Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Російський віце-прем'єр Марат Хуснуллін, який відвідав окуповану Херсонщину, заявив, що регіон «посяде гідне місце у російській родині».
Раніше на Херсонщину вже приїжджали російські чиновники, але візит Марата Хуснулліна та його заяви можна порівняти з поїздкою заступника глави адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка до окупованого Маріуполя. І там, і там, певен, абсолютно чіткий сигнал: готовність не просто до окупації, а й до анексії.
Українці та росіяни, схоже, живуть у паралельних політичних реальностях. Українське суспільство вважає гідним закінченням війни відновлення територіальної цілісності країни – і в цьому з українцями згодні багато західних політиків та експертів.
Цього разу про «місце у російській сім'ї» говорять просто за фактом окупації. На думку населення не зважають
А російські чиновники тим часом думають, як бачимо, про приєднання окупованих українських регіонів до Росії. І цього разу їх навіть не цікавлять формальності, створення якихось чергових «народних республік», фейкові «референдуми» та інші атрибути, якими супроводжувалася анексія Криму.
Ні, цього разу про «місце у російській сім'ї» говорять просто за фактом окупації. На думку населення не зважають. Якщо люди виходять на проукраїнські мітинги, їх просто розганяють, активістів викрадають та залякують. Можна сказати, що анексія Херсонщини – це «удосконалена» анексія Криму, безпардонна та цинічна. Але чому?
Якщо у випадку з Донбасом прагнення анексії пов'язане не лише з прагненням встановити контроль над індустріальним басейном і позбавити Україну важливої частини її економіки, а й з бажанням підготувати плацдарм для майбутніх атак на сусідні українські регіони, то в ситуації з Херсоном головна мета – це забезпечення життєздатності іншого окупованого українського регіону – Криму.
У ситуації з Херсоном головна мета – це забезпечення життєздатності іншого окупованого українського регіону – Криму
Навіть якщо російським військам не вдасться досягти бажаного, встановити контроль над усім українським півднем і після окупації Миколаєва та Одеси вийти до Придністров'я, за Херсон вони, певен, триматимуться щосили.
Невипадково міністр оборони України Олексій Резніков у своєму зверненні до глав військових відомств країн-членів НАТО говорить про будівництво противником фортифікаційних споруд на Херсонщині. Російський військовий контингент, розташований на Херсонщині, схоже, готується до оборони та відбиття українських контратак.
Про те, що Херсон – у прямій та безпосередній небезпеці, можна було сказати вже у 2014 році, коли був окупований та анексований Крим. Без безпосереднього зв'язку з материком півострів був приречений на економічну деградацію. Успішна оборона Херсонщини була ключем до повернення Криму.
Але тепер можна лише говорити про те, що ключем до повернення Криму, певен, стане деокупація Херсона.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
