Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
На спільній пресконференції з президентом Франції Емманюелем Макроном президент Росії Володимир Путін знову згадав про Крим як можливу причину війни між Росією та НАТО. Путін уже виступав із цією тезою, коли проводив пресконференцію з керівником іншої країни НАТО – прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Проте тепер стає очевидним, що питання війни з Україною – і з НАТО, якщо Україна опиниться в альянсі – через Крим – це вже не просто «домашня заготовка», не просто пояснення російської позиції. Це, певен, ще й нав'язлива ідея.
Протягом кількох десятиліть Крим був нав'язливою ідеєю багатьох російських політиків. Верховна Рада Росії ухвалювала постанову про російський статус Севастополя ще тоді, коли Росія Бориса Єльцина вважалася країною, що обрала демократичний шлях розвитку. Московський мер Юрій Лужков – теж, до речі, зразковий демократ, а зовсім не якийсь там комуніст – використав кримську тему для того, щоб перетворитись на політика федерального рівня та заявити претензії на посаду глави уряду країни.
Кримська тема часто легко «перетворювала» демократів на махрових консерваторів і шовіністів, не один Лужков через це пройшов. Але Путін, думаю, перевершив усіх.
Кримська тема часто легко «перетворювала» демократів на махрових консерваторів і шовіністів
І тепер Крим, схоже, перетворився для російського президента на нав'язливу ідею вже іншого штибу. Путін, очевидно, розраховував, що після окупації та анексії півострова світова спільнота рано чи пізно змириться з самим фактом того, що Крим – це Росія, визнає крадіжку чужої території. Але нічого подібного не відбувається, останнім часом спостерігається навіть активізація теми Криму на тлі очевидної безвиході в переговорах стосовно Донбасу! А у відповіді Сполучених Штатів і НАТО на російський ультиматум щодо «гарантій безпеки» нагадують і про інші окуповані росіянами території в Молдові та Грузії.
І ось тепер Путін, схоже, намагається використати страх перед війною та прагнення цивілізованого світу запобігти нападу Росії на Україну для того, щоб легітимізувати захоплене. Адже його попередження щодо Криму можна читати по-різному. Можна так – «Україну не можна приймати до НАТО, інакше вона влаштує війну через Крим». А можна так – «треба змусити Україну відмовитися від Криму і тоді вже приймайте її куди хочете!»
Путін говорить про війну Росії та Франції майже як про неминучість
Ну а коли відмовиться, можна й нові вимоги висувати – адже, певен, список російських вимог до сусідніх країн не знає меж.
І оскільки російські аргументи, викладені під час пресконференції з Віктором Орбаном, явно не були почуті, Путін повторює їх під час пресконференції з Емманюелем Макроном. Повторює куди у гострішій формі. Тепер він уже говорить про війну Росії та Франції майже як про неминучість – «ви хочете, щоб Франція воювала з Росією? Адже так воно і буде!»
І сам факт того, що у 2022 році керівник великої держави, яка володіє ядерною зброєю, постійно говорить про війну як про політичний інструмент – думаю, ще одна ілюстрація, що нагадує: безкарне захоплення силою перетворює агресію на єдиний засіб досягнення мети.
Саме так і сталося з Путіним та Кримом.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
