Доступність посилання

ТОП новини

Крим і Донбас: між Берліном та Москвою


Володимир Путін та Олаф Шольц, архівне фото

14-15 лютого 2022 року федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц, обраний на посаду кількома місяцями раніше, здійснив два візити – до Києва та Москви, де провів зустрічі з президентами України та Росії. Поїздки відбулися на тлі різкого загострення військової риторики та проведення масованих навчань, зокрема спільних із Білоруссю, російських збройних сил та флоту по периметру українських кордонів. Раніше у Кремлі висунули безпрецедентні претензії на отримання гарантій безпеки від НАТО та ОБСЄ, а також зажадали негайно повернутися до політики і стану 1997 року, закрити Україні шлях до повноправного членства у Північно-Атлантичному альянсі. Інакше – у Москві пророкували війну за Крим. Прогнози, публічні заяви, дії Європи та Америки вказували на значну ймовірність російської військової агресії та початку третьої світової війни 16 лютого – у встановлений напередодні президентом День єдності України.

Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей триває з 2014 року. Дії Росії у Криму та на Донбасі засуджує світова спільнота, США та європейські країни запровадили санкції проти Москви. У Донецьку та Луганську восьмий рік ведуться бойові дії, гинуть люди. Мінські угоди розглядаються як можливий план рішення, підкріплений переговорами у Нормандському форматі та «човниковою дипломатією» лідерів європейських країн.

Естафету місії переговорника Берлін прийняв від Парижа і почав її здійснення відразу після обрання федерального президента. Ним знову став Франк-Вальтер Штайнмаєр. Як міністр закордонних справ країни у 2015 році, саме він запропонував метод виконання мінських домовленостей. На негайній та беззастережній реалізації «формули Штайнмайєра» категорично наполягає Москва.

Федеральний президент і канцлер Німеччини заявили про безумовну підтримку української територіальної цілісності та суверенітету, прихильність Берліна до принципів і зобов’язань у НАТО: Німеччина візьме конкретну участь у колективних діях Заходу в разі вторгнення Росії в Україну.

Держдума Росії у день візиту канцлера Шольца прийняла та направила президенту Путіну звернення про визнання сепаратистських «ДНР» і «ЛНР». Градус напруженості продовжує триматися на небезпечній позначці і після сигналу з Москви про початок відведення військ від українських кордонів, і після заяв президентів Путіна та Байдена про намір продовжити дипломатичний шлях вирішення кризи.

Мінськ-2 також вимагає і звільнення в'язнів, і відведення військ

У Києві заявляють про готовність до діалогу за столом переговорів та обговорення всього спектра питань, у тому числі виконання Мінських домовленостей, підтверджують зацікавленість у мирному і компромісному вирішенні питання. Водночас Україна не приймає трактування «формули Штайнмайєра» агресором і не відмовлялася від «Мінська-2», але потребує гарантій суверенітету країни під час імплементації протоколів.

«Зустріч у Києві все ж таки підтвердила зацікавленість обох сторін у мирному та компромісному вирішенні питання, але «Формулу Штайнмайєра» не потрібно переробляти за «путінським рецептом у німецькій упаковці». Такий варіант не може сприяти вирішенню проблем. Німеччина, як і Франція, продовжують врегулювання української кризи саме як внутрішнього конфлікту в Україні. І тому, власне, при всіх спробах заперечень Путіну, так чи інакше, Шольц виходив саме з цього. Але умовляння та прохання – це те, що на Путіна за нинішніх обставин жодного впливу не має», – так прокоментував ситуацію на прохання Крим.Реалії Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (Київ).

Михайло Гончар
Михайло Гончар

«Сам Шольц, та і в Німеччині взагалі не розраховували, що ці візити принесуть якийсь прорив. Індикатором прориву були б зміни позиції Кремля і перехід до конструктиву. Прорив був би, якби від Путіна домоглися безумовного звільнення політичних в’язнів з обміном за принципом «всіх – на всіх»: і тих, хто на Донеччині, і тих, хто в Криму, хто вивезений до Росії. Західні лідери, коли вони приїжджають до Москви, вони б мали з цього починати! Жодні мінські домовленості не можуть обговорюватися, поки в російських катівнях є громадяни України, хто позбавлений волі окупаційними режимами. Українська дипломатія має також діяти. Якщо ми не говоримо, то чому за нас мають говорити Макрон і Шольц? Тільки США, та й то іноді, нагадують Росії про це. Згадайте відповідь «Сполучені Штати не забули про вас» держсекретаря Ентоні Блінкена севастопольському журналісту Олексію Бессарабову, який уже шостий рік у колонії суворого режиму за сфальшованою справою «диверсантів». А що відбувається насправді? Демонстративно через два дні після візиту Макрона до Москви у Криму проводять обшуки у кримських татар і затримання чотирьох активістів. Путін проводить свою лінію, і йому, по суті, ніхто не докоряє. Ну, висловлюють протест, закликають припинити, але не запроваджують санкції саме за це. Тому він далі здійснює зондаж. Проте реакція Заходу, яку ми бачимо, – це не те, що його зупинятиме…», – додав Михайло Гончар.

Щольц – це зовсім не Меркель…

Андре Хертель (Берлін)
Андре Хертель (Берлін)

Андре Хертель, експерт Фонду Науки та Політики Німецького інституту міжнародної політики та безпеки (Берлін), аналізуючи для Крим.Реалії результати візитів німецького канцлера заявив: «Я не думаю, що дві зустрічі вплинуть на перебіг кризи. Новий канцлер не розглядається ані в Росії, ані в Україні як особа однієї категорії з Анґелою Меркель. Він не посідає лідируючі позиції серед західних держав і не може дати жодній зі сторін того, що вони від нього очікують. Київ розраховує на чітке визнання курсу країни у бік ЄС та НАТО, але канцлер не може дати відповіді й навіть скептично ставиться до цього. У Москві знають, що канцлер Німеччини не є ключовою фігурою, коли хочуть переговорів із Заходом щодо нової архітектури безпеки. У Німеччині, на мою думку, більшість людей задоволені візитом і пов'язують його з першими сигналами про відведення військ, продемонстрованими Москвою. Люди хочуть якнайшвидшого миру та «звичайного бізнесу» з Росією, і багато політичних таборів готові й до того, щоб перегородити Україні шлях до НАТО».

«…І так, Берлін, схоже, як і очікувалося, скоригував свою позицію за канцлера Шольца: він не хоче брати на себе роль провідного європейського противника Росії, як Меркель. Швидше, є бажання допомагати у подоланні кризи в рамках західного Альянсу і лише дипломатичними й економічними інструментами, та бути як одна з кількох держав», – підсумував Андре Хертель.

Володимир Барбашов (Берлін)
Володимир Барбашов (Берлін)

Експерт з інформаційних війн Асоціації «Солідарність з громадянським рухом Росії – SOLIDARUS» (Берлін) Володимир Барбашов вважає важливими невербальні засоби: «Щодо мовної поведінки лідерів, то тут, як на мене, є про що поговорити. У Києві на переговорах Шольц заявив про тверду позицію Німеччини щодо можливого вторгнення Росії в Україну, яка отримає необхідну однозначну підтримку. Але під час пресконференції в Москві Шольц тримався, я б сказав, не так упевнено. Путін змусив його захищатися, відразу виступивши в ролі такого економічного миротворця, який тільки й дбає про дружбу і співпрацю Росії та Німеччини, а примара потенційного агресора при цьому ніби зникла. А ось Шольцу довелося почати говорити про війну. Принципово важливий момент – у маніпуляції Путіна про Югославію: річ у тому, що в операції брали участь збройні сили Німеччини – Бундесвер. При цьому потрібно віддати належне Шольцю, який чітко дав зрозуміти, що Німеччина та ЄС загалом зацікавлені у мирному врегулюванні конфлікту й роблять усе, щоб риторика війни згасла. А ось чи згасне вона з боку Росії, залишається під питанням».

Крим залишається на порядку денному, але Донбас зараз важливіший

Заступник постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим (2006-2007 роки), надзвичайний та повноважний посол України у Хорватії та Боснії і Герцеговині (2010-2017 роки) Олександр Левченко вважає: «Нам би всім хотілося, щоб питання Криму ставилося західними партнерами перед Кремлем. На жаль, воно ставиться через кому після «ОРДЛО» або в рамках загального визнання територіальної цілісності й суверенітету України, але без прямого позначення того, що Крим окупований».

Олександр Левченко
Олександр Левченко

«Крим нині не відіграє ролі у західній політиці – це також передбачуваний наслідок ескалації з боку Москви, яка фокусується на східній Україні. …Дотримуватися проголошених Меркель принципів про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в Берліні все ж таки будуть», – заявив Андре Хертель Крим.Реалії.

Володимир Барбашов вважає, що «анексований Крим для Путіна та росіян, які підтримують його зовнішньополітичний курс, є історичним трофеєм, на який Росія «заслужила». «Ключову роль тут грає базовий лінгвокультурний концепт – «історична пам’ять». Тому підконтрольний російській владі медійний дискурс отримує просто шалене фінансування для ведення інформаційної війни проти свого власного народу: «тема Великої Вітчизняної війни» не вщухає, нею відкрито спекулюють... І все це робиться в ім’я однієї мети – отримати від свого народу схвалення на диверсії такого роду. На жаль, дуже багато росіян так і не зрозуміли, що тоді, у лютому 2014 року внаслідок небезпечної авантюри – диверсії «ввічливих людей» – світ став близьким до третьої світової війни. Для Німеччини поняття «історичної пам’яті» принципово інше. Це – покаяння за злочини диктатур Гітлера, Ульбріхта та Хонеккера. Німеччина розглядає анексію Криму як порушення міжнародних угод, тобто правове порушення, злочин. У цьому полягає колосальна понятійна проблема. Якщо сторони в цьому полі не домовляться, то боюся, що ситуація буде патовою і не залишиться іншого шляху, лише військовий», – наголосив експерт.

Усі залежить від політики... чи економіки?

Михайло Гончар заявив, що бізнес, який Шольц, як і Меркель, прагне відновити з Росією, і так непогано почувається. «В економічних відносинах є речі, які лежать на поверхні, а є такі, про які не кажуть. Не кажуть, бо проти Росії діє певний санкційний режим. Але що треба враховувати, це те, що головний зміст російсько-німецьких торговельно-економічних відносин – енергоносії. Сфера торгівлі енергоресурсами не перебуває під санкціями! Так сталося стараннями колишнього комісара Європейського Союзу з питань енергетики Ґюнтера Етінґера. Коли у 2014 році розглядалися санкційні питання та ще тривало поглинання Криму, з ініціативи Етинґера торгівля енергоресурсами була винесена за дужки. Тому Путіна влаштовує такий санкційний режим. Що не враховують, і не лише в Україні, то це те, що обсяги російсько-німецького товарообігу виглядають жалюгідними на тлі німецько-американських економічних відносин. У 2021 році товарообіг між США та ФРН перевищив 200 млрд доларів США. Позитивне сальдо для Німеччини – понад 70 млрд доларів США! Основний ринок збуту німецької високотехнологічної продукції, автомобільної промисловості – це американський ринок. Не китайський, не російський, а американський! За ідеєю німці мали б бути задоволені Америкою, оскільки вони заробляють хороші гроші на ринку США, але насправді це не так. А Росію німці, навпаки, могли б ігнорувати...».

Ситуація, як і раніше, небезпечна

Олександр Левченко впевнений, що «човникова дипломатія» змушує Москву йти на діалог, хоча вона поводиться як «переможець» і продовжує маніпуляції. Проте надія, що ризик ескалації з її боку буде знижений, ще є. Він наголосив: «Кремль навмисно «підвищує ставки». Демонстративне стягування військ, ідея визнання «ЛДНР» – грубий тиск на Україну та світову спільноту. Росія демонстративно нехтує інтересами інших учасників діалогу та проштовхує написаний у Кремлі варіант. Тому Шольц був Москві в дуже складному становищі. Фактично глава МЗС України заявив, що визнання «поставить хрест» на Мінську, і тому перед такою загрозою говорити про якесь виконання домовленостей не доводиться. Верховна Рада ухвалила звернення до парламентів із цього питання. Москва торпедує мінські угоди і від початку не збиралася їх виконувати. Путін спеціально змішує питання стратегічного паритету у світі та членства України в НАТО, щоб якось виправдати свою агресію. Але Берлін розуміє, що Москва каже і коли каже на «біле» – «чорне», і навпаки. Він розуміє, що Путін займається маніпуляціями та дезорієнтацією своїх співрозмовників».

«Особисто я вважаю, що ситуація, як і раніше, дуже небезпечна, і багато хто недооцінює російську гібридну тактику. Москва просто диктує Заходу поєднання сигналів ескалації та розрядки, а підґрунтям все ж таки залишається дестабілізація України за все новими та новими напрямками і за допомогою все нових та нових інструментів», – оцінив перспективи Андре Хертель.

На думку Михайла Гончара, «Путін створює пастку для України». «Виходить, що Росія створила проєкцію загрози офіційного визнання «ЛДНР». Далі – ставлять перед фактом усіх – і Маркона, і Шольца та Зеленського: виконуйте мінські домовленості! Вказані сепаратистські «утворення» проголосили себе у межах територій та адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей. У Кремлі вже розроблено гарячий сценарій для підвищення градусу тиску на Україну?» – зазначив співрозмовник Крим.Реалії.

ФРН стала членом НАТО в 1955 році, через шість років після створення організації, коли припинили дії окупаційні зобов’язання союзників, що здобули перемогу. Повною мірою договір з Альянсом став діяти у 1990 році, після возз’єднання Західної та Східної Німеччини.

18-20 лютого відбудеться щорічна Мюнхенська конференція з безпеки. З 1 січня 2022 року до Німеччини перейшло головування у Великій сімці. Щорічний саміт G-7 відбудеться 26-28 червня у замку Ельмау в Альпах Баварії. На форумах знову планують говорити про зростаючу агресію Росії, але... чи почнуть діяти?

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Росія накопичує війська біля кордонів України та в анексованому Криму

За інформацією Міноборони України, протягом другого півріччя 2021 року поблизу кордону України командування збройних сил Росії провело низку широкомасштабних командно-штабних навчань.

Президент України Володимир Зеленський повідомляв 10 листопада, що біля кордону з Україною перебувають близько 100 тисяч російських солдатів і що західні країни передають офіційному Києву інформацію про активні пересування російських військ поблизу українського кордону.

Франція та Німеччина 15 листопада застерегли Росію від заподіяння шкоди територіальній цілісності України – на тлі великої та незвичайної концентрації російських військ поблизу українських кордонів. Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив 16 листопада, що альянс продовжує тісно співпрацювати з Україною та надавати їй політичну та практичну підтримку.

Російська влада, включаючи президента Володимира Путіна, заперечує агресивні наміри і сама звинувачує Захід в ескалації напруженості, вказуючи на проведення масштабних навчань у Чорному морі. Путін звинуватив у ескалації також Україну через використання нею проти бойовиків на Донбасі ударного безпілотника.

Видання Bloomberg раніше повідомило, що американська розвідка поділилася з європейськими союзниками розвідувальними даними, які свідчать про ймовірну підготовку Росії до масштабного вторгнення на неокуповану територію України за декількома напрямками.

У Кремлі розкритикували такі повідомлення західних ЗМІ.

Востаннє російська влада стягувала військовослужбовців до українського кордону на початку весни 2021 року. Київ і країни Заходу побачили в цьому загрозу безпеці України. Москва пояснювала перекидання військ навчаннями і вказувала, що те, що відбувається, не несе небезпеку для інших країн.

XS
SM
MD
LG