Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Соціологічні опитування, які проводили у Фінляндії після першого туру виборів президента цієї країни, демонструють явну перевагу колишнього прем'єр-міністра, одного з найпопулярніших фінських політиків Александера Стубба. Якби другий тур виборів проводили сьогодні, то Стубб отримав би 57 відсотків голосів виборців, а його опонент, колишній міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто лише 43 відсотки. І загалом це відповідає розкладу сил між прихильниками правих і лівих кандидатів у першому турі.
Обидва кандидати дуже жорстко ставляться до сусідньої Росії і дивуватися цьому не доводиться: після нападу Росії на Україну і контакти Фінляндії та Росії, і концепція безпеки Фінляндії – все це зазнало найсерйознішої ревізії, країна вступила до НАТО, чого до російської агресії і припустити було не можна.
Навіть у своєму ставленні до Росії Олександр Стубб куди радикальніший за Пекка Хаавісто
«Головне завдання фінських президентів, не прописане в конституції, завжди полягало в тому, щоб утримати Росію по той бік кордону», – зазначало вже після першого туру виборів провідне фінське видання Helsingin Sanomat.
І треба сказати, що навіть у своєму ставленні до Росії Александер Стубб куди радикальніший за Пекка Хаавісто. Коли у претендентів на пост президента Фінляндії запитали, чи дадуть вони відповідь на телефонний дзвінок президента Росії Володимира Путіна у разі перемоги на виборах, Стубб зазначив, що не взяв би слухавку, а Хаавісто сказав, що відповів би і прийняв привітання.
Погляди Стубба почали змінюватися лише після анексії Росією Криму, коли він був прем'єр-міністром Фінляндії
Але таким радикалом Александер Стубб був далеко не завжди. Коли ми згадуємо напад Росії на Грузію, ми зазвичай говоримо про «мирний план Саркозі». Але тодішній президент Франції не був одноосібним автором цього плану, який фактично виключив покарання Росії. Ще двома авторами плану були міністри закордонних справ Франції та Фінляндії Бернар Кушнер і… правильно, Олександр Стубб.
При цьому тодішній глава МЗС Фінляндії був категорично проти запровадження санкцій проти Росії. Погляди Стубба почали змінюватися лише після анексії Росією Криму, коли він був прем'єр-міністром Фінляндії. Але й тоді Стубб говорив про політику «м'якої сили» стосовно Росії.
І ця еволюція поглядів Стубба – поза всяким сумнівом, проникливого і талановитого політика, гадаю, демонструє головну відмінну рису західного ставлення до російських амбіцій – несвоєчасність та недооцінку загрози. Спочатку ти опираєшся санкціям проти Росії, потім хочеш переконати Кремль за допомогою «м'якої сили» та санкцій, зрештою підтримуєш відмову своєї країни від нейтралітету й обіцяєш не відповідати Путіну навіть на дзвінок із привітаннями. Дуже показова еволюція, якщо йдеться про можливе майбутнє лідера сусідньої з Росією країни.
Але війна на території іншої сусідньої з Росією країни вже йде, та й проти самої Фінляндії відбуваються одна провокація за іншою.
Можливо, якби такі авторитетні політики, як Александер Стубб, були б більш обачними у 2008 році, багато чого з цього списку сумних подій вдалося б уникнути.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
