Російський президент Володимир Путін, здається, знаходить справжнє задоволення від своєї ролі головного історичного авторитету. Він не просто опублікував на власному сайті статтю про єдність росіян, українців і білорусів. Він ще й дав докладне інтерв'ю, в якому пояснив, навіщо цю статтю писав.
І стає очевидним: навіть якщо справжніми авторами цієї путінської статті були спічрайтери президента, а не сам Путін, справжнє, «ідеологічне» авторство, впевнений, ‒ все ж у президента Росії. А той, хто цю статтю писав, просто оформляв погляди замовника. Це не як з Леонідом Брежнєвим, який, розповідали, розчулився, коли читав свої власні «мемуари», написані спеціально підібраними публіцистами.
Ми маємо справу зі справжньою позицією Путіна. З позицією, яку російський президент має намір захищати ‒ і за допомогою політичного та економічного тиску, і за допомогою сили
Упевнений, ми маємо справу зі справжньою позицією Путіна. З позицією, яку російський президент має намір захищати ‒ і за допомогою політичного та економічного тиску, і за допомогою сили. Але все ж, думаю, в цій путінській позиції є очевидні логічні нестикування, які автор статті має для початку пояснити хоча б самому собі. І ці неузгодженості ‒ вони не тільки в історичному матеріалі. Вони, перш за все, у сучасності.
Путін продовжує звично стверджувати, що росіяни, українці та білоруси ‒ один народ. Але разом з тим говорить, що Росія визнала «геополітичні реалії», які склалися, ‒ тобто територіальну цілісність держав, які з'явилися на карті світу після безславного краху «імперії зла» ‒ Радянського Союзу. Добре, але якщо визнала, то навіщо потрібно було анексувати Крим, який сама Росія вважала українською територією?
Якщо і в Херсоні, і в Миколаєві, і в Севастополі, і в Керчі, і в Анапі живуть одні й ті самі «російські люди», то від кого, хотілося б зрозуміти, хотіли відокремитися кримчани й до кого приєднатися?
На це запитання Путін та інші учасники кримської авантюри зазвичай відповідають, що кримчани самі зробили свій вибір, що в Криму та Севастополі живуть росіяни, які завжди хотіли бути разом із Росією. Але, дозвольте, а як же тоді стаття Путіна, яка стверджує, що росіяни та українці ‒ один народ, який завжди хотів роз'єднати підлий Захід, що вся територія України ‒ це історична Росія? Якщо і в Херсоні, і в Миколаєві, і в Севастополі, і в Керчі, і в Анапі живуть одні й ті самі «російські люди», то від кого, хотілося б зрозуміти, хотіли відокремитися кримчани й до кого приєднатися? Якщо Україна ‒ просто ще одна «російська держава», така ж, як Росія, то яка різниця, в якій з двох однакових держав розташований «сакральний півострів»? Поготів, що князь Володимир, який нібито хрестився в сакральному Херсонесі, княжив все-таки в не менш сакральному Києві? Чи Київ уже не «мати міст російських», Володимире Володимировичу?
Питання не в тому, що Путін говорить і пише неправду всім нам. Думаю, проблема в тому, що він говорить неправду сам собі
Чи все-таки є «росіяни різних сортів»? І «другосортних росіян» оголошують одним народом лише тоді, коли, для цього з'являється політична доцільність? А до цього можна блокувати військові частини, в яких служать ці самі «другосортні росіяни», обстрілювати населені пункти, де вони живуть, зупиняти подачу газу, щоб вони мерзли ‒ це, до речі, вже не тільки українців, а й білорусів стосується. Росіян щось російське керівництво не змушувало сидіти в холоді. А українців та білорусів ‒ за милу душу. Оскільки ‒ комерційні відносини, а не «один народ».
Упевнений: питання не в тому, що Путін говорить і пише неправду всім нам. Думаю, проблема в тому, що він говорить неправду сам собі. Якби він і справді вважав українців одним народом з росіянами, він не забирав би Крим, справді не послав би своїх військових на війну на Донбасі, не провокував би нестабільність, не погрожував би відмовою від транзиту або подачі газу.
Отож, що там говорити, Володимире Володимировичу. Зі своїми не воюють. Ви ж і самі це знаєте.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
