Доступність посилання

ТОП новини

«Я мамі написала: поки маєш телевізор, у тебе немає доньки» – кримчанка Оксана Новікова


Оксана Новікова

Оксана Новікова із сім'єю вимушено переїхала із Сімферополя до Львова у 2014 році. Вона розповідає, що поїхала, бо не змогла б жити під російським прапором. «У російських військових у Криму були скляні очі. Це було страшно», – згадує Оксана.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вранці 24 лютого ніхто із кримських друзів Оксані не написав. А з мамою вона перестала спілкуватися через російську пропаганду. Переселенка із Криму розповідає, що для неї велика війна не стала сюрпризом. Оксана рада, що всі українці зрозуміли, що мають захищати свою землю, адже, за її словами, іншого шляху немає.

В інтерв'ю Крим.Реалії Оксана розповідає про особисту трагедію та свої переживання, про волонтерство, роботу своїх закладів «Кримська перепічка» у Львові та про плани відкрити пекарню в Ялті.

«Кримська перепічка» буде в Ялті» – переселенка із Криму (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:12:14 0:00

Переїзд до Львова

Для мене ця війна – не новина

– Перша думка під час анексії Криму – що я не хочу жодної секунди брати участь у тому, що буде далі. Вісім років тому, коли ми переїхали до Львова, нас питали, а чому саме до Львова? Я казала: подалі від москаля. Ти бачиш цих людей – російських військових поряд із тобою – у них скляні очі, і розумієш, що він тебе приб'є і не спитає, як звуть, тому що йому пофіг. І це було жахливо. Для мене ця війна – не новина. На жаль, за ці роки не сталося нічого такого, чого б я не очікувала. Історія наша 300 років так складається. Нічого нового.

Росія наздогнала і у Львові

Ми включилися і зрозуміли, що це наша земля і ми маємо захистити її, бо варіантів у нас немає

– За кілька тижнів до війни почали їздити іноземні журналісти. І запитували: «Вас переслідує Росія?» Я кажу: тоді (під час анексії Криму Росією – ред.) я розуміла, що ніхто не збирався боротися. Найсумніше – це сльози безсилля. Це фігові відчуття. Я звикла битися. Я точно знала, що Львів боротиметься до останнього, і дякувати Богу, що не тільки Львів, що ми включилися і зрозуміли, що це наша земля і ми маємо захистити її, бо варіантів у нас немає. Нині справді цивілізаційний вибір: ми чи вони, але ми – це не лише Україна. І весь світ зараз це зрозумів.

Рідні та друзі

– Я не вірила, що, може бути так складно. Коли ми їхали вісім років тому, вони (батьки Оксани – ред.) не дивилися російське телебачення, вони не розуміли, чому я поїхала, тому що для них кинути все – це нонсенс. За цей час були різні моменти. Дивляться по телевізору якийсь треш – ми не спілкуємось якийсь час на певні теми. Але без фанатизму. Вони приїжджали з батьком сюди (до Львова – ред.) і бачили все на власні очі, що тут нікого ніхто не різав. Там (у Криму – ред.) по телевізору таке, що на голову не натягнеш. Після 24 лютого вона (мама Оксани – ред.) мовчала кілька днів. У січні зателефонувала і сказала: вам видали стільки зброї, що ви приїдете нас стріляти. Я говорю: мамо, що? Хто куди приїде? Ти про що? Я мамі написала: «Доки маєш телевізор, у тебе немає доньки». Вона не сприймає жодної інформації. Я маю друзів адекватних, але зараз вони всі мовчать. Там реально репресії, вони реально бояться. Хтось виїхав із Криму, багато хто чекає, що буде далі.

Волонтерство

– Підприємці завжди мають бути першими, показувати приклад та допомагати – це нормально. Я не на фронті, мій чоловік літній і на фронті не ефективний, але ми маємо можливість і зобов'язання робити все, що від нас залежить. Хтось має можливість і нічого не робить, хтось не має можливості та робить колосальні речі! Я дуже вдячна, що люди увімкнулися. Геройство не лише на фронті.

Бізнес у Львові та новий заклад у Ялті

У нас є три заклади у Львові. Наступне у Ялті

– Ми розпочинали з одного закладу у 2014 році, він виник не як бізнес, а як дім. Нині у нас три заклади у Львові. Ми купили власне приміщення, не дуже велике, але для виробництва підходить. Ми маємо плани розвитку і у Львові, і не тільки. На окружній Львова найближчі кілька місяців висітиме білборд: «У нас є три заклади у Львові. Наступне у Ялті».

Якщо раніше я думала, що перспективи повернення Криму дуже далекі, то зараз думаю, що ці перспективи є реальними. І я думаю, що воно (повернення – ред.) буде найближчими роками. Тому ми плануємо там реальне відкриття.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Катерина Некреча

    В.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.

    Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.

    Почала працювати в проєкті Крим.Реалії навесні 2015 року. До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».

    Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення – живу. Життя це – дуже захоплююче і бурхливе. У ньому багато викликів, багато стресу, багато досягнень. Схоже, що це ідеальне середовище мого існування:)

    Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.

    Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.

XS
SM
MD
LG