Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: «Палац Путіна» та «князівство путінських друзів»


Колаж

Спеціально для Крим.Реалії

Наступного дня після арешту в підмосковному місті Хімки опозиціонера Олексія Навального Фонд боротьби з корупцією оприлюднив розлоге розслідування про так званий палац Путіна під Геленджиком. Розповідь про цей розкішний приморський маєток у неодворянському стилі перетворився на анатомію політичного та економічного життя Росії, та й, думаю, на біографію самого Путіна. І найголовніше ‒ ця розповідь продемонструвала, по-моєму, дві дуже важливі обставини: справжні цілі самого Путіна та байдужість більшої частини російського суспільства до корупційної тематики.

Ми бачимо, як виходець з небагатої ленінградської сім'ї практично все своє життя намагається взяти «реванш за бідність» ‒ навіть у НДР ухитряється, за його ж власними словами, потовстішати на 12 кілограмів на недоступних для звичайних радянських людей продуктах. А вже ставши правителем Росії, реалізовує свої бажання з імператорським розмахом. Так, власне, ні в якого російського імператора таких маєтків і таких витрат на них ніколи не було, а вже який-небудь Янукович з його жалюгідним Межигір'ям виглядає в порівнянні з Путіним пересічним степовим поміщиком.

Суспільство ніякого палацу не помітило. І, ризикну припустити, зараз теж не помітить

Але що дуже важливо ‒ інформація про цей, можливо, путінський палац не є ніякою особливою новиною. Про нього писали ще 11 років тому ‒ і розслідування на це джерело посилається ‒ коли бізнесмен Сергій Колесников надіслав президенту Російської Федерації (тоді Дмитру Медведєву) лист про будівництво розкішного палацу для голови уряду Володимира Путіна за корупційні гроші та з корупційними зловживаннями. Про це будівництві тоді написали багато провідних медіа в усьому світі, зокрема і Радио Свобода. І що? І нічого. Медведєв, звичайно, ніяк не відреагував. Суспільство ніякого палацу не помітило. І, ризикну припустити, зараз теж не помітить ‒ хіба що помилується красивими пейзажами та несмачними інтер'єрами якраз у стилі Януковича, а не російських імператорів. Ну це як раз не дивно. І тепер Кремль на цей скандал реагує мляво.

Дивно інше ‒ готовність росіян десятиліттями акцептувати корупційні зловживання і невгамовне збагачення владної верхівки заради уявної стабільності та під акомпанемент розмов про зміцнення держави. Саме така акцептація і стала ґрунтом, що дозволив у 2014 році анексувати Крим.

Кремль перетворив на «князівство» для свого оточення окремо взяту територію

І про Крим я в тексті про путінський палац згадую зовсім не випадково. Тому що ‒ як про це не раз доводилося писати в останні тижні з приводу то однієї, то іншої вигідної кримської угоди за участі найближчих друзів Путіна ‒ Кремль перетворив у «князівство» для свого оточення окремо взяту територію для збагачення саме тих людей, яких напевно можна побачити і в палаці під Геленджиком, і на «путінських» виноградниках. А тепер «свої» виноградники будуть і у Ковальчука з Тимченком, а у Ротенберга ‒ свій міст. І Путін, без схвалення якого, ймовірно, не може відбутися жодна серйозна кримська й не кримська угода, схоже, може відчувати себе вже «справжнім» імператором, роздає своїм придворним землі та заводи.

І сам цей сюжет ‒ несправжній «імператор», який роздає друзям дитинства «віджаті» в іншої країни заводи та виноградники ‒ краще за будь-які розслідування ілюструє, в якому далекому, нестерпному минулому опинилася Росія за два останні десятиліття. Кожні десять років ‒ як мінус сто ‒ і вже десь неподалік маячить не напудрена перука Катерини ІІ, а рідка борідка Івана Грозного.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG