Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
На початку 2023 року серед оптимістичних прогнозів військових експертів та аналітиків все частіше виникає Крим. Якщо раніше звільнення окупованого півострова сприймали як фінал війни, то тепер, після того, як українські війська звільнили Херсон і можуть просунутися до Мелітополя, існує можливість того, що називають «уразливістю Криму» – тобто півострів може бути звільнений ще до того, як завершаться військові дії на Донеччині.
Але ці прогнози, мабуть, передбачають, що президент Росії Володимир Путін буде готовий змиритися із втратою Криму. А для російського президента, певен, Крим – одна з основ тієї державності, яка, власне, і називається путінською. Окупація Криму створила умови для остаточного торжества авторитарної держави, так само як напад на Україну в 2022 році допоміг Путіну перейти від авторитаризму до тоталітаризму. Тож Путін – і не сумнівайтеся – воюватиме за Крим.
Під питанням, гадаю, лише: чи готовий буде російський президент застосувати для збереження контролю над Кримським півостровом ядерну зброю. Але решта ресурсів буде задіяна напевно. Тож треба бути готовими до того, що звільнення Криму – це не лише питання можливостей, а й питання ціни. Втім, так можна сказати і про всі інші окуповані Росією українські землі.
Звільнення Криму чи Донбасу – це поразка Росії, але, гадаю, зовсім не закінчення війни
Втім, ніхто не сказав, що Путіну вистачить ресурсів для того, щоб не допустити звільнення Криму. Цілком можливо, що оптимісти мають рацію у своїх надіях і на швидке звільнення півострова, і на швидке закінчення війни. Проте звільнення Криму чи Донбасу – це поразка Росії, але, гадаю, зовсім не закінчення війни.
Існує думка, що якщо Україні вдасться звільнити свої території, тоді війна завершиться за столом переговорів, і за цим столом Україна буде посилена успіхами своїх збройних сил. Але так вважають люди, які, вочевидь, не хочуть подивитися на ситуацію очима самого Путіна та зрозуміти, що для російського президента поразка – це зовсім не втрата територій, а саме припинення війни та ще й на українських умовах.
Що станеться, коли український прапор займайорить над Сімферополем? З української точки зору, з точки зору міжнародної спільноти – це очевидно – буде відновлено територіальну цілісність України. А, гадаю, з погляду Путіна – українці за підтримки Заходу «окупують» частину «споконвічних» російських земель.
Для України важливо не лише звільнити Крим, а й отримати чіткі гарантії безпеки
Якщо Путіну при цьому вдасться утриматися при владі – він готуватиме країну, певен, не до переговорів про мир, а до реваншу. Саме тому для України, напевно, так важливо не лише звільнити Крим, а й отримати чіткі гарантії безпеки. Наприклад, вступити до НАТО.
Ну і, мабуть, потрібно буде вживати заходів для захисту самого Криму. На наших очах російські війська практично знищують Херсон, з кремлівської точки зору – обласний центр Російської Федерації. Не сумнівайтеся, що з такою ж жорстокістю російський окупант битиме по Севастополю і Сімферополю, Ялті та Судаку.
Саме в цьому випадку, впевнений, з'являться ті самі «камені з неба», про які так любили згадувати у російських пропагандистських пабліках у 2014 році. І хоча таких можливостей, як у випадку з Херсоном, у ситуації з Кримом у російських військ не буде, вони здатні завдати півострову значних збитків і перетворити частину його території на зону, де боятимуться жити – втім, це також стосується і всіх прикордонних із Росією українських земель. Тож звільнення Криму та безпека Криму, звільнення України та безпека України, впевнений – це нероздільні поняття.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
