Кримському журналісту, заслуженому журналісту України, оглядачеві Крим.Реалії Миколі Семені 14 травня виповнюється 70 років. Російський суд в анексованому Криму у вересні 2017 року засудив Миколу Семену за публічне невизнання російської анексії півострова та призначив йому покарання у вигляді 2,5 року позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на два роки. Правозахисний центр «Меморіал», близько 30 правозахисних організацій країн Європи, Міжнародна та Європейська федерації журналістів, Національна спілка журналістів України визнали його справу політичною. Тільки в лютому 2020 року журналіст зміг залишити Крим. Зараз він живе та працює в Києві. В інтерв'ю Крим.Реалії Микола Семена розповів про те, як він живе після переїзду з Криму, які почуття він мав, поки перебував на півострові.
Обмеження, запроваджені в анексованому Криму та на материковій частині України, внесли корективи в особисте життя журналіста: Микола Семена не може возз'єднатися із сім'єю. Його дружина залишається на півострові, оскільки зараз перетин адміністративного кордону з Херсонською областю став ще складнішим, але він сподівається, що це тимчасові труднощі.
Після переїзду до Києва Микола Семена занурився в читання. За його словами, в анексованому Криму йому не вистачало якісної літератури. Зараз він не тільки багато читає, а й пише рецензії на книги українських авторів, серед них ‒ і документальні видання про російську анексію Криму. За його словами, подібні публікації він розглядає як один з інструментів журналістської діяльності.
Семена зазначає: сучасна українська література була недоступна в Криму, причому ‒ не тільки в останні роки.
Сучасна українська література до Криму не доходила
«Були бібліотека ім. Франка (в Сімферополі ‒ КР), музей Лесі Українки, але широка, а тим більше сучасна українська література до Криму не доходила. Я намагався виписувати літературні журнали, але молодої української літератури я не знаю, і мені цього не вистачає, тому що в ній відбивається дух часу, дух країни, якості та прагнення народу», ‒ говорить він.
На запитання, який, на його думку, дух України, Микола Семена відповідає: необхідно пам'ятати про те, що Україна пережила за свою історію декілька національних катастроф. Зокрема наслідки Переяславської ради 1654 року, Полтавську битву, Руїну, військову ліквідацію Української Народної Республіки, Голодомор 30-их, а також російську анексію Криму.
Дух України сьогодні полягає в тому, щоб перемогти, нарешті, свого сусіда ‒ Росію
«Ще одну катастрофу ми переживаємо зараз, коли у кожного була впевненість у тому, що Росія з Україною воювати не буде. І тут ми бачимо відверту війну, анексію територій. Тому дух України сьогодні полягає в тому, щоб перемогти, нарешті, свого сусіда ‒ Росію. Може бути, не війною перемогти, не завести танки на Красну площу, але вистояти проти цієї агресії. І може бути, це і саму Росію приведе до тями, як німців ‒ денацифікація, і в Росії потрібно було провести в дев'яностих роках декомунізацію. Україна має вистояти в цій боротьбі, і я думаю, це не так недосяжно, як може здатися на перший погляд», ‒ каже Семена.
Журналіст зізнається: чекає на закінчення карантину, оголошеного в Україні через поширення коронавірусної інфекції, щоб знову отримати можливість подорожувати й писати репортажі про події, знімати фотонариси і працювати у громадських організаціях, брати участь у громадському житті, відвідувати книжкові магазини, бібліотеки, архіви.
Розповідаючи про літературу, Микола Семена висловив думку, що Крим і до анексії був обділений українською культурою.
Пізніше кримська Партія регіонів дуже легко переформатувалася в «Единую Россию», вона й була, по суті, уламком Росії
«Останнім часом це підтримувалося кримською владою. З дев'яностих років, коли при владі був Мєшков і були проросійські рухи, перша спроба від'єднання Криму. А коли до влади прийшла Партія регіонів, вона, хоч і була українською, підхопила ті ж настрої у Криму. А пізніше кримська Партія регіонів дуже легко переформатувалася в «Единую Россию», вона й була, по суті, уламком Росії. Ці політики завжди виступали проти української мови та літератури в Криму, тому що розуміли: українська література багато в чому перевершує російську. І якщо люди розумітимуть цю перевагу, то більше віритимуть Україні», ‒ каже він.
Микола Семена зазначив, що для України важливо не тільки протистояти військовій агресії, а й позбутися російського впливу, зберегти свою ідентичність, культуру та мову.
Чому московити, а пізніше і росіяни постійно переїжджали в Україну жити? Тому що тут завжди було краще
«Потрібно зберегти своє, національне: свою мову, яка, до речі, давніша й набагато багатша за російську. В Україні кажуть, що Крим може повернутися, коли тут стане краще, ніж у Росії. Але це така несправедлива заява, тому що в Україні завжди було краще, ніж у Росії! Чому московити, а пізніше і росіяни постійно переїжджали в Україну жити? Тому що тут завжди було краще. Тому в Україні й опинилося так багато росіян. І за часів СРСР радянські офіцери, після того як закінчували служити, переїжджали в Україну, тому що тут було краще. Навіть економічні розрахунки це показують. А тим більше, тут завжди було краще морально, політично, навіть у побутовому плані. Тут ‒ свобода», ‒ підкреслив журналіст.
Говорячи про свободу, Семена згадує, як він жив на анексованому півострові. Під час слідства це було життя, в якому стеження спецслужб стало буденним. Журналіста фотографували під час зустрічей зі знайомими, спостерігали за його пересуваннями, фіксували його дії. Він проходив перевірки і кілька разів над ним нависала загроза затримання й арешту. Після суду стало легше, зовнішнє спостереження зняли, але стеження в інтернеті і телекомунікаційних мережах тривало, ‒ згадує він.
Крим ставав усе небезпечнішим
«Пам'ятаю: сидимо зі знайомим, просто п'ємо каву. І мені говорять: не оглядайся, нас фотографують. Я інстинктивно обернувся ‒ чоловік ховається за дверима й нас фотографує. Крим ставав усе небезпечнішим. Після суду поставили на облік у кримінально виправну інспекцію, куди потрібно було два рази на місяць приходити реєструватися, доводити, що ти на місці, не втік, проходити через бесіди та моралі. Окрім того, багато моральних незручностей доводилося зносити через внесення до Переліку екстремістів і терористів Росфінмоніторингу, коли будь-яке фінансове обслуговування тобі було фактично заборонене. До того ж, вони періодично перевіряли за місцем проживання, розпитували у сусідів, як живе «екстреміст». Це дуже принизливо!» ‒ каже Семена.
На запитання, чи міг Микола Семена упродовж усього свого життя уявити ситуацію, в якій він міг би постраждати за журналістську діяльність, він відповідає негативно.
Після анексії Криму було відразу зрозуміло, що життя змінилося
«Це було немислимо, в Україні завжди була свобода слова. Я публікував у «Дзеркалі тижня», пізніше в газеті «День» відверті матеріали з критикою чиновників, і не було жодних припущень, що я за цю критику можу бути покараний. Але після анексії Криму було відразу зрозуміло, що життя змінилося», ‒ розповів журналіст.
Він згадує, як відразу після російської анексії півострова редакція Крим.Реалії виявила стеження за своїм офісом, як стали не пускати українських журналістів на пресконференції, як забороняли держслужбовцям надавати їм інформацію, як обмежували її отримання в багатьох джерелах. Усе свідчило, що професійна діяльність журналістів у Криму радикально змінюється. Пізніше це обернулося кримінальною справою, обшуками та вилученням комп'ютерної техніки та архівів у всіх семи журналістів, які співпрацювали з Крим.Реалії. Всі вони проходили у справі Миколи Семени як свідки, але вилучення техніки, засобів зв'язку змусило їх усіх припинити роботу. Але на їхнє місце поступово прийшли інші, кримчани не залишилися без правдивої інформації.
Микола Семена ‒ відома фігура у кримській журналістиці, він понад 30 років висвітлював більшість значних подій на півострові. Семена згадує, як у дев'яностих роках працював власним кореспондентом газети «Известия». За його словами, на півострові завжди була помітна різниця між журналістами, які працювали в місцевих виданнях і тими, хто працював на ширшу аудиторію.
На трибуну виходить Євген Сабуров і каже: «Я вам скажу, хто зірвав у Криму курортний сезон ‒ це кореспондент Семена»
«У кримських відчувалася містечковість, і навіть факультет журналістики, який створили в кримському університеті, значно відрізнявся від факультету журналістики в київському університеті, в якому я навчався. Коли я працював в «Известиях» ‒ а я потрапив туди у 90-х роках, коли «Известия» ще були солідною якісною газетою під редактурою Ігоря Голембіовського, Мєшков почав у Криму колобродити та від'єднувати Крим, я писав проукраїнські матеріали. Коли Мєшков заблокував Верховну Раду і депутати проводили сесію в будівлі прокуратури, я написав репортаж, який «Известия» помістили на першу сторінку і забезпечили його шапкою: «Кримські депутати ведуть справу до того, що в Криму засмагатимуть на барикадах». Відбулася чергова сесія Верховної Ради, на трибуну виходить Євген Сабуров (у 1994 році він був віцепрем'єром уряду Криму ‒ КР) і каже: «Я вам скажу, хто зірвав у Криму курортний сезон ‒ це кореспондент Семена», і показує «Известия». Так відреагували на вираз «у Криму засмагатимуть на барикадах». Але це передбачення реалізувалося пізніше, вже у 2014 році», ‒ згадує журналіст.
Микола Семена відомий не тільки як журналіст, оглядач, але і як фотограф. За його словами, працювати одночасно в декількох жанрах він навчався на прикладі радянського письменника, журналіста і фотокореспондента, автора багатьох фотокниг і лауреата Ленінської премії Василя Пєскова. Водночас Семена дотримується думки, що писати й одночасно супроводжувати свої матеріали фотографіями непросто з професійної точки зору, тому що кореспондент має фокусуватися на різних діях і виконувати іноді одночасно різні завдання.
Коли готуєш текст, звертаєш увагу на одні фактори, а коли знімаєш ‒ на інші
«Одна газета у Криму якось написала, що дуже важливо, щоб кореспондент був всеохопним. Щоб заощадити зарплату, посилають на місце кореспондента і вимагають, щоб він приніс звідти текст, фотографії, відео. Але в принципі вимагати від журналіста, щоб він був конвергентним ‒ неможливо, тому що, коли готуєш текст, звертаєш увагу на одні фактори, а коли знімаєш ‒ на інші. Поєднати фотозйомку та відео взагалі неможливо, тому що фотограф вирішує одні завдання, він має визначити ракурс, витримку, композицію кадру. А відеограф вирішує зовсім інші завдання ‒ побудова панорам, наїзди та від'їзди, побудова загальних і великих планів, і поєднати ці два методи в одному мозку одночасно неможливо», ‒ каже він.
Водночас Микола Семена зазначає: журналіст може підготувати якісний репортаж з фотографіями, якщо навчиться правильно розподіляти свої зусилля. При цьому, за словами журналіста, важливо пам'ятати, що ілюстрації до тексту кожного разу являють собою пов'язану з ним і повноцінну історію.
Микола Семена. Шлях журналіста (фотогалерея)
Довідка: Микола Семена ‒ кримський журналіст, автор Крим.Реалії, заслужений журналіст України. У квітні 2016 року співробітники російської ФСБ порушили проти нього кримінальну справу через його публікації про громадянську блокаду півострова і провели обшук у його квартирі. Цей матеріал, опублікований на сайті Крим.Реалії в рубриці «Погляд», російські слідчі розцінили як заклик до порушення територіальної цілісності Росії (стаття 280.1, додана до КК Росії вже після анексії).
22 вересня 2017 року підконтрольний Кремлю Залізничний районний суд Сімферополя засудив Семену до двох з половиною років умовно з випробувальним терміном на три роки і забороною займатися публічною діяльністю на три роки. У грудні того ж року підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму частково пом'якшив вирок Семені, скоротивши термін заборони публічної діяльності до двох років.
Микола Семена стверджує, що у своїх матеріалах він реалізовував право на «вільне висловлення думки».
Верховна Рада України, Міністерство закордонних справ України, Держдепартамент США, Європарламент та низка міжнародних правозахисних організацій засудили винесений Семені вирок. Експрезидент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Том Кент назвав необґрунтованими звинувачення проти журналіста Миколи Семени, також зазначивши, що вирок, винесений підконтрольним Кремлю судом у Криму, має бути скасований. Його справа взята на розгляд в Європейському суді з прав людини.
28 січня 2020 року стосовно Миколи Семени підконтрольний Росії Залізничний суд Сімферополя ухвалив рішення про передчасне припинення випробувального терміну і скасування судимості. 18 лютого 2020 року Микола Семена виїхав з анексованого Росією Криму на материкову частину України.
