Російські і кримські історики і книговидавці запустили на потік «наукові» книги, що розповідають про нібито законності приєднання Криму до Росії.
Першою ще в 2020 році була монографія МДІМВ (МГИМО) «Право кримчан на самовизначення: передумови і еволюція «Кримської весни». Але в силу того, що тираж видання був обмежений, було прийнято рішення перевидати зібрані матеріали в Криму, з розширенням кола авторів. Так з'явилася монографія «Возз'єднання Криму з Росією: історичні та юридичні підстави», видана за підтримки Міністерства внутрішньої політики, інформації та зв'язку Республіки Крим до 7-річчя возз'єднання Криму з Росією. Її нещодавно презентували в Сімферополі. Тираж видання складає всього 500 екземплярів і поставляється безкоштовно.
У Севастополі та Москві одночасно кілька років працювали і нарешті видали тритомну історію Севастополя «від найдавніших часів і до «Руської весни». Її задум з'явився ще в 2018 році. Старт роботі дав під час приїзду в Севастополь голова президії Російського історичного товариства (РІО) Сергій Наришкін. У квітні 2019 го Фонд «Історія Батьківщини», Інститут російської історії РАН, відділення Російського історичного товариства в Севастополі підписали тристоронню угоду про роботу над монографією. Новий тритомник презентували в Москві, і один з авторів Вадим Прокопенков розповів про вихід книги Володимиру Путіну під час сеансу відеоконференцзв'язку президента Росії з громадськістю Криму і Севастополя. Тираж тритомника всього 2 тисячі примірників і не призначений для продажу.
Вадим Прокопенков розповів президенту: «За порівняно невеликий відрізок часу нам вдалося створити повноцінну академічну працю з історії міста-героя. Весь проєкт, вся наша робота йшла під егідою Російського історичного товариства, а в Севастополі натхненником, ініціатором і відповідальним редактором стала Катерина Борисівна Алтабаєва. Важливо відзначити, що створений Вами фонд «Історія Батьківщини» здійснив, можна сказати, безпрецедентну і ключову роботу з координації зусиль усіх учасників проєкту і, що важливо, допоміг у здійсненні і вирішенні фінансових і організаційних питань». Президент подякував авторам за велику роботу: «Все, чим ми пишаємося сьогодні, від чого ми відштовхуємося сьогодні, повинно мати серйозну науково-дослідну базу. Ви цим і займаєтеся».
Всі три книги безкоштовні, малотиражні, не призначені для продажу, та фактично видано заради можливості для авторів розкрити свою статтю або главу і помилуватися на свою працю.
Чому вони так зробили? Севастополець під ніком «cosa_sei» написав: «Щось знову дивні речі кояться з нашими можновладцями буржуа? Якщо правильно зрозуміли, то книги в продажу не буде? Навіщо тоді вся ця пафосна презентація? Попіарити себе і роздати книжки для великих столів видатних дядечок. Якось не дуже затійка... »
З іншого боку, навіть за матеріалами презентацій, щедро поширених інформагенствами, стає зрозуміло, що в перших двох книгах просто повторюється вже старі і спростовані не раз тези про законність «референдуму», і історичне право Росії на Крим, над якими сміються все міжнародне право і Статут ООН.
А три томи історії Севастополя від найдавніших часів не відповідають вимогам академічного наукового видання, оскільки в них без зв'язку з міжнародним правом і конкретно-історичними обставинами захищається правомірність Росії на володіння Кримом, який вона три рази - в 1783-м, в 1917-му, в 2014 роках - привласнювала військовою силою шляхом фактичної анексії. Втретє, на щастя, поки маємо справу лише зі спробою анексії, оскільки вона не завершена. До того ж «герої російської весни» дуже поспішають застовпити за собою славу переможців, тому, що час для таких книг ще не настав - світове співтовариство, ООН і міжнародні суди в «кримської проблеми 2014 року» точки ще не поставили, а тому, цілком можливо, прийде час і ці книги їх автори будуть ховати куди подалі і соромитися показувати їх дітям і внукам.
Книга «Возз'єднання Криму з Росією: історичні та юридичні підстави» представляє собою збірник статей Георгія Мурадова, Сергія Аксенова, Володимира Константинова, сенатора Сергія Цекова. Вони і задають тон. А їх концепції і багато разів спростовану аргументацію повторюють автори, які представляють МДУ, МДІМВ, Російського державного університету правосуддя, Санкт-Петербурзького державного економічного університету, Кубанського державного університету, Луганського національного університету та інших.
Але характерно, що на презентаціях кожен з них перетягує ковдру на себе. Особливо наочно це видно на прикладі севастопольського тритомника. Так, голова правління і виконавчий директор РІО Костянтин Могилевський вихід цієї книги назвав «тріумфом севастопольських істориків» і зробив відкриття про те, що «всі великі події, явища, процеси в історії Росії за останні 250 років мають і севастопольське вимір».
Вчений Сергій Журавльов заявив, що «ми вперше в історичній науці показали, що головним драйвером подій 2014 року, в результаті яких і Крим, і Севастополь стали частиною Росії, був саме Севастополь. Це принципово важлива річ».
Думаю, що на цій тезі незабаром всі численні автори цих книг пересваряться вщент, тому, що кожен з них захоче бути, або хоча б здаватися, «драйвером» тієї «російської весни». Пам'ятається, був такий губернатор Сергій Мєняйло, на замовлення якого був знятий фільм про те, що саме адмірал Мєняйло був і мозковим центром, і двигуном всієї анексії Криму. І якби не Мєняйло, то ні «референдум», ні президент, ні спецназ ніяку б «весну» не здійснили. Повчальний фільм. А ось сімферопольські «герої кримської весни» не раз стверджували, що якби не їхня роль в кримському захопленні влади і не підтримка президента, то ніякої весни б і не було. І Севастополь у них завжди йшов позаду і як би на причепі, вони говорили: «Республіка Крим» і якийсь там причеплений до неї Севастополь. А тут ось з'являються севастопольці, які, виявляються, були драйверами за всі 250 років історії.
Серйозна заявка, але навряд чи довговічна. Не пізніше як через рік прийдуть інші «драйвери», які в нових академічних працях скажуть, що це вони рухали вперед всю історію. Поспішили кримські історики, і дуже навіть поспішили...
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
