Президент України Володимир Зеленський ініціював «Кримську платформу» ‒ міжнародний саміт з питання деокупації Криму. Планується, що в серпні вперше за сім років з моменту російської анексії півострова представники міжнародної спільноти зберуться в Києві, щоб обговорити кроки для повернення регіону під контроль України. Ця ініціатива стане одним з основних публічних заходів у межах Стратегії деокупації та реінтеграції Криму, затвердженої раніше Радою національної безпеки та оборони України. Як цей саміт позначиться на долях жителів півострова та чи змінить ситуацію, яка склалася з 2014 року, з'ясовували Крим.Реалії.
Плани з проведення «Кримської платформи» викликали жорстку протидію з боку влади Росії. На дискредитацію саміту кинуті багато пропагандистських ресурсів Кремля, а в самому Криму її активно критикує підконтрольна Москві влада.
Українські політики та експерти відзначають, що Росія «використовує різні важелі тиску» на європейські країни, щоб змусити їх відмовитися від участі у «Кримській платформі». З цієї причини багато подробиць організації саміту не розкриваються. Деякими з них з Крим.Реалії поділилася перша заступниця міністра закордонних справ України, кримчанка Еміне Джеппар.
З нею ми говоримо про те, чим «Кримська платформа» може бути важлива для кримчан, які живуть на півострові, до яких реальних змін у їхньому житті вона може привести та як домогтися від Росії виконання міжнародно-правових актів, які планується ухвалити під час майбутнього саміту.
«Обговоримо питання відновлення справедливості»
‒ Еміне-ханим, раніше ви говорили, що «Кримська платформа» дозволить створити міжнародну коаліцію, яка «все ж переконає Росію дотримуватися міжнародних зобов'язань і сісти за стіл переговорів щодо повернення Криму». Наскільки життєздатною та ефективною, на ваш погляд, вона може бути, враховуючи, що у світі вже є різного роду коаліції (наприклад, ООН), які неодноразово закликали Росію припинити агресивну політику й звільнити Крим?
‒ У світі немає коаліції з питання Криму. Не існує такого формату й координації. Резолюції щодо кримського питання ‒ це поодинокі кроки, які не мають системного характеру. Це мінімум, який можна було робити в питаннях політики невизнання (російської анексії Криму ‒ КР) та її фіксації.
Організація Об'єднаних Націй, яку ви згадали, складається більше ніж зі 190 країн і має на порядку денному сотні питань. Ми ж пропонуємо створити саме кримську коаліцію ‒ міжнародний координаційний формат «Кримська платформа». Це саме той формат, який об'єднує країни лише в питаннях Криму й нашої спільної відповіді на цей виклик. Він необхідний, якщо ми говоримо про глобальні системні речі, які дозволять координуватися з низкою інших країн з питання деокупації Криму.
Ми розуміємо, що сьогодні Росія ‒ це країна, яка ізолювала себе й дискредитувала через авторитаризм і репресій, які вона здійснює на окупованій території і, в першу чергу, самим фактом окупації Криму у 2014 році. 2014 рік став для Росії роком ганьби, роком, який показав світові справжню Росію. І «Кримська платформа» має стати форматом, який покликаний показати світу, що танцювати танго з агресором не можна, що загравати з ним ‒ це ризикований шлях, який має ціну, і вона може бути високою для багатьох європейських країн.
Наша мета ‒ деокупація Криму політико-дипломатичним шляхом. А це той шлях, на якому не буває швидких результатів.
‒ У межах «Кримської платформи» планується запропонувати її учасникам підписати «Кримську хартію», яка, за словами організаторів саміту, «має закласти фундамент майбутньої архітектури безпеки не тільки України, але й усього простору від Балтійського до Середземного моря». У чому відмінність цієї Хартії від уже наявних міжнародно-правових актів, які регламентують питання безпеки, а також засуджують російську анексію Криму?
‒ Я пропоную сприймати «Кримську хартію» як додатковий інструмент у питаннях політики невизнання, її фіксації та політико-дипломатичного тиску на Росію. Тут не буває обмежень за кількістю, обсягом тощо. Це продовження того, що ми фіксуємо в межах наших резолюцій. Ця хартія буде спробою всеосяжного підходу до всіх наслідків окупації Криму, які існують.
Ми вже довгий час перебуваємо у процесі консультацій з низкою країн ‒ наших партнерів. І в найближчі тижні плануємо вийти на фінальну стадію підготовки тексту документа, який зможемо розіслати ширшому колу країн, щоб вони звірили свою позицію з усіх його пунктів.
Ми розуміємо: щоб залучити до співпраці більшу кількість країн, потрібно «розмивати» документ. Ми вирішили, що спробуємо залишити певні принципові для нас позиції в ньому, розуміючи, що, можливо, не всі країни будуть готові його підписати. Всіх подробиць я поки озвучити публічно не можу.
‒ Як «Кримська платформа» та її результати торкнуться кримчан, які живуть на півострові? Що б ви хотіли донести до них?
‒ «Кримська платформа» готується, в першу чергу, для тих, хто має критичний погляд на процеси, які відбуваються сьогодні в Криму, для тих, хто сповідує цінності вільного суспільства та свободи як такої. У Криму є люди, які ностальгують за колишнім Радянським Союзом і вітають Росію, а є ті, хто не хотів цього, вони продовжують чинити спротив цьому й сподіваються на повернення України.
«Кримська платформа» стане майданчиком, на якому будуть обговорюватися питання деокупації Криму ‒ питання відновлення справедливості та міжнародного права як цінності.
І ще однією важливою складовою «Кримської платформи» стане питання кримських політв'язнів. Росія з 2014 року цинічно переслідує громадян України в Криму з політичних мотивів. І ми неодноразово могли переконатися, що публічність рятує тих, кого вже кинули за ґрати через надумані причини. Після розголосу їх там не катують і не вбивають. Публічність цих кейсів також діє превентивно, не дозволяючи Росії заарештовувати тисячі людей. У межах «Кримської платформи» ми організовуємо заходи, щоб про кримських політв'язнів знала якомога більша кількість людей за кордоном.
‒ Чи може «Кримська платформа» торкнутися інтересів тих кримчан, які дотримуються проросійських поглядів? Що важливо знати їм?
‒ Я нічого не хочу доносити до тих, хто радіє російській дійсності в Криму. Тому що це діалог в одну сторону. Я в успіх такого формату не вірю.
«Це наша наступальна тактика»
‒ У Криму місцева російська влада активно критикує плани України щодо проведення «Кримської платформи», переконуючи кримчан в її «безперспективності» та «русофобії». Що ви робите, щоб донести до Криму та його жителів справжні цілі й завдання «Кримської платформи»?
‒ Ми як МЗС працюємо над тим, що генеруємо ідею «Кримської платформи» та її реалізуємо. Працюємо зі світом для того, щоб там знали, що відбувається в Криму. Реакція окупаційної влади не дивує. Для мене така істерична реакція і в Сімферополі, і в Москві є головним критерієм правильності нашого шляху. Це не дивно, тому що кожен злочинець бажає приховати свій злочин. Він прагне створити такі умови, щоб ніхто про цей злочин не дізнався. І Росія як раз це й відпрацьовує.
‒ Влада Росії відмовилася брати участь у «Кримській платформі», назвавши її «нелегітимною», «недружньою» і «прямим зазіханням на територіальну цілісність». Чи очікували ви такої позиції?
‒ Росія намагається створити міф про свою непередбачуваність. Але для нас це не сюрприз, а констатація того, ким і чим є сьогодні Росія. Ми й багато наших партнерів розуміємо, що завданням Росії є те, щоб питання Криму просто зійшло нанівець. Й у світі таке буває. Це дуже просто відбувається. Якщо подивитися на карту світу, на ній є безліч точок, про які ми, наприклад, ніколи не чули. Коли усвідомлюєш, що світ не обертається навколо України та Криму, то розумієш важливість зусиль, які ми робимо зараз для більшої публічності кримського кейса. Завдання «Кримської платформи» ‒ розповідати про Крим.
‒ Наскільки в таких обставинах можна розраховувати на практичний ефект від резолюцій, які планується підписати в межах «Кримської платформи»?
‒ Уявімо собі, що нічого не відбувається й немає «Кримської платформи». Всі продовжують жити своїм життям, і Росія досягає свого завдання ‒ про Крим ніхто не згадує. Чи будемо ми тоді ставити такі запитання? Очевидно, ні.
Росія не просто спостерігає за тим, що відбувається, а й вкладає ресурси в те, щоб про Крим ніхто не говорив. За допомогою «Кримської платформи» ми не даємо світу забути про Крим. Це наша наступальна тактика. До чого вона призведе, ми не знаємо. Але ми не повинні бути самотнім воїном на цьому полі.
«Ми раді, що є країни, чий «моральний компас» працює»
‒ Голова МЗС України Дмитро Кулеба раніше говорив, що в Росії «діє група, завданням якої є «завалити» саміт «Кримської платформи». Чи є у вас інформація, що це за група, хто в неї входить і чи реальні її можливості?
‒ Це дійсно так. Таку інформацію ми отримали за лінією наших спецслужб. Ми знаємо, що така «група протидії» не одна. Вона координується системою Міністерства закордонних справ Росії. Через її дипломатичні представництва відбувається робота з дискредитації «Кримської платформи». Ми отримуємо інформацію про це, зокрема й від наших партнерів. Вони нам розповідають про зустрічі з російськими послами та про те, що вони на цих зустрічах говорять про «Кримську платформу» та про те, як будуть ставитися до країн, які до неї приєднаються. Це мова погроз. І дійсно не кожна країна має ресурс, щоб ігнорувати ці погрози. Є низка країн, співпраця Росії з якими має критичний характер ‒ чи то в економічній площині, чи то у військовій співпраці. Ми до цього теж маємо ставитися тверезо.
‒ Хто крім російських дипломатів, за вашою інформацією, входить у «групу протидії» «Кримській платформі»?
‒ Ця інформація не може бути публічною.
(Від редакції: на момент публікації цього інтерв'ю редакція Крим.Реалії не має ні підтверджень, ні спростувань від МЗС Росії про згадані російські «групи протидії» «Кримській платформі». Ми намагаємося отримати позицію зовнішньополітичного відомства з цього приводу).
‒ За заявами українських політиків та експертів, Росія, переконуючи владу різних країн не брати участі в «Кримській платформі», використовує економічні важелі впливу. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв цитує голову делегації Латвії, який оголосив про намір цієї країни брати участь у саміті: «У нас моральний компас ще не зламався». Які плани у МЗС України щодо країн та організацій, які відмовляться брати участь у саміті?
‒ Якщо якісь країни не зможуть з різних причин приєднатися до «Кримської платформі» цього року, ми не станемо «закривати двері у них перед носом», а продовжимо працювати з ними надалі незалежно від того, хто виявить найбільший скепсис чи відмовиться співпрацювати в межах нашої ініціативи. «Кримська платформа» буде відкритою для всіх, хто побажає до неї приєднатися, якщо не сьогодні, то завтра. І сподіваємося, що з нами разом працюватимуть у цьому напрямку й наші друзі ‒ учасники «Кримської платформи». Ми раді, що сьогодні є країни, чий «моральний компас» працює чітко.
‒ Головним завданням «Кримської платформи» названа деокупація Криму. Поки цього не сталося, за якими маркерами ви будете визначати успішність цієї ініціативи?
‒ Сам факт проведення саміту ‒ вже величезний успіх для нас. Заходи, які будуть реалізовуватися після нього, а вони будуть регулярними, теж покажуть успіх того, що «Кримська платформа» не обмежиться тільки самітом у серпні.
Стратегічний успіх для нас ‒ деокупація Криму. Все інше ‒ тактичний успіх. Якщо ми не будемо мати тактичного успіху, ми ніколи не дійдемо до деокупації.
Коли йдеться про країну, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН з правом вето, про ядерну державу, про державу з однією з найбільших армій і географією у світі, це серйозні речі. І коли Україна, набагато менша за розмірами й ресурсами, здатна консолідувати інші країни у своїй боротьбі з Росією, це вже наша основна перемога.
Міжнародний майданчик з деокупації Криму
Міжнародний майданчик з деокупації Криму («Кримська платформа») – ініціатива української влади зі створення переговорної платформи для координації дій України та міжнародних партнерів щодо захисту прав кримчан і деокупацію анексованого півострова.
На 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2020 року президент України Володимир Зеленський закликав країни-учасниці приєднатися до створення платформи.
Інавгураційний саміт з «Кримської платформі» відбувся в Києві 23 серпня 2021 року – до 30-річної річниці Незалежності України. Він був покликаний офіційно запустити міжнародний формат з питання деокупації Криму.
43 країни – учасниці першого саміту «Кримської платформи» підписали спільну Декларацію із закликом відновити територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах і заявили, що «Росії не вдасться легітимізувати тимчасову окупацію Криму і Севастополя».
Вони також підтвердили свої наміри за допомогою політичних, дипломатичних та обмежувальних методів тиснути на Росію для відновлення контролю України над територією АРК та Севастополя. Учасники закликали Росію приєднатися до «Кримської платформі» і розділити її цілі.
На саміті засудили порушення прав і свобод людини на півострові, мілітаризацію Криму, перешкоджання вільному судноплавству в Керченській протоці та Азовському морі, переселення російських громадян до Криму.
Росія висловлювала протест проти проведення саміту. У Москві захід називали «шабашем», «недружнім стосовно Росії» заходом і погрожували його учасникам наслідками. 24 серпня в МЗС Росії заявили, що участь країн і міжнародних організацій в «Кримській платформі» є «посяганням на територіальну цілісність Росії».
Незадовго до початку форуму російська влада запровадила персональні санкції проти глави МЗС України Дмитра Кулеби та секретаря РНБО Олексія Данілова.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
