«Обговорюємо все, окрім Криму». Що робить Україна для звільнення кримських в'язнів?

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова 28 квітня провела онлайн-зустріч із матерями та дружинами 26 політв'язнів з Криму. Про терміни їхнього можливого звільнення омбудсмен не повідомила, зазначивши, що «всі наші громадяни будуть звільнені, нікого не залишимо наодинці з бідою».

Раніше родичі кримських політв'язнів провели онлайн-акцію з хештегом #Поговоритеснами. Вони публікували свої фотографії, на яких зображені плакати з проханням до президента України Володимира Зеленського зустрітися з ними та поспілкуватися щодо наступного можливого обміну. Однак сам Зеленський та його підлеглі неохоче коментують цю тему: в Офісі президента України не раз говорили, що увага з боку ЗМІ і родичів політв'язнів може нашкодити переговорному процесу. Про те, на якій стадії він може перебувати, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Голова «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля» Ігор Котелянець розповів Крим.Реалії, коли контакти з Офісом президента щодо звільнення в'язнів Кремля з Криму зійшли нанівець.

– Ми чекаємо комунікації і з омбудсменом, і з Міністерством закордонних справ, і з Міністерством з питань реінтеграції окупованих територій, але в першу чергу ‒ з Офісом президента. Торік у цьому плані було простіше: нам розповідали, що відбувається, ми бачили обміни у вересні та грудні. Цього року все якось стихло, на наші листи та звернення не відповідають, і ми не розуміємо, що відбувається. З одного боку, є обіцянки президента про те, що обмін відбудеться, що політв'язні будуть звільнені. Він говорив про березень, але вже закінчується квітень, і ніяких пояснень ми не отримали. І ось відбулася онлайн-зустріч з Людмилою Денісовою. Але коли чиновник обирає обмежену кількість осіб для спілкування, він створює умови, які поділяють людей. Чому інші не потрапили в число запрошених, абсолютно незрозуміло.

Голова «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук вважає, що Офіс президента обрав невірну стратегію комунікації з родичами політв'язнів із приводу наступного обміну.

– Дійсно, обмін ув'язненими ‒ дуже чутливий процес, але це не означає, що Офіс президента не зобов'язаний підтримувати комунікацію з рідними. Ситуації, коли вони влаштовують флешмоб, щоб із ними поговорили, просто не повинні відбуватися. Нагадаю, що, окрім цього, родичі полонених влаштували необмежену у часі акцію біля Офісу президента й добилися того, що днями з ними зустрівся його голова Андрій Єрмак. Я думаю, Володимир Зеленський був щирим, коли у вересні 2019 року сказав, що ми дуже швидко перейдемо до другого треку ‒ тобто до звільнення українців, яких утримують в окупованому Криму та в Росії ‒ але він видавав бажане за дійсне. Президент не розумів, що швидко нічого не трапиться, а зараз це вже зрозуміло, і тому Офіс президента останнім часом відмовляється говорити, на якому етапі перебувають переговори.

На думку Олександри Матвійчук, одна з причин, чому цей процес міг зупинитися ‒ те, що в переговорах щодо кримського списку політв'язнів Кремль вимагає від Києва політичних поступок.

– На цьому тлі останнім часом дуже часто звучить словосполучення «вода в Крим». Я не можу сказати, чи порушується це питання в переговорному процесі, але сигнали наявні. У грудні Володимир Зеленський сказав, що боротиметься за повернення кожного ув'язненого українця додому ‒ але мені здається, що ні він, ні його офіс досі не розуміють: боротьба триватиме доти, поки не будуть деокуповані Крим і Донбас. Адже ми говоримо не про список у 89 осіб із Криму і у кілька сотень із Донбасу ‒ ми говоримо про 5,5 мільйона осіб, які перебувають на окупованих територіях, і ніхто з них ні від чого не застрахований.

Тим часом на 30 квітня запланована онлайн-зустріч міністрів закордонних справ країн «нормандської четвірки» ‒ Німеччини, Франції, Росії та України з питань імплементації домовленостей, досягнутих на саміті 9 грудня 2019 року. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав учасників цієї зустрічі обговорити тему кримських політв'язнів. На його думку, Україна втратила ініціативу в переговорному процесі з Росією в цьому питанні.

– Оскільки засідання Тристоронньої контактної групи закінчилося фактично нічим ‒ Росія наполягала на визначенні статусу окремих районів Донецької та Луганської областей, від чого Україна абсолютно правильно відмовилася ‒ то можна очікувати, що спілкування міністрів буде нульовим за результативністю. Що стосується обміну, тут можуть бути якісь рішення Росії, але тільки щодо громадян України, утримуваних в ОРДЛО. Мені видається, що у випадку з кримськими політв'язнями відмова Офісу президента оголошувати деталі ‒ не більше ніж прийом, щоб не зізнаватися у безвихідності цих переговорів. Те, що в останніх трьох обмінах не було жодного кримського і кримськотатарського політв'язня, говорить про те, що конкретні рішення ухвалює Москва лише відповідно до своїх цілей, а Україна в цьому процесі не виступає як суб'єкт.

Рефат Чубаров припускає, що відмовою обговорювати долю кримських політв'язнів Кремль демонструє, що вважає Крим російською територією.

– Це призводить до розмивання суверенітету України над півостровом і вселяє міжнародному товариству думку, що Крим не має пріоритету у сфері обміну в української сторони. Це треба ламати. Саме це мав на увазі Мустафа Джемілєв, коли говорив про те, що ми не можемо вітати обмін на будь-яких умовах. Сьогоднішня онлайн-зустріч міністрів країн «нормандської четвірки» і є продовженням лінії «обговорюємо все, окрім Криму» ‒ і ми вважаємо таку позицію неприйнятною.

Росії насправді не потрібні її громадяни, які перебувають у списках на обмін, ‒ упевнений російський політолог і публіцист Леонід Радзіховський.

– Навіть якби ви зателефонували російським офіційним особам і вони відповіли б вам чесно, а не по службі, відповідь звучала б: «Ми не знаємо». Це питання вирішує одна-єдина людина. Мотиви, через які президент Володимир Путін ухвалює такі рішення, для мене, чесно сказати, незрозумілі. У Росії нікому задарма не потрібні ці ув'язнені ‒ Путіну потрібно замирення із Заходом і припинення санкцій. Однак для цього потрібно закрити кордон між Росією та Донбасом і «злити» цей самий Донбас.

Тим часом Олександра Матвійчук стверджує, що у кожного українського державного органу, причетного до обмінного процесу, є свій список ув'язнених, і при цьому не зрозуміло, як саме ті чи інші імена потрапляють в єдину фінальну версію у голови Офісу президента.

– Звісно, у переговорному процесі щодо обміну від України багато чого не залежить, але є речі, які, на мій погляд, необхідно виправити. Ми намагалися з'ясувати, що за група людей займається цією проблемою в Офісі президента, але виявилося, що ніхто не знає відповіді. Уявити, що Андрій Єрмак сам ночами читає біографії, я не можу. Якщо для Офісу президента, який координує весь процес, тема визволення наших громадян дійсно пріоритетна, то під неї має бути виділена спеціальна робоча група, зокрема, щоб родичі знали, куди можна звернутися. У російської сторони аналогічна адміністративна одиниця існує давно.

Останній обмін ув'язненими відбувся 16 квітня ‒ у ньому номінально брали участь Україна та керівництво угруповань «ДНР» і «ЛНР». Тоді проросійські бойовики звільнили і передали Києву 20 осіб. Вперше і востаннє кримчани брали участь в обміні між Росією та Україною у вересні 2019 року, коли на свободу вийшли Олег Сенцов, Едем Бекіров та інші політв'язні Кремля.

(Текст підготував Владислав Ленцев)