Бюрократія, невизначеність, ризики санкцій: провал російської програми енергоефективності в Криму

Кримська програма енергоефективності виявилася нежиттєздатною і може бути закрита, повідомила представниця російського Міністерства палива та енергетики Криму Юлія Джигирей на конференції «Російські технології в енергетиці», що відбулась у Ялті. На її думку, в дотаційному Криму інвесторам невигідно реалізовувати такі проєкти.

Російську програму енергоефективності для Криму почали обговорювати ще в 2014 році, але ухвалили лише в 2018-му. У ній, зокрема, йдеться про те, що «фактичні втрати електроенергії в енергомережах Криму доходять до 53%, що неприпустимо в умовах дефіциту паливно-енергетичних ресурсів». У російському Мінпаливенерго півострова кажуть, що сьогодні програма не реалізована практично в жодному напрямку.

Провідний експерт Фонду національної енергетичної безпеки в Росії Станіслав Мітрахович пояснює, які саме проблеми намагаються усунути такими програмами.

‒ Зараз складно знайти країну або регіон країни, в якому не займалися б енергоефективністю. Це зовсім не обов'язково означає перехід на поновлювані джерела енергії, найчастіше йдеться про набагато простіші речі: скорочення втрат в енергомережах, утеплення будинків, вища якість котлів на теплових електростанціях. На жаль, це проблема практично всіх країн пострадянського регіону. Влада обговорює якісь глобальні речі, газогони і таке інше, а йдеш вулицею ‒ видно, що в будинках взимку відкриті двері. Можна займатися розробкою газових родовищ, а можна двері вчасно зачиняти. За російською федеральною програмою мали витратити дуже великі гроші на енергоефективність, і вона частково успішна. За п'ять років відбулося зниження енергоємності ВВП більше ніж на 8 відсотків, але цього недостатньо.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Крим був передовим регіоном»

Станіслав Мітрахович вважає, що провал російської програми енергоефективності в Криму частково пов'язаний з місцевою бюрократією.

‒ Так чи інакше, будь-яка реформа у сфері енергоефективності вимагає інвестицій. Так просто, безкоштовно ніхто нічого не зробить. Якщо ви хочете поставити нове обладнання, воно коштує грошей. Гроші може дати бізнес, але тоді треба підняти ціну на послуги, щоб газ, електроенергія коштували більше. Так було в Естонії: житлово-комунальне господарство стало кращим, але за допомогою споживача. Може платити держава, вона дає субсидії. Мені здається, одна з причин, чому кримські чиновники стали говорити, що у них все так погано з енергозбереженням, в тому, щоб отримати додаткові гроші з федерального бюджету (сусідньої Росії ‒ КР) на нові програми. Санкції тут питання другорядне: в принципі, в Росії теж є енергоефективне обладнання, але проблема в тому, що хтось має заплатити. Крим регіон не дуже багатий.

Український експерт з енергоефективності та розвитку відновлюваної енергетики Ігор Черкашин переконаний, що анексований Крим міг би стати для Росії цінним полігоном для експериментів у цій сфері.

‒ Мені дуже дивно чути, що в Криму намагаються згорнути покращення енергоефективності, тому що півострів мав би стати тим полігоном, де могли б відпрацьовуватися технології управління попитом, що дуже важливо й сучасно. Управління попитом ‒ це не віялові вимкнення, це коли сам споживач зацікавлений у певному графіку споживання. Будівництво електростанцій, генерувальних потужностей не означає, що вони самі собою є зразком енергоефективності. Крим ніколи не відрізнявся хорошими показниками енергоефективності ліній електропередач, там досить застарілий парк трансформаторів ‒ це загальна хвороба в Україні була і є.

На думку Ігоря Черкашина, саме дотаційність Криму має сприяти інвестиціям у покращення енергоефективності бюджетної сфери.

‒ По суті, там є гарантована оплата енергоресурсів, і через інструмент енергосервісного контракту інвестор гарантовано отримуватиме прибуток. Мені здається, тут проблема в іншому. Я читав, що інвестори висловлюють бажання вкласти гроші, щоб отримати свою частку від економії упродовж 20 років, а місцеві чиновники відповідають, що їм незрозуміло, де вони будуть через 20 років і що буде з Кримом. Така невизначеність плюс ризики санкцій для інвесторів є основними стримувальними факторами. Як я розумію, енергоефективність у Криму розвиватимуть тільки в межах державних програм. У будь-якому разі, якщо корова мало дає молока, а ще багато їсть, то треба щось з нею робити.

Експерт з питань енергетики «реанімаційного пакета реформ» Віктор Буток вважає, що Росія глобально не зацікавлена в розвитку поновлюваних джерел енергії, зокрема в анексованому Криму.

‒ У Криму дуже хороший потенціал: багато сонця для фотовольтаїки, багато вітру. Але все це не матиме значення з однієї простої причини: основна ставка, яку просуває на глобальний ринок Росія, робиться на викопні джерела енергії. Це їхня основна тема. Навіть більше, кілька високопоставлених російських чиновників повідомили, що поновлювані джерела енергії завдають глобальної шкоди, на їхню думку. Якщо в Криму у них, не дай боже, добре піде проєкт відновлюваної енергетики, то вони самі себе дезавуюють. При цьому досить сильний технологічний розвиток у цій сфері відбувається в Китаї, з яким Росія збирається дружити. Зокрема, у фотовольтаїці, у розумному управлінні мережами та в акумуляції енергії ‒ це три основні компоненти для розвитку відновлюваних джерел.

Раніше директор української компанії Simple Energy Віталій Устимчук розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії, що сім років тому сонячна енергетика в Криму активно розвивалася і що зараз вона була б навіть перспективнішою:

«Ми постачали обладнання до Криму у 2012 році і можемо сказати, що на півострові тоді дуже сильно розвивалася альтернативна енергетика. Це був головний регіон в Україні, була збудована сонячна електростанція на три гігаватти. У Криму дуже багато сонця, він може забезпечити себе приблизно на 40 відсотків з альтернативних джерел енергії. Сьогодні вартість обладнання для генерації дуже знизилася, ціна її виробництва відповідно. Енергія, що виробляється сонцем, зараз практично коштує так само, як електроенергія, яку Крим отримує з Росії кабелем. Сонячна панель на 300 ватів кілька років тому коштувала 300 доларів, а сьогодні вже 120-130».

(Текст підготував Владислав Ленцев)