Туреччина не визнає анексії Криму Росією та підтримує ініціативу України зі створення «Кримської платформи», ‒ про це повідомив президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган під час візиту до Стамбула президента України Володимира Зеленського. Лідери також домовилися продовжувати стратегічне партнерство, зокрема у сфері оборони.
Окрім того, Туреччина має намір надати підтримку в будівництві житла для кримських татар ‒ вимушених переселенців. Зеленський зі свого боку зазначив, що в України та Туреччини спільне бачення загроз безпеки в Чорноморському регіоні та шляхів реагування на них. При цьому Реджеп Ердоган запевнив, що співпраця України й Туреччини в оборонній промисловості «в жодному разі не є ініціативою, спрямованою проти третіх країн». Про кримський вимір українсько-турецьких відносин йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Народний депутат України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв розповів Крим.Реалії, що питання про квартири для кримських татар на материковій Україні, незважаючи на домовленості на найвищому рівні, гальмується вже багато років.
‒ Ми почали вести переговори ще у чотирнадцятому році, по свіжих слідах ‒ відразу, коли перші тисячі людей виїхали з Криму на материкову частину України. Тоді йшлося про тисячі квартир, були переговори з турецьким прем'єр-міністром, але у того боку була умова така: ви надаєте нам землю, де ви вважаєте правильним, а ми забезпечуємо будівництво цього житла. Загалом, весь цей час ми займаємося питанням землі ‒ ніяк її нам не виділяють. Торік у лютому було спільне засідання стратегічної ради, йшлося про 500 квартир, причому саме в Херсоні ‒ це з ініціативи нашого президента Зеленського. Потім у нас була окрема зустріч з Ердоганом, він сказав: мовляв, якщо будуть ці 500 квартир у Херсоні, окрім обіцяної тисячі, то Туреччина не проти ‒ хоч п'ять тисяч будуйте. Однак виявилося, що це в межах обіцяних тисячі квартир.
Мустафа Джемілєв зазначає, що в Херсоні живе дуже мало кримських татар, а вимушені переселенці зосереджені переважно в Києві, Львові, Харкові та Одесі.
‒ Тому ми попросили змінити географію, і торік 16 жовтня президент сказав, що треба було враховувати думку самих кримських татар, для яких створюється ця програма. Однак адміністрація наполягла на своєму, і тоді президент сказав, що додає ще 500 до цих, але щоб квартири були збудовані там, де вважають правильним самі кримські татари. Йдеться, в першу чергу, про Київ, де сконцентрована найбільша кількість наших співвітчизників ‒ і знову-таки питання впирається в землю. Ми днями зустрічалися з мером Віталієм Кличком, начебто він дав розпорядження шукати цю землю. У підсумку виходить, що упродовж 7 років ми не можемо знайти ділянки. Щодо приєднання Туреччини до «Кримської платформи» ‒ це дуже важливо, звичайно. Туреччина має найчисленнішу в Європі армію ‒ близько 400 тисяч осіб і, можна сказати, є лідером Чорноморського басейну.
Мустафа Джемілєв також вважає, що Туреччина могла б використовувати свій вплив в ісламському світі, щоб залучити до «Кримської платформи» якомога більше країн, які нині дотримуються нейтралітету. За словами лідера кримськотатарського народу, Реджеп Ердоган пообіцяв допомогу й у цьому дипломатичному аспекті.
Українська політолог-міжнародник Євгенія Габер переконана, що відносини між Києвом і Анкарою дійсно поглиблюються, і не тільки на папері.
Туреччина стала вкрай важливим партнером для України саме у сфері безпеки після 2014 рокуЄвгенія Габер
‒ Мені здається, що можна говорити про активізацію і, більше того, про зміну основного вектора співпраці між Україною й Туреччиною. Незважаючи на те що стратегічне партнерство у нас діє з 2011 року, багато в чому ці відносини упродовж тривалого часу залишалися швидше торгово-економічними, культурними, гуманітарними. Туреччина стала вкрай важливим партнером для України саме у сфері безпеки після 2014 року, після початку агресії Росії та незаконної анексії й окупації Кримського півострова. У регіоні це, безумовно, основний для нас партнер, і це реальна противага присутності, зокрема і військової, Російської Федерації. Для Туреччини Україна теж стає набагато важливішим партнером і союзником: ми не токсичний партнер, з нами в Анкари практично немає серйозних політичних чи військово-політичних проблем.
При цьому Євгенія Габер визнає, що Туреччина на тлі заяв на підтримку територіальної цілісності України не поспішає згортати партнерство з Росією.
‒ Річ у тім, що Анкара працює не на два фронти ‒ російський і український ‒ вона працює на турецький фронт і правильно робить, тому що прагматизм ‒ це основа будь-якої здорової зовнішньої політики. Туреччина точно так само співпрацює із Саудівською Аравією і Катаром, з Індією та Пакистаном ‒ словом, намагається підтримувати відносини з країнами, які перебувають з різних боків барикад у різних конфліктах. Ну і, безумовно, говорячи про Росію та Україну, ми не можемо скидати з рахунків важливість і значущість Росії для Туреччини у багатьох напрямках ‒ енергетичному, економічному, туристичному. З огляду на дії Росії в Сирії, в Лівії, в інших регіональних конфліктах Анкара не може дозволити собі не співпрацювати з Москвою. Але тут я б не говорила про якусь дружбу та глибинне стратегічне партнерство з довірчими відносинами.
Зі свого боку російський політолог-сходознавець, оглядач агентства «Росбалт» Михайло Магід впевнений, що в Кремлі зі стурбованістю спостерігають за співпрацею Туреччини та України в оборонній промисловості та сфері безпеки.
Україна не тільки отримує «Байрактара» – вона спільно з Туреччиною будує новий безпілотник під назвою «Акинджи»Михайло Магід
‒ Звичайно, Росія не може не звертати уваги на ці факти, тим більше що Україна отримує турецькі бойові безпілотники «Байрактар». Вони дуже ефективно зарекомендували себе практично в усіх війнах, які вели союзники Туреччини проти союзників Росії ‒ і в Лівії, і в Сирії, і під час нещодавнього конфлікту в Нагірному Карабасі. Там турецькі безпілотники використовувалися на стороні Азербайджану й зіграли важливу роль у перемозі над проросійською Вірменією. Зараз Україна не тільки отримує «Байрактари» ‒ вона спільно з Туреччиною будує новий безпілотник під назвою «Акинджи», і це, звичайно, для Росії чутлива тема. Загалом російсько-турецькі відносини містять у собі і партнерство, і суперництво. В останні роки Росія дуже активно говорить, що вона «встає з колін» і розширює свої зовнішньополітичні інтереси ‒ але дуже схожа ситуація і в Туреччині.
Михайло Магід вказує на те, що інтереси Росії й Туреччини в плані зовнішньої експансії стикаються у низці регіонів, включаючи Лівію, Сирію та Південний Кавказ.
‒ Водночас товарообіг Туреччини й Росії торік склав близько 20 мільярдів доларів ‒ а товарообіг України й Туреччини ‒ це тільки близько чотирьох мільярдів доларів. Причому Росія бере участь у найбільших інфраструктурних проєктах, пов'язаних з Туреччиною ‒ це і газогін «Турецький потік», і будівництво атомної станції, й постачання сучасної ракетної техніки. Економічне партнерство з Росією значною мірою пом'якшує зовнішньополітичні суперечності між двома країнами, але вони в низці випадків перебувають у досить конфліктних відносинах. У Сирії раз у раз виникає загроза прямого зіткнення Росії й Туреччини. На мій погляд, це досить небезпечна ситуація. Зараз усе залежить від того, яку позицію займе Вашингтон щодо Туреччини.
Політолог-міжнародник із Туреччини Орхан Гафарли вважає, що в Анкарі сприймають мілітаризацію Криму Росією як загрозу, на яку треба неодмінно реагувати.
Туреччина виступає проти російської мілітаризації півострова і, щоб збалансувати цю ситуацію, розвиває стратегічні відносини з чорноморськими країнамиОрхан Гафарли
‒ Інтереси України й Туреччини в Чорноморському басейні в питаннях безпеки збігаються, тому що обидві країни не зацікавлені в зростанні напруженості й мілітаризації в Чорному морі. У Туреччини та України схожі геополітичні підходи в цьому питанні, так само як і в питанні Криму. Туреччина виступає проти російської мілітаризації півострова і, щоб збалансувати цю ситуацію, розвиває стратегічні відносини з чорноморськими країнами ‒ не лише з Україною, а й з Румунією та Болгарією ‒ і все одно це не допомагає. Я думаю, що в найближчому майбутньому доведеться ще більше розвивати таке військове співробітництво в регіоні для балансування сил у Чорному морі. Загалом Туреччина зацікавлена в добросусідських відносинах із Росією, хоча це і складно, з огляду на членство Туреччини в НАТО.
Орхан Гафарли підкреслює, що Анкара не налаштована змінювати свою позицію щодо територіальної цілісності України та кримського питання на догоду Москві.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Мілітаризація Криму
Після анексії Криму в 2014 році Росія проводить регулярні військові навчання на півострові та в акваторії Чорного моря, а також завозить військову техніку, зокрема, системи протиповітряної оборони.
У січні 2018 року в районі мису Фіолент на бойове чергування заступили російські зенітно-ракетні комплекси С-400 «Тріумф». У вересні 2018 року такі ж комплекси розмістили і в Євпаторії, а наприкінці року – в Джанкої.
У Генштабі України дії російських військових в Криму називають незаконними.
Заступник постійного представника України в ООН Юрій Вітренко висловив побоювання щодо можливого розміщення Росією ядерної зброї на півострові. Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України Сергій Кривонос повідомив, що в Криму є кілька об'єктів, де може бути ядерна зброя. Він вважає, що можливість її розміщення на півострові «досить велика».
У 2016 році представник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що Росія не має наміру ні з ким обговорювати розміщення ядерної та неядерної зброї в Криму.
Генасамблея ООН у грудні 2019 року ухвалила резолюцію, що закликає Росію вивести свої війська з анексованого Криму і припинити тимчасову окупацію території України.
