Яким був 2020 рік для кримських татар? Чого очікують у Меджлісі кримськотатарського народу від «Кримської платформи» та коли з'явиться стратегія деокупації Криму? Про ці та інші теми в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Рустем Халілов розмовляє з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим.
‒ Яким був головний виклик для кримських татар у 2020 році?
‒ Думаю, що не здивую нікого, якщо відповім, що цим викликом продовжує залишатися російська окупація Криму, яка триває вже майже сім років. Розділені сім'ї, понівечені людські долі, роздавлений бізнес, розтоптаний добробут людей, життя в умовах постійної депресії. Щодня знищуються історичні пам'ятки, унікальні природні об'єкти. Все це вміщається у два слова: російська окупація.
‒ Що ви можете сказати про спроби України та інших країн протидіяти цьому?
‒ За останні роки і в Україні, і за її межами зроблено дуже багато, але результату немає. Російська Федерація ігнорує все, навіть найжорсткіші резолюції Генасамблеї ООН. Москва цинічно відвернулася від рішень Міжнародного суду ООН ‒ зокрема і щодо негайного скасування заборони на діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, на в'їзд до Криму його керівників і членів. Усе це свідчить про те, що і держава Україна, і наші партнери мають знайти нові, ефективніші форми взаємодії, які нарешті змусили б Росію зважати на міжнародне право. Ми сподіваємося, що створювана Міністерством закордонних справ «Кримська платформа» буде в змозі вирішити цю надзвичайно важку проблему. Наскільки це вдасться, залежить від дуже багатьох чинників.
‒ Що, на вашу думку, має зробити «Кримська платформа», щоб бути успішною?
Треба зробити все, щоб «Кримська платформа» стала успішноюРефат Чубаров
‒ Ми ведемо консультації з МЗС, зустрічаємося з іншими спеціальними відомствами, щоб будь-які форми діяльності «Кримської платформи» ‒ і перш за все саміт глав держав, який очікується приблизно у травні 2021 року ‒ не обмежилися діями, яких і так вже достатньо. Я маю на увазі чергові заяви, декларації, висловлення стурбованості. Окрім заяв, мають бути озвучені конкретні кроки, які робитимуться цими державами, щоб російські війська дійсно залишили Крим. Треба зробити все, щоб «Кримська платформа» стала успішною і не закінчилася провалом.
‒ Які конкретні кроки ви маєте на увазі?
‒ Наприклад, щоб уряди, які підтримали «Кримську платформу», на всіх міжнародних майданчиках виступили за посилення санкцій ‒ за негайне ембарго на російські енергоносії. Або ж ці уряди максимально скоротили б будь-які взаємини з Росією, оскільки її дії загрожують і їхній безпеці, і їхнім народам. Я розумію, що це надзвичайно складно для окремих держав, що це пов'язане з економічними втратами, але треба ж якось зупинити російську загрозу, яка розповзається усім світом.
– Що зараз відомо про українську стратегію деокупації Криму?
Ми маємо показати, яким буде розвиток Криму після відновлення українського суверенітетуРефат Чубаров
– Я знаю, що робота над нею проводиться, що частина центральних органів виконавчої влади, які залучені до процесу, підготували й надіслали свої пропозиції у частині своїх повноважень. Мені видається, що стратегію мають презентувати до того, як збереться саміт учасників «Кримської платформи». Було б нелогічно зібрати глав держав і не запропонувати саму позицію України в частині того, що необхідно робити їй та її партнерам для відновлення міжнародного ладу, який порушила Росія у 2014 році. Окрім того, ми маємо показати, яким буде розвиток Криму після відновлення українського суверенітету над півостровом, які гарантії будуть надані корінному кримськотатарському народу, щоб він зберігався і розвивався на своїй землі. Все це публічні кроки в межах стратегії ‒ а про інше Москві зовсім не обов'язково знати, перш ніж вони будуть реалізовані.
‒ Що має статися, щоб Україні вдалося залучити до переговорів про деокупацію Криму саму Росію?
Для кремлівських правителів має виникнути загроза більша, ніж перспектива втрати КримуРефат Чубаров
– Для кремлівських правителів має виникнути загроза більша, ніж перспектива втрати Криму. Тобто загроза повного колапсу російської економіки, яка загрожує розпадом російської держави. Це може змусити Кремль повернутися до норм міжнародного права і відповзти з окупованих територій. Йдеться не тільки про Крим ‒ про Придністров'я, про частину території Грузії.
(Раніше офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова, коментуючи нову резолюцію щодо мілітаризації Криму, підтриману на Генеральній асамблеї ООН, заявила, що «Крим є невіддільною частиною Росії, Росія має право на своїй території проводити навчання, розміщувати будь-які об'єкти, оголошувати призов до армії та організовувати патріотичне виховання молоді». Російський глава Криму Сергій Аксенов на своїй сторінці в Facebook написав, що «є тільки два фактори, які дійсно мають значення в будь-яких питаннях, пов'язаних із Кримом». За його словами, ці фактори – «вільний вибір кримчан, зроблений у березні 2014 року» та «міць Збройних сил Росії» – КР).
– Чи відомо вам, яка доля переговорів із Росією про обмін утримуваним особами, серед яких є багато кримчан?
‒ Я не беру прямої участі в переговорах, але можу сказати, що обмін залежить тільки від однієї сторони ‒ від Росії. Вона підходить до процесу як до якогось торгу, немов люди ‒ це лише товар для реалізації її інтересів. Те, що в'язні утримуються в нездорових умовах, деякі з них помирають, Москву не турбує. Я можу тільки здогадуватися, які вимоги на адресу України вона висуває.
– Коли представники Меджлісу востаннє зустрічалися з президентом Володимиром Зеленським?
‒ Це було 18 травня 2020 року. Чи не правда, нагадує старий підхід? Мовляв, у кримських татар якийсь важливий день, давайте з ними зустрінемося. Ми тоді домовилися про створення спільної робочої групи, щоб пропонувати рішення щодо найрізноманітніших питань. Серед них були названі проєкти трьох законів: про корінні народи в Україні, про статус кримськотатарського народу, а також про внесення змін до десятого розділу Конституції України про Автономну Республіку Крим (мається на увазі створення на півострові кримськотатарської національно-територіальної автономії ‒ КР). Іншим завданням робочої групи було розробити указ президента про взаємодію з Меджлісом. Зі свого боку ми зробили все, однак проєкт цього документа так і поклали під сукно. Потім не було ніяких кроків із боку Офісу президента.
‒ Як кримські татари на півострові впоралися з викликами пандемії?
Російська статистика захворюваності у Криму не відповідає реальному стану справРефат Чубаров
– З огляду на те, що наш народ не такий численний, як інші, починаючи з березня, ми буквально відчували, як пандемія забирає з наших лав усе більше й більше людей. У багатомільйонному етносі ти відчуваєш причетність, тільки коли загроза стосується безпосередньо тебе, у нас же це сприймається абсолютно по-іншому. Щоправда, у кримських татар є традиційні та звичні норми поведінки, які в умовах пандемії протипоказані. Ми спробували донести до них необхідність вживати додаткових заходів захисту. Я не думаю, що кримські татари поводилися якось інакше, ніж інші в подібних умовах ‒ багато хто поводиться безтурботно досі. Мені видається, що ми пережили гострий період і що зараз люди усвідомили небезпеку хвороби. З іншого боку, ми з'ясували, що російська статистика захворюваності у Криму не відповідає реальному стану справ і провели свої дослідження в цій сфері.
Крим і коронавірус: історія пандемії на півострові в фотографіях (фотогалерея)
– І яку ж картину ви побачили?
‒ Катастрофічну. Ми звернулися і до Світової організації охорони здоров'я, і до «Червоного хреста», і до «Червоного пів місяця», і в місії ОБСЄ, ООН в Україні. Ми закликали міжнародних спостерігачів відвідати Крим, щоб вивчити ситуацію з охороною здоров'я мирних жителів півострова. На превеликий жаль, на наші заклики пішли формальні відповіді про те, що всі ці організації не можуть домогтися дозволів на в'їзд від російської влади, яка контролює Крим. Ми самі вживаємо заходів із надання допомоги своїм співвітчизникам на півострові, і в цьому також бере участь кримськотатарська діаспора. Зокрема, йдеться про забезпечення ліками. При цьому російська сторона запровадила на адміністративному кордоні драконівські обмеження, щоб не дозволити перевозити медикаменти. Однак ми знайшли інші, ефективніші шляхи.
– Чого ви як голова Меджлісу чекаєте від 2021 року?
‒ Я намагаюся не говорити про конкретні очікування. Потрібно планувати свою роботу, щоб очікувані позитивні речі трапилися в нашому житті. Сподіваюся, у січні вдасться ухвалити документ, який ми готували спільно з депутатами Європарламенту. Наша мета всім зрозуміла ‒ це очищення Криму від російських окупантів, деокупація півострова. Все, що тут залежить від нас, ми зобов'язані виконувати у 2021 році. Мені здається, попри всі складнощі у нас є всі можливості. У нас є українська держава і кримськотатарський народ, який продовжує зберігати свою єдність, попри жорсткі репресії та переслідування.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
