Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
За роки, що минули після окупації Криму, анексований Росією півострів використовувався Володимиром Путіним як доказ його ролі «збирача земель» загиблої імперії, виступав як нова військова база Росії в Чорному морі, покликана дестабілізувати ситуацію в регіоні як плацдарм для майбутнього вторгнення на південь України, і навіть як експериментальна територія щодо остаточного демонтажу залишків російського правосуддя…
Тепер, коли російська армія втрачає свої позиції на окупованих територіях материкової України, коли вимальовується тенденція нових втрат – унаслідок можливої поразки путінського режиму – Крим, схоже, виступає вже у новій ролі. У ролі головного інструменту російського шантажу. У ролі найважливішої «території Росії».
Може скластися враження, що Кремль готовий «стерпіти» все, що завгодно. Можуть вибухати військові об'єкти у Бєлгородській області Росії. Російська армія може залишати міста на вже анексованому Донбасі. Але якщо раптом станеться пожежа на Кримському мосту, тоді Володимир Путін сидітиме з ошелешеним виразом обличчя, а російська авіація буквально через добу після пожежі почне завдавати ударів по інфраструктурі України.
Головне – не переходити адміністративний кордон Криму. Головне – не торкатися Керченського мосту! І ось уже екстравагантний мільярдер Ілон Маск пропонує «залишити Росії Крим», ніби озвучуючи таємні бажання російського правителя.
У війні, яку Росія почала проти України, впевнений, немає жодних «червоних ліній»
Думаю, головне – не піддаватися на цей шантаж, не вірити в цю декорацію. Чому безпека Криму має турбувати російського президента більше, ніж безпека Бєлгорода? Чому статус Криму чимось має відрізнятися від статусу Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей – усі ці українські регіони анексовані Росією за одним і тим самим сценарієм? Чому треба думати, що військові поразки не викликають у Путіна емоцій, а ось після пожежі на Кримському мосту він наказує негайно почати бомбардувати Київ чи Львів? Як можна повірити в таку містифікацію?
Вибух на Кримському мосту: охоплені вогнем цистерни та паніка у Криму (фотогалерея)
У війні, яку Росія почала проти України, впевнений, немає жодних «червоних ліній», пов'язаних із пожежею на Керченському мосту, переходом української армії в наступ на окупованих Росією територіях і навіть виходом на адміністративний кордон Криму. У цій війні є одна-єдина «червона лінія», яка вже давно перейдена Путіним – державність, суверенітет і територіальна цілісність України.
Атака на Київ: наслідки масованого обстрілу центру столиці (фотогалерея)
Переконувати себе, що в ситуації, що склалася, Українська держава зможе довго проіснувати у мирі та безпеці без відновлення своїх міжнародно визнаних кордонів – це повторювати помилку 2014-2022 років, коли багато українців рішуче відмовлялися розуміти, що анексія Криму та війна на Донбасі – це лише перший крок до ліквідації самої Української держави. І що якщо ми, українці, дійсно хотіли тривалого й міцного миру, нам слід, за давнім прислів'ям, готуватися до тривалої та кровопролитної війни, а не заспокоювати себе інфантильними ілюзіями про те, що про мир можна домовитися з тим, хто вже давно зробив ставку на війну й насильство.
Україна може зддобути майбутнє лише з усіма своїми землями, вкраденими Росією
Україна як держава-інвалід, держава без контролю над власними територіями, не буде цікава нікому. Вона не цікава Росії – тому що Кремль буде впевнений, що зможе дістатися й інших територій цієї держави. Вона не цікава Заходу – тому що здача українських територій Росії означатиме повну поразку міжнародного права. І вона не буде цікавою самим українцям – тому що вони вже переконалися в тому, що доля такої держави – війна і загибель.
Тому, впевнений, Україна може зддобути майбутнє лише з усіма своїми землями, вкраденими Росією. З Донецькою, Луганською, Херсонською, Запорізькою областями. І з Кримом. Звісно ж, із Кримом. Думаю, Володимир Путін розуміє це не гірше за нас із вами.
Тому й використовує анексований півострів як інструмент для шантажу.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
