Спеціально для Крим.Реалії
Російський президент Володимир Путін не відмовив собі в задоволенні проїхати Кримським мостом у рейковому автобусі, таким чином вчергове нагадавши співвітчизникам і світу, що з 2014 року «сакральним сенсом» його царювання стала анексія Криму та доказ, що окупований півострів прекрасно може існувати без будь-якого зв'язку з материковою частиною України. Путін так наполегливо перетворює Крим з півострова на острів, що складається враження: він хоче обдурити не тільки міжнародне право, не тільки історію, а й навіть географію, природу. І, думаю, в цьому сенсі нагадує стародавнього перського монарха, який накинувся з різками на непокірне море.
Путін так наполегливо перетворює Крим з півострова на острів, що складається враження: він хоче обдурити не тільки міжнародне право, не тільки історію, а й навіть географію
Бо які б інфраструктурні проєкти не реалізовувалися у Криму, географію вони не скасують. Так, Кримський міст побудований і, ймовірно, якийсь час простоїть, проте з Центральної Росії – чи поїздом, чи автівкою – до Криму все одно швидше і простіше добиратися через Україну, а не через Росію. І географічно, і історично Кримський півострів завжди був продовженням українських земель, що з ним межують. І Путін, до речі, сам собі суперечить, коли, з одного боку, стверджує, що ці землі ніколи не були українськими, а з іншого – відрізає півострів від сусіднього, пов'язаного з ним Перекопом регіону – щоб зв'язати мостом із Кубанню.
Можна вкладати кошти в інфраструктурні зміни в аеропорту Сімферополя – але ось тільки анексія Криму викреслила цей аеропорт зі списку міжнародних, перетворила в повітряну гавань із невизначеним статусом. Криму потрібен був сучасний аеропорт для того, щоб приймати туристів з усього світу, а не для того, щоб рапортувати про новий рейс з якогось провінційного російського аеропорту як про величезне досягнення.
І так – у всьому. Можна ремонтувати дороги – але тільки для російських автівок і російських вантажів. Можна будувати порти – але тільки для російських кораблів. «Потьомкінське село» розміром із півострів. Не можна сказати, що сам Путін цього не розуміє. Якби не розумів – обов'язково згадав би про Крим на своїй підсумковій пресконференції, яка завжди стає переліком найважливіших пропагандистських тез, запропонованих росіянам.
І все ж остаточно відмовитися від кримського міфу, визнати, що «Кримнаш» через п'ять років після окупації вже не так приємно лоскоче нерви шовіністично настроєної частини російського суспільства, Путін не може – та й ніколи не зможе, занадто вже прив'язаний він до свого рішення про анексію, надто вже сильно тягне його на місце злочину.
Тому він і не зміг відмовити собі в задоволенні сісти в поїзд.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
