Доступність посилання

ТОП новини

Віктор Шендерович: «Путін боїться втратити владу та життя»


Віктор Шендерович

Російський сатирик Віктор Шендерович вважає, що після анексії Криму Росія стала військовою країною, яка з презирством ставиться до прав людини. На його думку, головний страх російського президента Володимира Путіна ‒ втратити «владу разом із життям».

Як змінилася Росія після анексії Криму? Які перспективи повернення півострова під контроль України? Чого найбільше боїться Володимир Путін? На ці та інші запитання Віктор Шендерович відповідає в інтерв'ю Радіо Крим.Реалії.

‒ Як анексія Криму змінила Росію?

Росія стала військовою країною з остаточним презирством до таких понять, як права людини й закони
Віктор Шендерович

– Імперська лексика вже була, імперські настрої підігрівалися. І ця тема: «навколо вороги, а ми найкращі й найсильніші» ‒ вже в публічному полі існувала досить довго. Анексія Криму зробила процес незворотнім. Кількість перейшла в якість. Росію це змінило помітно й сильно. Імперська лексика вирвалася назовні: агресивна, ксенофобська, військова. Росія стала військовою країною, з військовим бюджетом, з військовими пріоритетами та з остаточним презирством до таких понять, як права людини й закони.

‒ В яких умовах керівництво Росії може почати розмову про відновлення українського контролю над Кримом?

Коли закінчується їжа, закінчується і гонка озброєнь
Віктор Шендерович

– Для мене є два варіанти. Перший ‒ у Росії замість Путіна з'явиться адекватне політичне керівництво. І треба йти цим шляхом (деокупації Криму ‒ КР), тому що нікуди не дітися. Інакше просто не повернутися на захід, не повернутися в правила гри. Там, де кредити, інвестиції... Друге ‒ за радянським зразком, відбувається руйнування. Коли закінчується їжа, закінчується і гонка озброєнь. Тоді керівництво стає набагато поступливішим через загрозу голодних бунтів. Який варіант обере матінка-історія, я не знаю.

‒ Коли це може статися?

На жаль, нічого швидкого чекати не доводиться
Віктор Шендерович

– Не хочеться нагнітати, але для історії немає ніякого діла: буде це при вашому житті, чи ні. Кілька десятиліть для історії ‒ це взагалі в межах дрібної похибки. Тому, на жаль, нічого швидкого чекати не доводиться. Це може бути й моментом. Системи характерні формальною стабільністю ‒ до якоїсь хвилини, коли все разом перевертається. 100-відсоткові рейтинги, а потім ‒ миттєво все перевертається.

Крадене треба повернути – Шендерович про Крим
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:05:44 0:00
Завантажити на комп'ютер

‒ Як ви вважаєте, через п'ять років, Крим ‒ російський чи український?

‒ Жодних сумнівів у тому, що це була окупація, і жодного референдуму не було. Моє ставлення до цього визначене. Тут варто було б обговорювати інше питання: «А що робити далі?». Безумовно, окупація має припинитися. Але необхідно зробити так, щоб те, що буде далі, було законним. І це потрібно зробити в інтересах жителів Криму, а не в інтересах Москви чи Києва. Світ кілька разів вирішував важчі питання та проблеми.

‒ Що ви скажете про статус кримськотатарської автономії для Криму?

‒ У мене немає жодного права голосу в цьому питанні. Я його знаю дуже поверхово. Тема автономій існує в усьому світі. Є трагічний випадок ‒ курдський, наприклад. Величезний народ розмазаний і живе шматками в трьох або чотирьох державах, і не може отримати свою державу. І оскільки він не може отримати її легальними шляхами, то починаються вибухи, починається партизанщина.

І нічого хорошого в цьому немає. Коли виникла тема «Крим наш» у Росії, і всі почали судомно копатися в підручниках історії, то тут-то і з'ясувалося, що за національною ознакою, в історичній тяглості, звичайно, Крим кримськотатарський. Зрозуміло, що кримчани, кримські татари можуть ставити так питання.

‒ Путін чогось боїться?

Путін боїться втратити владу разом із життям або життя разом із владою
Віктор Шендерович

– Останні роки він хотів тільки одного ‒ залишитися при владі. Він це зробив цілком успішно. Все інше ‒ це тактика: яким чином залишитися. Це він може зробити всередині військового ладу. Усередині ксенофобського, всередині месіанського ладу. Якщо він ‒ месія, який рятує Росію від ворожого світу, то тоді йому його господь пробачить і вбивства, і війни, і корупцію. Це все в ім'я «вищої мети». Йому так затишно.

Шендерович – про ціну Криму для Росії (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:56 0:00
Завантажити на комп'ютер

Його завдання ‒ залишитися при владі. Весь Донбас, Сирія, все, що відбувається, включно з внутрішніми законами та зовнішнім порядком денним ‒ це для збереження влади. Без охорони він не може вийти до власного народу. Він возить із собою народ у чинах не молодше за лейтенанта. Він боїться замаху, він розуміє, наскільки його зникнення буде полегшенням для величезної кількості впливових людей. Він боїться втратити владу разом із життям або життя разом із владою.

(Над текстовою версією матеріалу працював Артем Лаптієв)

  • 16x9 Image

    Олександр Янковський

    Кримський журналіст. Керівник, редактор та ведучий телепроєкту Крим.Реалії (2014-2016 рр.), керівник, редактор і ведучий Радіо Крим.Реалії (2015-2019 рр.), автор і ведучий блогерської радіопрограми Кримський.Пармезан.​

  • 16x9 Image

    Катерина Некреча

    В.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.

    Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.

    Почала працювати в проєкті Крим.Реалії навесні 2015 року. До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».

    Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення – живу. Життя це – дуже захоплююче і бурхливе. У ньому багато викликів, багато стресу, багато досягнень. Схоже, що це ідеальне середовище мого існування:)

    Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.

    Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.

XS
SM
MD
LG