Доступність посилання

ТОП новини

«Понаєхавшиє» незадоволені «понаєхавшимі»»: у чому й чому дорікають один одному кримчани та росіяни


Інертність, кумівство та негостинність ‒ такі якості приписала кримчанам співробітниця видання «РИА Новости Крым» Надія Соловйова у своєму матеріалі під назвою «Незатишний Крим: нотатки «понаєхавшей» москвички». На її думку, кримчани не прагнуть створювати комфортні умови життя і при цьому негативно ставляться до приїжджих росіян.

У листопаді 2019 року Кримська правозахисна група провела аналіз інформації Кримстату і дійшла висновку, що після анексії на півострів переселилися принаймні 158,5 тисяч жителів Росії. Йдеться тільки про тих, хто офіційно зареєструвався за місцем перебування в Криму, так що кількість переселенців може бути більшою. Таким чином, за оцінкою правозахисників, Росія порушує Женевську конвенцію, яка забороняє заселяти окуповану територію. Тим часом у кримських медіа обговорюють проблеми міграції з Росії і вказують на недоліки росіян. Про цей демографічний конфлікт йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.


Співробітниця «РИА Новости Крым» Надія Соловйова у своїй статті висловила думку, що кримчани стали негативно ставитися до приїжджих, зокрема через руйнування Росією «звичних схем» на місцевому рівні:

«Після 2014 року нас багато приїхало до Криму. П'ять років разом, і дуже змінився градус сприймання нас. У перші рік-два ми були такими собі гінцями Путіна, адептами нового порядку, послами цивілізації. Словосполучення «Кримська весна» було всюди, хвилі патріотизму омивали «острів Крим». Потім люди почали потихеньку розуміти, що подарунків не буде, щоб стало краще ‒ потрібно попрацювати. Багато що змінилося, у першу чергу, для тих, кого називають «бізнесом» ‒ раніше всюди сиділи свої, куми-друзі, все було зрозуміло, всі були свої. А тепер у кабінетах ‒ ці. Варяги. І закони інші. І звичні схеми руйнуються. І поступово захоплення слабшає. Все більше невдоволення життям загалом, і з'являються наче інтонації ошуканих надій. Що вражає? Всі один одного знають «з горщика»: який міністр кому у школі носив портфель, чиїх дітей хрестив начальник чогось там, у кого батьки з дитинства дружили, хто у кого в дев'яностих бізнес віджимав, хто кого від смерті врятував у горах, на морі... Чужинця видно відразу, з ним готові спілкуватися, а якщо він начальник, то й підкорятися. Але все одно навколо нього ‒ міхур, він ‒ чужорідне тіло».

Головний редактор газети «Крымская правда» Михайло Бахарев в ефірі телеканалу «Крым 24» під час обговорення цього матеріалу висунув відповідні претензії росіянам, які приїжджають до Криму:

Михайло Бахарев
Михайло Бахарев

«Приїжджають з Москви управлінці. Один віцепрем'єр приїхав ‒ сів за злодійство, другий віцепрем'єр приїхав ‒ сів за злодійство. Міністрам нема числа. І виникає запитання: якщо тут, загалом, невелика зарплата, чого ти сюди приїхав? Як житимеш ти? Розраховуєш вкрасти? У нас своїх вистачає! Вони, звичайно, не такі, як у вас там крадуть ‒ грошей порахувати не можуть, замість сейфа використовують квартиру вже. Крадуть на рівні міністра економіки! Чому ви хочете нас навчити? Шахраї та ледарі у нас є».

Ведучий «Крым 24» Олександр Макарь, який повернувся на телеканал після трьох місяців роботи в російській адміністрації Сімферополя, підтримав позицію колеги:

«Але ж існує така думка, що нормальні сюди не їдуть ‒ я маю на увазі управлінців з материка. Чому? Тому що грамотні фахівці успішні у своїх регіонах, а сюди ‒ на тобі небоже, що мені негоже. В іншій статті зазначено, що до Криму приїхала хвиля авантюристів, починаючи з 2014 року. Звичайно! Різні схеми, апробовані на материковій Росії, але невідомі в Криму, успішно тут впроваджувалися. Потім якийсь час минув, і до «понаєвхавших», які впроваджували ці схеми, склалося негативне ставлення».


Професорка соціології, доктор наук демографії, провідна наукова співробітниця Інституту соціології Національної академії наук України Ірина Прибиткова вказує на те, що предки багатьох із тих, хто зараз незадоволений переселенням до Криму росіян, самі прибули з російських регіонів у середині 20-го століття.

Зараз виходить, що приїжджі незадоволені «понаєвхавшими». Корінних кримчан дуже мало
Ірина Прибиткова

‒ Це абсолютно нормальна ситуація, з точки зору досвіду досліджень у Криму ‒ я почала там працювати в 1990 році. Завжди існували суперечності, антагонізм між тими, хто там жив, і приїжджими. Насправді, щоб сталася реінтеграція тих, хто приїхав, потрібно не менше ніж 80 років. Але згадаймо, що після депортації кримських татар у 1944 році Крим треба було кимось заселяти ‒ і в порожні будинки, де залишалося майно виселених, завезли людей зі зруйнованих областей РРФСР. Це Тамбовська область, Воронезька, Курська, Білгородська та Кубань ‒ переважно селяни, колгоспники. Я до того, що свого часу вони теж були «понаєвхавшими», і стан маргіналізму ‒ люди на межі двох культур ‒ звичайно, виявлявся. Загалом, зараз виходить, що приїжджі незадоволені «понаєвхавшимі». Корінних кримчан дуже мало.

Голова Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв нагадує про те, з якими труднощами корінний народ повертався на півострів з місць депортації.

Ескендер Барієв
Ескендер Барієв

‒ Проти кримських татар була цілеспрямована політика радянської держави, і навіть у переліку народів СРСР ми не значилися. Національний рух кримських татар вів боротьбу за те, щоб довести, що кримські татари не були зрадниками, що вони мають право на існування і право на життя на рідній землі. Для нас була дуже важлива прописка в Криму, тому що діяло секретне розпорядження не прописувати кримських татар. Були сотні випадків, коли вони намагалися повернутися в Крим, їх не прописували, через це не брали на роботу, а потім за так зване дармоїдство саджали в тюрми на півтора-два роки. Кримські татари боролися за право жити на своїй землі, і коли їм це вдавалося, то вони сприймалися, як якісь лиходії, зрадники. Інформаційна кампанія, яка системно проводилася в Криму, створювала певні проблеми.

Ескендер Барієв переконаний у тому, що після 2014 року російська влада заселяє півострів своїми громадянами з метою асиміляції.

Росія намагається цілеспрямовано завезти в Крим військовослужбовців, держслужбовців. На керівних посадах працюють переважно росіяни, і поступово кримську еліту починають відштовхувати в бік
Ескендер Барієв

‒ Зараз Росія намагається цілеспрямовано завезти в Крим військовослужбовців, держслужбовців. На керівних посадах працюють переважно росіяни, і поступово кримську еліту починають відштовхувати в бік. До того ж, до Криму відряджають дуже багато дешевої робочої сили з центральноазіатських республік ‒ мені кажуть, що в Сімферополі це дуже відчувається. Паралельно йде процес видавлювання, коли, наприклад, у місцевих жителів забирають земельні ділянки ‒ зараз це відбувається в Севастополі. Так що, звичайно, люди починають відчувати відторгнення і щодо приїжджих росіян, і навіть ті, хто займав проросійську позицію, переосмислюють усе, що відбувається. Мислення ж залишилося українським у цьому плані: кримчани вважають, що у них є право на землю, на приватну власність.

Кримський журналіст і оглядач Павло Казарін бачить один з витоків протистояння кримчан з росіянами в російській же пропаганді.

Павло Казарін
Павло Казарін

‒ Громадяни Росії та кримчани по-різному сприймають реальність. Кремль так довго переконував кримчан, що це кримчани влаштували операцію зі зміни прапорів у Криму, що це вони повстали і скинули «київське ярмо» і возз'єдналися з «великою та могутньою Росією» ‒ що якась частина кримчан у результаті в це повірила. Вони забули, що всю анексію робила російська армія, вони переконані, що тепер Росія має доплачувати їм за лояльність. Мовляв, ми ж зробили всю брудну роботу, повернули Крим «у рідну гавань». Саме так влаштоване сприймання життя у свідомості багатьох жителів півострова. А тут приїжджає якийсь росіянин, і для нього все по-іншому: ми направили свою армію, щоб врятувати вас від «страшного Майдану», посварилися з усім цивілізованим світом, щоб ви мали право не знати української мови, сидимо під санкціями ‒ так після цього кримчани винні росіянам!

На думку і Павла Казаріна, і Ірини Прибиткової цей нерозв'язний конфлікт надалі тільки посилюватиметься.

Радіослухач із Криму резюмує, що Росія постарається всіляко заглушити це невдоволення кримчан:

«Я вам скажу відверто і чесно: у нас є закон про екстремізм. У Криму народ мовчить і буде зараз мовчати. Я спілкувався з багатьма людьми на ринках, у громадських місцях. Народ нічого не хоче, йому нічого не треба. Я навіть на провокацію пішов і сказав, що за України в Криму було простіше, свобода слова була. Мені сказали, що це вже тягне на статтю, натякнули мені. Потихеньку московські чиновники та інші займуть територію, розвитку сільського господарства в Криму не буде, все буде триматися на ланцюгу. Тому мені шкода народ Криму ‒ він буде мовчати під статтею про екстремізм».

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.


(Текст підготував Владислав Ленцев)

XS
SM
MD
LG