Спеціально для Крим.Реалії
Російський президент Володимир Путін не відмовив собі в задоволенні проїхати Кримським мостом у рейковому автобусі, таким чином вчергове нагадавши співвітчизникам і світу, що з 2014 року «сакральним сенсом» його царювання стала анексія Криму та доказ, що окупований півострів прекрасно може існувати без будь-якого зв'язку з материковою частиною України. Путін так наполегливо перетворює Крим з півострова на острів, що складається враження: він хоче обдурити не тільки міжнародне право, не тільки історію, а й навіть географію, природу. І, думаю, в цьому сенсі нагадує стародавнього перського монарха, який накинувся з різками на непокірне море.
Путін так наполегливо перетворює Крим з півострова на острів, що складається враження: він хоче обдурити не тільки міжнародне право, не тільки історію, а й навіть географію
Бо які б інфраструктурні проєкти не реалізовувалися у Криму, географію вони не скасують. Так, Кримський міст побудований і, ймовірно, якийсь час простоїть, проте з Центральної Росії – чи поїздом, чи автівкою – до Криму все одно швидше і простіше добиратися через Україну, а не через Росію. І географічно, і історично Кримський півострів завжди був продовженням українських земель, що з ним межують. І Путін, до речі, сам собі суперечить, коли, з одного боку, стверджує, що ці землі ніколи не були українськими, а з іншого – відрізає півострів від сусіднього, пов'язаного з ним Перекопом регіону – щоб зв'язати мостом із Кубанню.
Можна вкладати кошти в інфраструктурні зміни в аеропорту Сімферополя – але ось тільки анексія Криму викреслила цей аеропорт зі списку міжнародних, перетворила в повітряну гавань із невизначеним статусом. Криму потрібен був сучасний аеропорт для того, щоб приймати туристів з усього світу, а не для того, щоб рапортувати про новий рейс з якогось провінційного російського аеропорту як про величезне досягнення.
І так – у всьому. Можна ремонтувати дороги – але тільки для російських автівок і російських вантажів. Можна будувати порти – але тільки для російських кораблів. «Потьомкінське село» розміром із півострів. Не можна сказати, що сам Путін цього не розуміє. Якби не розумів – обов'язково згадав би про Крим на своїй підсумковій пресконференції, яка завжди стає переліком найважливіших пропагандистських тез, запропонованих росіянам.
І все ж остаточно відмовитися від кримського міфу, визнати, що «Кримнаш» через п'ять років після окупації вже не так приємно лоскоче нерви шовіністично настроєної частини російського суспільства, Путін не може – та й ніколи не зможе, занадто вже прив'язаний він до свого рішення про анексію, надто вже сильно тягне його на місце злочину.
Тому він і не зміг відмовити собі в задоволенні сісти в поїзд.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
