Доступність посилання

ТОП новини

Ще одна резиденція Путіна? Як пансіонат «Гліцинія» в Криму пов'язаний з оточенням російського президента


Корпус пансіонату «Гліцинія» у Нижній Ореанді

Структури банку «Росія» мільярдера Юрія Ковальчука причетні до придбання пансіонату «Гліцинія» в анексованому Криму за 1,2 мільярда рублів, про це йдеться в розслідуванні російського видання «Проект». За радянських часів об'єкт поблизу селища Нижня Ореанда був відомий як дача генерального секретаря Леоніда Брежнєва.

Вже на початку 2000-х років «Гліцинію» намагався придбати російський «ВТБ Банк» ‒ причому, як стверджують журналісти «Проекту» з посиланням на колишнього президента України Леоніда Кучму, в інтересах російського президента Володимира Путіна. «ВТБ Банк» встиг перерахувати українській владі третину вартості «Гліцинії», однак після приходу до влади Віктора Ющенка прокуратура Криму в судовому порядку визнала операцію незаконною. У 2008 році Україна повернула «ВТБ Банку» з держбюджету 36,4 мільйона гривень, і пансіонат повернувся в українську власність.

Про те, хто став власником «Гліцинії» у 2019 році та як імідж Володимира Путіна страждає від подібних розслідувань, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

У 2019 підконтрольна Росії влада Криму не розповіла, хто став новим власником «Гліцинії». Однак журналісти «Проекту» з'ясували, що це акціонерне товариство «Ореанда-12». Одна з авторок розслідування, журналістка з Криму Катерина Рєзнікова розповіла Крим.Реалії, що вдалося дізнатися про цю фірму з відкритих джерел.

Акції цієї «Ореанди-12» зареєстрував кишеньковий реєстратор банку «Росія», що належить найкращому другові Путіна Юрію Ковальчуку
Катерина Рєзнікова

‒ Це акціонерне товариство було створене напередодні купівлі, приблизно за 8 місяців. Єдиним засновником був якийсь Яніс Ерманіс ‒ він же єдиний акціонер. Мало того, він дав півтора мільярда рублів на придбання дачі. Зрозуміло, що таких грошей у скромного тренера з депресивного району Москви бути не може. Як з'ясувалося пізніше, акції цієї «Ореанди-12» зареєстрував кишеньковий реєстратор банку «Росія», що належить найкращому другові Путіна Юрію Ковальчуку. Ця ж структура зберігає реєстр акцій «Національної медіа-групи», яка контролює багато телеканалів, а також реєстр усіх великих винзаводів, скуплених Ковальчуком у Криму: «Новий Світ», «Масандра» та «Інкерман». Окрім цих активів більше нічого там не з'явилося, з чого ми зробили висновок, що «Гліцинія», швидше за все, придбана друзями Путіна.

Катерина Рєзнікова зазначає, що офіційні власники дачі відмовилися від коментарів щодо цього придбання.

‒ Щоправда, в оточенні Яніса Ерманіса ніхто не приховує, що він лише номінальний власник цього бізнесу й нерухомості. До речі, над «Гліцинією» нависає величезний житловий комплекс, який збудували, але не розпродали. Зяючі вікна порожніх квартир справляють неприємне враження. Почалося будівництво за України, продовжилося вже за Росії, і врешті-решт там просто шалені ціни на квартири, їх неспроможні потягнути звичайні люди. Що буде з комплексом там надалі, незрозуміло. Є таке містечко між Ялтою та Оливою, де «Газпром» викупив колишню дачу Ріната Ахметова, і там уже йдуть судові процеси про знесення сусіднього висотного будинку. Можливо, і висотку біля «Гліцинії» спіткає та сама доля.

Тим часом російський «Левада-центр» 8 лютого оприлюднив результати опитування росіян з приводу фільму Олексія Навального про так званий палац Путіна в Геленджику. Як з'ясувалося, розслідування подивилися 26% дорослого населення Росії, третина нічого не чули про нього. На запитання: «Чи змінилося ваше ставлення до Володимира Путіна після цього фільму?» ‒ 17% респондентів сказали, що їхнє ставлення погіршилося, 3% ‒ що покращилося, а у 77% ставлення не змінилося. Третина опитаних впевнені, що розказане в фільмі ‒ неправда, а 38% обрали відповідь: «це схоже на правду, хоча достовірність звинувачень оцінити складно».

Російський політичний оглядач Кирило Мартинов вважає, що розслідування Олексія Навального про ймовірне майно російського президента справило помітне враження на тих росіян, які вважали за краще бути нейтральними щодо влади.

Фільм про «палац Путіна» боляче вдарив по публічному іміджу Кремля
Кирило Мартинов

‒ Тут найголовніше не те, що є байдужа більшість, а те, що є нестійка меншість. Велика група людей буде завжди любити Путіна, незважаючи ні на що, інша велика група вже давно все зрозуміла про нього, а є мільйони росіян, які до кінця не визначилися. Мені здається, саме тут фільм про «палац Путіна» боляче вдарив по публічному іміджу Кремля. Багато хто, в першу чергу, молоді люди, висловлювали невдоволення з приводу показної розкоші цього комплексу. Це нагадує пострадянські фільми про Джеймса Бонда, коли величезний палац охороняють спецслужби, але формально він чи то нікому не належить, чи то власник невідомий. Усе це справляє погане враження на людей і руйнує міф про те, що вище керівництво країни нібито зайняте якимись важливими подвигами на кшталт «приєднання Криму» й не краде, як інші.

Кирило Мартинов
Кирило Мартинов

На думку Кирила Мартинова, про чутливість фільму про «палац Путіна» для Кремля можна судити за тим, що російська влада не змогла відмахнутися від цього розслідування і не коментувати його.

Скільки б Путін не намагався повернути народну любов, особливо у молоді ‒ не вийде
Кирило Мартинов

‒ Їх постійно запитували про це, запитання сипалися з різних сторін: і прессекретарю президента Дмитру Пєскову довелося віддуватися, і самому Путіну. Щоправда, мені здається, що їхні виправдання особливо нікого не вразили. Незважаючи на те, що Аркадій Ротенберг оголосив про приналежність палацу в Геленджику йому, залишилося без відповіді запитання: чому тоді Федеральна служба охорони, яка призначена першим особам країни, працює на об'єкті великого російського бізнесмена? Тим часом величезна кількість людей зараз сміється над аквадискотекою, вся молодь знає, про що йдеться ‒ і це означає, що Путін більше не може говорити з нею однією мовою. Не обов'язково це сталося саме через аквадискотеку, просто вона позначила цей розрив. Тепер скільки б Путін не намагався повернути народну любов, особливо у молоді ‒ не вийде. Він уподібнився «Единой России», яка у нас відома як «партія шахраїв та злодіїв».

Розслідування щодо «Гліцинії» у Кремлі поки не коментували. Тим часом Україна вважає незаконними будь-які угоди купівлі-продажу в Криму з моменту початку анексії півострова Росією.

Вихід до моря пансіонату «Гліцинія» у Нижній Ореанді
Вихід до моря пансіонату «Гліцинія» у Нижній Ореанді

За інформацією зі звіту Моніторингової місії ООН з прав людини за 2017 рік, починаючи з 2014-го, Росія незаконно привласнила понад 4500 державних і приватних об'єктів на півострові.

Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська пояснює, чому міжнародне право також не визнає угоди, подібні до продажу «Гліцинії».

Будь-які акти експропріації, націоналізації не визнаватимуться за міжнародним та українським правом
Катерина Рашевська

‒ Воно передбачає розгалужену систему захисту права власності під час міжнародних збройних конфліктів. Ці норми є і в Гаазькій конвенції про закони та звичаї сухопутної війни, і в Четвертій Женевській конвенції. Міжнародне гуманітарне право почало діяти в Криму з моменту початку тимчасової окупації у 2014 році, й у Російської Федерації тут цілий набір зобов'язань: не грабувати, не знищувати, не привласнювати майно без військової необхідності. Таким чином, будь-які акти експропріації, націоналізації не визнаватимуться за міжнародним та українським правом. Така експропріація приватного майна в Криму триває вже довгий час. Зазвичай її проводять за рішеннями судів або окупаційної влади, або ж використовують вимушений викуп із компенсаціями, набагато нижчими за ринкову ціну об'єкта.

Катерина Рашевська підкреслює, що «Гліцинія» перебувала не просто в українській державній власності, а ще й була об'єктом природної спадщини на Південному узбережжі Криму ‒ таким чином пансіонат не міг бути приватизований ні в Україні, ні тим більше за законами держави-окупанта, відповідно до міжнародного права. За оцінкою юристки, згодом представники російської влади можуть нести за це відповідальність і через багато десятиліть після проведених ними угод.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

  • 16x9 Image

    Олена Ремовська

    Ведуча програм Радіо Крим.Реалії з 2018 року. До цього – кореспондент, редактор і ведуча на Радіо Свобода. Зокрема, брала участь у запуску проекту Радіо Донбасс.Реалії. Автор книги «Говорить Радіо Свобода: iсторія української редакції» (2014). Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG