Сили оборони України протягом 2025 року продовжували завдавати ударів по російських воєнних об’єктах в анексованому РФ Криму. Крім того, українські бійці провели низку атак по російських суднах у Чорному морі. Зокрема цілями стали кораблі тіньового флоту Росії. Водночас тема Криму продовжувала звучати на різних дипломатичних майданчиках, проте українська влада визнає, що наразі для деокупації півострова не вистачає сил і підтримки.
Як Україна боролася за Крим у 2025 році? Які події стали знаковими в цій боротьбі? І яким чином можна повернути півострів під контроль України в майбутньому? Про це в ефірі програми Радіо Крим.Реалії ведуча Олена Бадюк поговорила з Павлом Лакійчуком, воєнним експертом, керівником безпекових програм Центру глобалістики Стратегія-ХХІ, та Рефатом Чубаровим, головою Меджлісу кримськотатарського народу.
Від початку повномасштабного вторгнення територію Криму майже щодня атакують безпілотники та ракети, і цього року ці атаки тривали. Серпень став початком зростання кількості уражень російських воєнних об’єктів на півострові. Протягом весни та двох місяців літа Крим.Реалії зафіксували три ураження РЛС, а від серпня до кінця жовтня стало відомо вже про 17 уражень об’єктів ППО та РЛС.
Крім того, влітку цього року сталася третя атака на Керченський міст. Це відбулося 3 червня шляхом підриву підводних опор конструкції. За інформацією Служби безпеки України, для підриву використали понад тисячу кілограмів вибухівки у тротиловому еквіваленті, а опори були заміновані заздалегідь.
Також українські військові успішно атакували низку нафтобаз на півострові, які були задіяні в забезпеченні російської армії.
У більшості випадків російська влада не підтверджує влучання по воєнних об’єктах, навіть якщо цю інформацію вдається верифікувати.
«Якщо у 2022–2024 роках півострів розглядався російською армією та політичним керівництвом як ключовий логістичний хаб для угруповання сил, то до 2025 року ситуація змінилася. Кримська артерія виявилася не такою надійною, як хотіли б росіяни», – каже воєнний експерт, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія-ХХІ» Павло Лакійчук.
Це сталося після українських ударів по ВДК (великих десантних кораблях), які забезпечували російських військових у Криму, пояснює експерт. Перевезення воєнних вантажів обмежене і через Керченський міст.
«Росіяни бояться перевозити вибухонебезпечні вантажі, воєнну техніку. Тут переміщення обмежене. І навіть для цивільних там діє ціла низка обмежень. Такий собі міст, він наче і є, і водночас його ніби не існує», – каже Павло Лакійчук.
Змінилися цілі атак і для української армії, зазначає експерт. Раніше сили оборони вибивали російське воєнне угруповання та логістику. Це призвело до того, що Чорноморський флот перемістився до Новоросійська.
«Підводний човен підбили в Новоросійську, його треба тягнути. Куди? Вся ремонтна база Чорноморського флоту в Севастополі: Севморзавод, 13-й завод, там уже догниває «Ростов-на-Дону». Давайте сюди, тягніть, ми вас уже тут чекаємо, кажуть наші Сили спеціальних операцій», – зазначає Павло Лакійчук.
Зараз удари по Криму – це спосіб відкрити можливість для атак усього Чорноморського узбережжя Росії, зазначає експерт. Щоб туди дістати, потрібно придушити російську ППО на півострові.
«Це перший ешелон ППО на Західному узбережжі Криму: Тарханкут, Євпаторія, Фіолент та аеродроми в західній і центральній частині Кримського півострова. Для наших морських дронів, щоб уразити той же Новоросійськ і той же Туапсе, потрібно зробити таку петлю навколо Криму. І на цьому маршруті на них чатує більше небезпек», – розповів Лакійчук.
Саме тому стало більше ударів по РЛС, зенітно-ракетних комплексах, вертольотах і літаках. Лакійчук називає це проміжним етапом перед атакою як на воєнні цілі в самій Росії, так і на енергетичні об’єкти: НПЗ у Тамані, Темрюку та Туапсе.
«Вартість тих комплексів ППО чи ворожих літаків, знищених на аеродромах Криму, – це удари по Туапсе, по Новоросійську, по Темрюку. Для того щоб вони відбулися, потрібно, грубо кажучи, вимкнути ці кримські об’єкти противника. Зрозуміло, аеродроми «Бельбек», «Саки», «Гвардійське» – це перші цілі. Плюс зенітно-ракетні комплекси», – каже воєнний експерт.
«Удари по Криму перестали бути самоціллю. Самоціллю вже стало східне узбережжя Чорного моря», – вважає Павло Лакійчук.
Крім воєнної боротьби, Україна у 2025 році продовжувала підтримувати тему Криму на міжнародному порядку денному. Кримська платформа залишається ключовим дипломатичним інструментом.
Українська влада та міжнародні партнери публічно підтверджували невизнання російської анексії півострова, підтримку територіальної цілісності України та необхідність збереження санкційного тиску на Росію. Крім того, 18 грудня Генеральна асамблея ООН ухвалила оновлену резолюцію про ситуацію з правами людини в Криму та на інших окупованих територіях.
Водночас українська влада визнає, що для деокупації Криму Україні не вистачає сил і підтримки. Про це говорив президент України Зеленський. Утім, і президент, і інші представники влади неодноразово наголошували, що Україна ніколи не визнає півострів російським.
«Увага до Криму не дозволяє країні-агресору (Росії – КР) просуватися у своїх спробах легітимізувати захоплення Криму. І ті країни, їх там півтора десятка, які лояльні до Росії, вони теж не наважуються визнавати захоплений Крим частиною російської території, як того вимагає від них Москва», – каже голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Міжнародна увага до Криму сприяє збереженню та посиленню санкційного тиску на Росію за порушення норм міжнародного права, говорить Рефат Чубаров.
«Ми пам'ятаємо, що цього року теж лунали такі тези, що в межах мирного врегулювання, якого Росія постійно вимагає, потрібно саме юридично визнати окуповані території російськими, але вже під кінець року ми розуміємо, що про юридичне визнання мало хто говорить, і цей пункт уже трохи відійшов», – зазначає Рефат Чубаров.
Менше з тим, у мирному плані, який зараз широко обговорюється, є чимало причин для занепокоєння, каже політик.
«Ніде чітко не вказано про відновлення територіальної цілісності української держави в кордонах, міжнародно визнаних станом на 1991 рік. І ніде не згадується Крим. Правда, перший пункт цього проєкту мирного плану починається з того, що підтверджується суверенітет української держави. Зрозуміло, що для того, щоб зняти всі наші побоювання, і не тільки наші, а в першу чергу сотень тисяч людей в окупованому Криму, тут було б дуже бажано і необхідно записати, що суверенітет України всіма підтверджується в кордонах 1991 року», – наголосив Рефат Чубаров.
При цьому Чубаров сумнівається, що мирна угода буде укладена найближчим часом.
«Я, зокрема, налаштований песимістично щодо того, чи буде припинення вогню, скажімо, з початку 2026 року. Можливо, через кілька місяців або через пів року такі домовленості будуть досягнуті», – каже він.
Причина в тому, що Росія висуває вимоги, які означали б капітуляцію України, каже Чубаров.
«Ми не повинні йти на поступки. Щойно ми станемо на шлях поступок, я хотів сказати, торгівлі, це не торгівля, тому що нас будуть змушувати поступитися територією. Але ми не можемо на це піти, бо це спричинить абсолютне руйнування Української держави».
Для того щоб Україна вистояла, вважає Чубаров, необхідно, насамперед з європейськими партнерами, обстоювати норми міжнародного права. Він упевнений, що це можливо, оскільки в Європі усвідомлюють рівень загрози і для них.
