Доступність посилання

ТОП новини

Українська ідентичність і граф Потоцький. Історик прокоментував слова Путіна


Граф Ян Потоцький (1761–1815) – польський письменник, історик, етнограф, археолог, географ, соціолог, публіцист, редактор, видавець, бібліограф, мандрівник Європою та Азією. Автор 24 великих праць з різних галузей знання

Наприкінці минулого року президент Росії Володимир Путін видав чергову порцію свого дуже специфічного українознавства. Зокрема, призначив такого собі графа Потоцького відповідальним за формування української ідентичності.

Про те, хто такий граф Потоцький і яким він чином відноситься до української ідентичності? Про це Радіо Свобода поговорило з журналістом проєкту Крим.Реалії, істориком Сергієм Громенком.

Історична Свобода
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:20:00 0:00
Завантажити на комп'ютер

Володимир Путін: «Деякі речі ми забуваємо. У нас йдуть суперечки з Україною. Є українська ідентичність? Так, вона сформована. Хто був автором? Граф Потоцький, відомий дослідник, вчений і письменник, який вперше заговорив про українців як про окремий етнос. Потім окремо були інші, польські дослідження, які викреслили українців зі слов’ян. Вони стверджували, що це нащадки кочових народів. Але це все дурниці».

– І що цікаво: Володимира Путіна запитав російський журналіст про національні проблеми в Росії, а він чомусь почав розповідати про українську ідентичність і про графа Потоцького. Отже, хто такий цей граф Потоцький і, власне, про кого йдеться?

– Я не дивувався тому, що Володимир Путін казав. Навпаки, було б дивно, якби, говорячи про Росію і національні проблеми, він би взагалі не згадав Україну. Тому що, як відомо, без України Росії немає, навіть путінської.

Путін, а за ним і Google, зіграли злий жарт з українськими журналістами. Насправді йшлося про графа Яна Потоцького

Також важливо підкреслити, що Путін, а за ним і Google, зіграли злий жарт з українськими журналістами. Тому що Путін не сказав, якого саме графа Потоцького він мав на увазі. Українські журналісти, чиї пізнання в історії залишали бажати кращого, кинулися до Google, а той першим видав Станіслава Потоцького – дуже відомого персонажа і родича нашого героя. Він відомий передусім тим, що заклав знаменитий парк Софіївка під Уманню. І всі його почали розтягувати по ЗМІ, причому це стосується і знакових медіа. А насправді йшлося про графа Яна Потоцького. Це не просто відомий дослідник, але й відомий для свого часу письменник. Його повне ім’я Ян Непомуцен Потоцький, він народився поблизу Бердичева.

– Тобто, він з України!

– Так, безумовно. Не може бути польського роду Потоцьких без України.

– Не всі вони народжувалися в Україні. Рід жив у різних володіннях, а ще вони виїздили в інші країни.

– Конкретно цей – українець за місцем походження та місцем розташування маєтностей. Потоцьких було дуже багато. Ян Потоцький походив зі старшої гілки роду, з якої походили ті знамениті коронні гетьмани Потоцькі, з якими ще воював Богдан Хмельницький.

Історик Сергій Громенко
Історик Сергій Громенко

Ян Потоцький народився 8 березня 1761 року і, як кожен нащадок великого титулованого роду, провів бурхливе життя. Навчався в Європі, відпочивав у Парижі, побував на війні за баварську спадщину.

– А в якій армії?

Як кожен освічений магнат, він займався просвітницькою діяльністю. Був одним з перших у Польщі, хто здійснив політ на повітряний кулі. Був депутатом Сейму

– Річ Посполита не воювала у цій війні, він був як поручик австрійської армії, кавалерист. Після цього вийшов у відставку, одружився з княжною Юлією Любомирською, також з дуже відомого та дуже багатого роду Речі Посполитої, а потім почав багато мандрувати. Як кожен освічений магнат, він займався просвітницькою діяльністю: підтримував бібліотеки в Польщі, видавав журнали сеймових засідань, підтримував коштами видання. Був одним з перших у Польщі, хто здійснив політ на повітряний кулі. Також був депутатом Сейму від Познанського воєводства.

– Дуже різнопланова постать.

– Так. Він абсолютно не був мажором, у сучасному розумінні, який далі розваг не йшов. Із подорожей він постійно повертався з якимись писаннями, які потім і видавав. Єдина проблема, що він писав виключно французькою старою орфографією, і не всі його роботи були навіть перекладені польською мовою, не кажучи вже про інші. Російською вийшов фрагмент єдиної роботи. А деякі найважливіші з його праць досі не видані, вони так і залишаються у французькому рукописі, хоча пройшло вже понад 200 років.

Після того, як він завершив свою бурхливу політичну діяльність, до кінця Речі Посполитої залишалося 5-7 років.

– У цей період відбувалися розподіли Речі Посполитою між Пруссією, Австрією та Росією.

З кого тільки не виводили слов’ян, найчастіше – зі скіфів. Потім у Польщі була популярна сарматська теорія, мовляв поляки це нащадки сарматів. Українців виводили від хозарів

– Так, і він покинув політичне життя, зосередився на своїх наукових працях, зокрема у 1789 році пише «Нариси загальної історії і досліджень Сарматії». Це була така збірка оповідей про старожитності.

Тоді у Потоцького сформувався дуже цікавий погляд на те, хто такі сармати й звідки вони взялися. На відміну від більшості своїх колег сучасників, він вважав, що слов’яни це нащадки кельтів. Ті кельти-галати, які жили на території теперішньої Туреччини в Галатії і якимось чином перебралися на північ від Чорного моря й стали слов’янами.

Я б не сказав, що такі погляди були за дивину. З кого тільки не виводили слов’ян, найчастіше – зі скіфів. Потім у Польщі була популярна сарматська теорія, мовляв поляки це нащадки сарматів. Українців виводили від хозарів.

Генеральна карта України французького військового інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана, 1648 року (Щоб відкрити мапу у більшому форматі, натисніть на зображення)
Генеральна карта України французького військового інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана, 1648 року (Щоб відкрити мапу у більшому форматі, натисніть на зображення)
Фрагмент мапи України Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року)
Фрагмент мапи України Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року)

– Були пошуки.

– Так. І Потоцький долучився до них тим, що запропонував кельтську теорію.

– Коло його наукових інтересів це етнографія та історія?

– Етнографія, археологія, історія. Потім у 1791 році він побував в Англії, Іспанії, Марокко. Коли в 1792 році розпочалася остання боротьба Польщі з Росією, він записався добровольцем на війну, утримував польський підрозділ.

– Це повстання Костюшка?

Із 1813 року він проживав у своєму маєтку на території України, неподалік від Кам’янця-Подільского в Уладівці

– Це остання війна 1792 року між Річ Посполитою та Росією, а повстання Костюшка вже було пізніше. Річ Посполита, її регулярні війська, ту війну програли. Відтак Потоцький залишає рідний край у 1794 році. Відвідав Німеччину, багато там подорожував. На початку ХІХ століття повернувся до рідних земель, але тепер це вже була Російська імперія. Він поступив на російську дипломатичну службу. В 1806 році був нагороджений за подорож до Китаю в складі великої експедиції Російської імперії. Із 1813 року він проживав у своєму маєтку на території України, неподалік від Кам’янця-Подільского в Уладівці. Там 1815 року він застрелився за нез’ясованих обставин.

Про нього казали різне. Казали, що він під кінець життя впав у депресію через фінансові складнощі, через розрив з дружиною. Говорили навіть, що він перетворився на вовкулаку, пив кров та їв своїх селян по ночах, а під ранок повертався до маєтку. Точної причини ми не знаємо.

– То яким він боком до української ідентичності?

Тепер про те, чому ж Путін до нього причепився. Тому що Потоцький був одним з тих, хто писав про етнографію слов’ян

– Тепер про те, чому ж Путін до нього причепився. Тому що Потоцький був одним з тих, хто писав про етнографію слов’ян. І серед іншого в одному з творів він подавав перелік слов’янських народів. Він писав, що першими йдуть росіяни, які походять від новгородських слов’ян, а другими за ними йдуть українці, які походять від полян та древлян.

– Він оперував терміном українці?

– Так. Це дуже важливо. Вже в його часи термін українці абсолютно нормально сприймався. Не він його винахідник.

Вже в його часи термін українці абсолютно нормально сприймався. Не він його винахідник

Чому ж граф Потоцький опинився на прицілі? Тому що на початку ХХ століття, в 1919 році один діяч – за походженням українець, але монархіст, українофоб, чорносотенець – Андрій Стороженко написав, посилаючись на роботи ХІХ століття, в праці «Малоросія чи Україна», що українську ідентичність вигадав граф Потоцький. Невдовзі цю ідею перехопив Василь Шульгін, також монархіст і лютий чорносотенець. А у 1996 році з небуття цю ідею підняв Володимир Корнілов, відомий співець Донецько-Криворізької республіки. І ця історія – від Стороженка до Корнілова – потрапляє до спічрайтерів Путіна.

– Повернімося до графа Яна Потоцького. Він якось окреслив українську ідентичність чи просто сказав, що українці – це окремий слов’янський народ?

Термін «Україна» з'явився у 1187 році й протягом століть розширювався

– От саме так він і сказав. Ані поняття українськості, ані вигадування цього терміну Потоцькому не належить. Він був одним з останніх у XVIII столітті, хто про це говорив. Бо термін «Україна»​ з'явився у 1187 році й протягом століть розширювався.

Зображення монет періоду Великого князя Київського Володимира (960/963 –1015) у виданні «Наш герб: українські символи від княжих часів до сьогодення»
Зображення монет періоду Великого князя Київського Володимира (960/963 –1015) у виданні «Наш герб: українські символи від княжих часів до сьогодення»

– Є назва Україна, а є етнонім українці – він пізніший.

Європейці називали українців русинами. Потоцький просто підкреслив, що українці та русини – це один народ, не той самий, що й росіяни

– Так, тому що європейці називали українців русинами. А вже на межі XVI-XVII століть почали казати про українців. У XVIII столітті, в якому жив і творив Потоцький, уже різні німецькі й шведські професори пишуть: козаки або українці, русини або українці, окремий народ, не такий самий як росіяни. Тобто Потоцький вже був у цьому столітньому тренді і він просто підкреслив те, що було відомо до нього. Що українці та русини – це один народ, не той самий, що й росіяни.

Дівчина тримає в руках експонат музею, четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії «Істория України-Руси» в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського. Львів
Дівчина тримає в руках експонат музею, четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії «Істория України-Руси» в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського. Львів

– Тобто вживали кілька етнонімів: русини, українці або козаки. Зрештою, мені здається, це не лише українська специфіка. Наприклад, німців у різні часи називали алеманами, бошами, ще якось.

Українці колись були русинами від слова Русь, потім стали козаками і зрештою українцями

– По всьому світу народи змінювали свої етноніми. Наприклад, назва татари колись поширилася на пів Євразії, описуючи народи, які до етнічних татар XIII століття не мали жодного стосунку.

Українці колись були русинами від слова Русь, потім стали козаками і зрештою українцями. Це абсолютно нормально. Ян Потоцький просто підкреслив те, що було відомо до нього. Якби не Стороженко, Шульгін і Корнілов, то так би йому ніхто цього не приписав.

– І примкнувший до них Володимир Путін. До речі, Ян Потоцький був на російській дипломатичній службі, був почесним членом російської імператорської академії наук. На портреті у нього такий великий орден Святого Володимира. Його заслуги перед Російською імперією були відзначені. Він писав про українців. На той момент це не було чимось крамольним – що він формує українську ідентичність і закладає на майбутнє бомбу під «русский мир»?

До Миколи І українці не могли бути як народ-бомба під Росією. Тому що це була династична імперія

– На початку XVIII була імперія Романових, це була династична імперія, і за великим рахунком, що там пише польський граф французькою мовою в старій орфографії, нікого не обходило. Це вже за Миколи І починається формування Російської імперії, як імперії росіян, православних, слов’ян і тому подібне. До Миколи І українці не могли бути як народ-бомба під Росією. Тому що це була династична імперія, там треба було зберігати лояльність трону. А лояльність народу – це вже миколаївські часи й пізніше.

«Укpаінська Гpаматка» 1861 року, авторства Іллі Деркачова. Hа титульному аpкуші епігpаф із твоpу Тараса Шевченка
«Укpаінська Гpаматка» 1861 року, авторства Іллі Деркачова. Hа титульному аpкуші епігpаф із твоpу Тараса Шевченка

– Микола І став імператором років через десять після того, як Ян Потоцький наклав на себе руки. Думаю, в Російській імперії, йому б не дали орден і не заохочували його різними титулами, якби він писав якісь нісенітниці.

Путін повторює не історію Потоцького, а міфи про Потоцького

– Окрім того, існувала цензура й цензура це все пропускала. Переосмислення Потоцького – це період Миколи І і його «православие, самодержавие, народность», а вже тим більше 1919 року, коли Україна боролася з Росією озброєною рукою. Тому Путін повторює не історію Потоцького, а міфи про Потоцького, вигадані у ХХ столітті, а не у XVIII.

XS
SM
MD
LG