Спеціально для Крим.Реалії
Офіційна представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова попередила, що участь тих чи інших країн у саміті «Кримської платформи» позначиться на ставленні Росії до них. «Будемо змушені розглядати участь окремих країн, міжнародних організацій та їхніх представників у «Кримській платформі» як зазіхання на територіальну цілісність Російської Федерації», ‒ наголосила Захарова в коментарі, який з'явився на сайті МЗС Росії.
Як саме реагуватиме Москва ‒ і чи буде взагалі ‒ поки що не конкретизується. Але роздратування з приводу проведення саміту «Кримська платформа» очевидне ‒ і не лише Захарова його висловлює.
Роздратування з приводу проведення саміту «Кримська платформа» очевидне ‒ і не лише Захарова його висловлює
Здавалося б, що такого сталося? Адже від того, що в Києві зібралися керівники цілої низки країн світу, укотре оголосили про неприпустимість російської анексії українських територій, виступили зі спільною декларацією, нічого для Росії не змінилося.
Над Сімферополем або Ялтою як і раніше ‒ російські триколори. Чорноморський флот ‒ у Севастополі. Російське керівництво Криму ‒ в сімферопольських кабінетах. Українські патріоти та активісти ‒ у катівнях. А позиція країн, представники яких зібралися в Києві, й до саміту була добре відома: анексії Криму вони не визнають, тут теж нічого не змінюється.
Ще напередодні зустрічі в Києві та ж Захарова в інтерв'ю російським журналістам наголошувала, що Москві не потрібний ніякий альтернативний майданчик для діалогу щодо Криму, бо «справжня «Кримська платформа» розташована в Криму». Так у чому ж справа?
У Кремлі прагнуть, з одного боку, утверджувати свої інтереси силою, а з іншого ‒ щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою
А справа, впевнений, у тому, що Москва як і раніше хоче неможливого. У Кремлі прагнуть, з одного боку, утверджувати свої інтереси силою, а з іншого ‒ щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою. Але так у сучасному світі, який ще не забув уроки двох світових воєн, як бачимо, не виходить.
Російські чиновники є активними адептами «Великої перемоги», та ж Захарова незмінно з'являється у травневі дні з георгіївською стрічкою, нагадує про перемогу у Другій Світовій війні.
Так ось: головний урок Другої Світової війни полягав у тому, що коли ти починаєш погоджуватися з тим, що кордони можна змінити силою і без поваги до міжнародного права, то агресор йде далі й далі.
Упевнений, що анексія Криму була в цьому сенсі першим, пробним кроком для Путіна ‒ як першим, пробним кроком для Гітлера був аншлюс Австрії. І чому ж політики у країнах, які пережили війну та окупацію, мають цього не помічати?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
