Спеціально для Крим.Реалії
Обговорення питання можливого нового нападу Росії на Україну, як правило, стосується, перш за все, провокації на донбаському напрямку ‒ тим більше, що зараз саме поблизу російсько-українського кордону на Донбасі спостерігається концентрація російських військ. Однак багато спостерігачів не забувають і про анексований Крим ‒ поготів у зв'язку з частими розмовами про наближення екологічної катастрофи. У Криму й концентрувати нічого не потрібно, Росія постійно проводить військові навчання на півострові. А напад на сусідні регіони України цілком може бути пояснений «гуманітарними міркуваннями» ‒ вода потрібна!
Втім, напад з Криму може зруйнувати міф про «легітимність», якого Володимир Путін намагається дотримуватися всю свою політичну кар'єру.
Якщо вірити кремлівській пропаганді, то це не Росія напала на Грузію, а все навпаки ‒ грузинський президент Михайло Саакашвілі вирішив силою розв'язати питання Південної Осетії і поставив під загрозу безпеку мирного населення та російських миротворців. І це не Кремль організував спецоперацію з окупації та анексії Кримського півострова, а жителі Криму проголосили незалежність від України й вирішили приєднатися до Росії.
Варто нагадати, що Кремль отримав від президента України Віктора Януковича, який втік з країни, офіційне подання на призначення главою уряду АРК Сергія Аксенова ‒ настільки Путіну хотілося, щоб процесом «повернення в рідну гавань» командував «справжній» голова уряду автономії, а не самозванець.
Акт відкритої агресії з Криму, впевнений, зруйнує міф про «легітимність». Путін виявиться агресором навіть у власних очах
Якщо ж провокація на Донбасі вдасться, думаю, воювати формально будуть корпуси «народної міліції» так званих республік, а російська армія на кордоні «сприятиме» й демонструватиме готовність втрутитися в перебіг бойових дій. Власне, так уже було у 2014 році, коли український наступ був зупинений тільки прямим російським втручанням.
А ось Крим, на відміну від Донбасу ‒ це не самопроголошена республіка, а суб'єкт Російської Федерації за російським законодавством. У Криму немає своїх військ ‒ і отже можливий напад з його території буде актом прямої агресії Росії проти України. Потрібно зазначити, що навіть у 2014 році, коли відбувалася анексія Криму, Москва стверджувала, що кількість її військових у Криму не перевищує цифру, зафіксовану у відповідних російсько-українських угодах, і почала нарощування свого контингенту тільки після офіційного приєднання Криму та Севастополя до Росії. А тепер, якщо російські війська починають наступати з Криму ‒ чим це виправдати?
Саме тому акт відкритої агресії з Криму, впевнений, зруйнує міф про «легітимність». Володимир Путін виявиться агресором, думаю, навіть у своїх власних очах.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
