Доступність посилання

ТОП новини

Суперництво між Севастополем і Кримом: хто на чому «розжирів»?


Севастополь, ілюстраційне фото
Севастополь, ілюстраційне фото

Між Кримом і Севастополем як двома «суб'єктами федерації» розгорається непримиренне суперництво. Ось і Володимир Путін нещодвно приїхав до Севастополя, а в Крим не заїхав, і з Сергієм Аксьоновим (за документами – Аксенов) не зустрівся, що послужило причиною нових чуток – «віддає перевагу місту», «проігнорував Крим», «охолодження до Аксьонова», а «підконтрольні йому (Аксьонову – КР) медіагопники примудрилися розв'язати медіавійну команді губернатора Севастополя».

Це не єдиний факт суперництва між містом (воістину «не першим, але й не другим») і Кримом. Сергій Аксьонов посилив розмови про підпорядкування Севастополя владі Криму після повідомлень про те, що глави Архангельської області і Ненецького автономного округу Росії домовилися про початок об'єднання регіонів. Однак спротив «міста-героя» став дійсно героїчним. Депутат Державної Думи від Севастополя Дмитро Бєлик заявив: «Я завжди захищав інтереси Севастополя як окремого суб'єкта Російської Федерації, як це складалося історично. Севастополь завжди був містом, яке безпосередньо підпорядковувалося столиці держави...» А Михайло Развожаев заявив, що рішення розділити півострів на два суб'єкти було «оптимальним» і «єдино правильним». Закінчилося поки тим, що глави Криму і Севастополя затвердили кордон між регіонами. Проте, видно, Сергій Аксьонов надії на об'єднання не втрачає і вважає, що «перш ніж об'єднатися, слід розмежуватися».

У відповідь в ЗМІ Севастополя почастішали матеріали, що розповідають про різницю між містом і Кримом, причому перевага віддається, звичайно, Севастополю. Яскраву медіакампанію розгорнула Служба новин ForPost у серії статей з підтримки окремішності міста. Автор стверджує, що «розжирілий» Севастополь став значно більше споживати їжі, товарів і послуг», і до цього «призвело возз'єднання з Росією, точніше, зміни, що сталися після цього». Він неправомірно зіставляє дані за 2015 рік і вісім місяців 2021 року та порівнює обсяги споживання товарів і послуг, але без урахування напливу курортників, різниці валютних курсів і рівня цін на товари й послуги в 2015 і в 2021 роках, значної розбіжності в кількості нелегалів у Севастополі і в Криму, та інших обставин, що роблять це порівняння некоректним.

Коментатори на форумах насамперед повстають проти порівняння середніх зарплат – «Середня зарплата в Криму – 37,8 тис. рублів, у Севастополі 38 тисяч рублів». Користувач «Міцуко» пише: «Які 37,8 тис рублів? Двадцатнік – це вже щастя, не у всіх є...» А «d dd (Севастополь)» наводить результати зробленого ним самим опитування: «Я... провів опитування серед севастопольців на тему добробуту як балансу доходів і витрат у період з 14 до 20 рр. Так ось, у приблизно 2/3, хто взяли участь, він не змінився або став гіршим або значно гіршим (12,40 і 12 %% відповідно). У 21% став кращим, а значно кращим у 12%». Він же продовжує: «Належу до числа щасливчиків, які в 14 році втратили роботу. Коли починають оперувати всякими середніми і медіанними, починаю нервово посміхатися, ця держава плодить злидні замість того, щоб боротися з ними. Особистий негатив не буду вивалювати, а ось (нещодавно чув по радіо ФМ Крим) «Ау, мінфін, середня 14 тис. руб зарплата для цивільних службовців МО це як? А потім сказав, що був тут недавно в Севастопольському госпіталі та запитав у медсестри про зарплату й отримав відповідь: 12 тис рублів плюс премія 2-3 тисячі, але не кожен місяць».

На роздуми про порядок у Севастополі читачі також відповідають незгодою. «Dl77 (Першопрестольна)» пише: «Все не так. Мігранти їдуть туди, де бардак. Москва – це червона зона... Пітер – столиця фантастичного бардаку. Навіть сніг взимку не чистять. Загалом, валіть все на місцевих чиновників. Аксьонов садить чинуш пачками, а в Севастополі тихо й любо...» Користувач із ніком «SB_Sb (Севастополь)» стверджує, що «ситість» Севастополя проявляється лише в тому, що «мабуть, губернатор цим пороком від міста заразився...»

У суперечці на тему Крим проти Севастополя – кому на півострові жити добре? – севастопольці намагаються довести, що «статистика говорить на користь південного форпосту Росії». Автор журиться, що в Севастополі за вісім місяців цього року послугами громадського транспорту скористалися 30,8 млн осіб, у Криму – 79,5 млн людей, що обіг роздрібної торгівлі в Криму в чотири рази вищий, ніж у Севастополі. За січень – серпень у Севастополі він сягнув 50,3 мільярда рублів, у Криму – близько 200 млрд рублів, і що кримські бари й ресторани сумарно отримують більше виручки. Їх фізично більше й обслуговують вони більше людей. За вісім місяців 2021 року обіг громадського харчування в Севастополі перевищив 4,7 млрд рублів. У Криму – 12,4 млрд рублів.

Зате він радіє, що переселенці з Росії більше селяться у Севастополі, ніж у кримських містах, і що база флоту скоро стане містом-мільйонником.

Містяни в обговоренні ж більше акцентують на тому, що вони втратили з приходом Росії. Тепер у Криму навіть збір грибів тільки з дозволу. А ще перед приїздом Путіна в місті поставили блокпости, проте в Москві, очевидно, подумали, що це вже занадто, і блокпости зняли. Городяни радіють: «тепер наші конституційні права виїхати на природу відновлені».

Користувач «Брехати вистачить» (Владивосток) пише: «Скоро наявність пари взуття запишуть в «успіхи» вашої команди. Для усвідомлення реальності рекомендується протягом місяця харчування відповідно до зазначених у статті цифр – «вартість мінімального набору продуктів харчування на одну людину на кінець серпня в Криму склала 5022 рубля 91 копійку, в місті-герої – 5047 рублів 77 копійок»... Або інший «екстрим» – прожити місяць на МРОТ (мінімальний розмір оплати праці – КР) або на пенсію. До середини місяця думка почне змінюватися... Продовжуйте відзначати вигадані вами «свята» і руйнувати країну. Зі святом, дорогі севастопольці!»

Насправді причини невдоволення людей лежать значно глибше – в помилках стратегічного розвитку Криму. Наприклад, керівник кримської філії Фонду розвитку громадянського суспільства, соціолог Наталія Кисельова вважає, що проблема кримських міст пов'язана з неправильним підходом до їх розвитку. «Крим мав стати лікувальним курортом. Тут повинні будуватися готельні комплекси і санаторії. Це б стимулювало інфраструктуру і багато інших супутніх сфер. Тоді сюди б активно поїхали відповідні фахівці. Замість цього зроблена ставка на будівництво житла, що нічим, крім бажання заробити, не підкріплено», – сказала вона ForPost.

А доцент кафедри філософії «Таврійської академії КФУ» Андрій Зоткін вважає: «Багато людей хочуть переїхати до моря, щоб отримати свій маленький шматочок раю. Однак після приїзду стикаються із суворими місцевими реаліями: наявністю лише двох банків, відсутністю мереж, проблемами з охороною здоров'я, освітою для дітей. Про проблеми з роботою та інфраструктурою говорили раніше. Багато хто до цього не можуть пристосуватися і їдуть назад. А ще один фактор, що відштовхує переселенців, – проблеми з водою, які при збільшенні кількості населення тільки посилюватимуться».

Зважуючи всі «за» і «проти», експерти вважають, що Криму і не потрібне значне зростання кількості населення. Переселення до Криму мільйонів – це груба стратегічна помилка, продиктована політичними міркуваннями. Кремль стягує у Крим свій електорат. Але це експансіоністська політика в інтересах Москви, а Криму і кримчанам вибухове зростання населення приносить тільки шкоду.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG