Через тридцять років після того, як Комісія Конгресу США щодо голоду 1932-33 років в Україні під керівництвом Джеймса Мейса опублікувала зібрані нею розповіді свідків та матеріали, Сенат США визнав Голодомор «геноцидом українського народу». Що це означає для України?
Президент України Петро Порошенко привітав ухвалення Сенатом США резолюції про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу. На своїй сторінці у Twitter Порошенко відзначив, що це «ще один вагомий результат посилення українсько-американського стратегічного партнерства» і закликав «країни ЄС та міжнародні організації наслідувати приклад США»
Володимир Василенко, суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії (2001–2005 роки), представник України у Раді ООН із прав людини (2006–2010 роки), автор правової оцінки Закону про Голодомор:
– Я дуже позитивно оцінюю таке рішення Сенату США. По суті Сенат підтримав позицію Комісії Джеймса Мейса, яка ще кілька десятиліть тому дійшла такого висновку, що голод 1932–33 років був штучно організований сталінською владою, що це був геноцид.
Це може створити умови для розгляду цього питання на рівні Організації Об’єднаних НаційВолодимир Василенко
Визнання Сенатом США факту геноциду проти українців є потужним сигналом для інших країн і народів. Вони можуть так само розглянути усі факти про ті події і ухвалити свої рішення. Ухвалення цієї резолюції американським Сенатом може стати каталізатором для подібних рішень інших держав.
Якщо таких рішень буде багато, якщо набереться необхідна «критична маса», то це може створити умови для розгляду цього питання на рівні Організації Об’єднаних Націй. І, можливо, й сама ООН колись ухвалить відповідну резолюцію.
Не думаю, що рішення Сенату США може мати якісь правові наслідки для Росії, адже мова іде про іншу державу і минуле. Проте, ставлення теперішньої російської влади до визнання самого факту Голодомору і повне несприйняття оцінки голоду 1932–33 років як цілеспрямованого геноциду, виводить сучасну Росію із кола цивілізованих держав.
Що ж до самої України, то нагадаю, що 28 листопада 2006 року був ухвалений Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який офіційно визнає Голодомор «актом геноциду українського народу».
Важливо, щоб прийшов час, коли усі громадяни України визнають, що комуністичний режим вчинив акт геноциду проти українців. Це важливо для зміцнення ідентичності українців, для зміцнення безпеки України і для її майбутнього.
Наталя Дзюбенко-Мейс, дружина Джеймса Мейса, письменниця:
– Добра звістка. Був би для Джеймса сьогодні великий день. Для мене важливо, що в документі оцінена праця Джеймса Мейса, хай без його імені, але саме доповідь, написана Джеймсом для Конгресу, стала підґрунтям цій ухвалі Сенату США.
Дуже жаль, що Мейс не дожив до цього дня. Тридцять років. Стільки жертв, праці, людського болю, аби з’явився цей документ.
Володимир В'ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті:
– Це важливий крок у донесенні правди світові про одну з найбільших трагедій історії. США як країна з давніми демократичними традиціями розуміє важливість засудження та належної правової і політичної оцінки злочинів тоталітарних режимів.
Голодомор. Україна пам‘ятає! Світ визнає!
Давайте подякуємо тим, завдяки кому стало можливим нинішнє рішення сенату США про визнання Голодомору геноцидом. Тим, хто розповідали американцям і світові правду про Голодомор – Джеймсу Мейсу, Роберту Конквесту, Норману Наймарку, Тімоті Снайдеру та Енн Епплбом.
Донецьке село Удачне та Голодомор 1932–33 років у фотографіях Марка Залізняка
Ярина Ясиневич, керівник програм Центру досліджень визвольного руху:
– Це вагомий наслідок зусиль багатьох поколінь українців із розслідування, викриття та донесення фактів про Голодомор. Ключове завдання цієї роботи не лише розповісти про біль мільйонів невинних людей, біль нашого народу. Україна певна, якщо вільний світ знатиме про масштаби, жорстокість і цинізм злочину Голодомору – штучного голоду, організованого комуністичним режимом – це буде пересторогою народам у політичному виборі. Пересторогою країнам у побудові відносин із авторитарними лідерами. І насамперед тими, хто бере за взірець організаторів Голодомору.
Ми пам'ятаємо. І ми досить сильні, щоб говорити вголос і захищати свої кордони.
