Доступність посилання

ТОП новини

Анексований Крим: війна неминуча?


Військові навчання, архівне фото

Спеціально для Крим.Реалії

Основне питання для Києва і його західних партнерів: як Москва використовуватиме анексований Крим після 2019 року? Якщо російське керівництво програє спочатку президентські, а потім і парламентські вибори в Україні, у них залишиться тільки один інструмент – силова ескалація.

Публічно Захід виступає за «політичне рішення» проблеми захоплених українських територій: анексованого Криму та окупованих районів Донбасу. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг впевнений, що найправильнішим способом врегулювання українсько-російського конфлікту є переговори. «США ухвалили рішення про надання (Україна КР) додаткової матеріальної допомоги. Але, що ще більш важливо, ми підтримуємо зусилля з пошуку політичного рішення шляхом переговорів, зусилля із реалізації Мінських угод. Ми не бачимо іншого рішення, крім політичного, за допомогою переговорного процесу», сказав Йенс Столтенберг.

Генсек НАТО підтвердив, що Альянс і союзники «надають серйозну допомогу Україні, політичну підтримку її територіальної цілісності і ніколи не визнають анексію Криму». Допомога полягає в підтримці реформ, що реалізуються в нашій країні, і в удосконаленні управління і систем захисту від хакерських атак.

На словах у вітчизняному уряді підтверджують, що військового шляху повернення Криму немає тільки політичний. Посол із особливих доручень МЗС Олег Герасименко на недавньому форумі «Ялтинської європейської стратегії» заявив, що силовий варіант відновлення цілісності країни не розглядається. «Військового шляху повернення Криму не існує! Є політико-дипломатичний шлях, є юридичний шлях саме на цих напрямках ми працюємо», сказав дипломат. За його словами, в Міністерстві закордонних справ працюють за трьома напрямками: інформування зарубіжних партнерів про мілітаризацію півострова і порушенні прав кримчан; широка політична кампанія на Заході, заклики посилити санкції; третій компонент – розробка і ухвалення міжнародно-правових актів, які потім будуть використані проти Кремля в міжнародних судах.

Кремль усіляко демонструє, що готує Крим до ймовірної війни проти України і країн НАТО

Підхід Києва та західних партнерів щодо анексованого Криму (формально, на словах) залишається незмінним: втрачені території можна повернути тільки шляхом переговорів. У дипломатичному пазлі, який збирають вітчизняні та європейські дипломати, не вистачає важливого елементу – добровільної згоди Москви. Кремль усіляко демонструє, що готує Крим до ймовірної війни проти України і країн НАТО. Велика частина навчань і маневрів, організованих на півострові, мають відвертий наступальний характер. Останній приклад – військовослужбовці Чорноморського флоту Росії провели чергові навчання з пошуку «диверсійно-розвідувальних груп». Як відзвітували в російському оборонному відомстві, до навчань залучили парашутно-десантні підрозділи флоту і авіацію: транспортний вертоліт Мі-8 і бойовий вертоліт Ка-52 «Алігатор». «Під час патрулювання на маршруті авіанавідників виявив зруйновану будівлю зі скупченням групи осіб навколо нього. Вертоліт приземлився в районі об'єкта, штурмова група десантувалася і оточила будівлю. Невстановлені особи відкрили вогонь по військовослужбовцях, у результаті в швидкоплинному бою, максимально наближеному до реальних умов, був знищений умовний противник, який готувався до проведення диверсій на економічних об'єктах», – йдеться в повідомленні. Під час штурму будівлі бойовий вертоліт Ка-52 контролював повітряну і наземну обстановку.

Якщо уважно проаналізувати легенду навчань, можна побачити, що росіяни відпрацьовували захоплення «економічних об'єктів» на материковій частині України: Одеська область, Херсонщина, порти в Азовському морі. Основним елементом навчань був саме штурм об'єктів силами морського десанту та авіації. «Диверсійна група» була лише інформаційним прикриттям. Подібні навчання в Криму проводяться постійно. Росіяни продовжують грати мускулами, показуючи, як вони готуються до проведення тактичних операцій на материковій частині нашої країни.

Москва розглядає кожну нову порцію санкцій саме як «економічну війну»

Разом із тим, у Києві та НАТО досі повторюють тези про «дипломатичне вирішення кримської проблеми». Чому так відбувається? Частково діє політична інерція 2014-2015 років, коли основним завданням європейців було не допустити розв'язання великої війни між Україною і Росією. Можливо, російський президент Володимир Путін, погрожуючи «знищити» українську армію, банально блефував. У німців і французів не було бажання на практиці перевіряти достовірність його погроз. Тепер Захід реагує на російську агресію проти України, умовно кажучи, нетрадиційними методами. Їх можна назвати «гібридними»: економічний тиск на кремлівських клептократів і військова допомога Києву. Москва розглядає кожну нову порцію санкцій саме як «економічну війну».

Американці спочатку більш реалістично оцінювали путінські мотиви в Криму і на Донбасі. Тому на рубежі 2016-2017 років питання поставок Україні летальної зброї стало руба. Вашингтон однозначно налаштований допомагати нашій країні грошима і зброєю. Показова агресивність Москви також змушує Київ нарощувати оборону й координувати зовнішню політику з країнами НАТО. У вітчизняному уряді запевнили, що до кінця року на Азовському морі буде створена військово-морська база.

Київ і Захід заявляють про переговори, але при цьому готуються до бойових дій. Судячи з контексту, головне питання, яке займає військово-політичне керівництво України і НАТО, вкрай просте: як Москва використовуватиме Крим після 2019 року, програвши вибори в Україні? У Володимира Путіна з кожним місяцем усе менше шансів розвалити нашу країну зсередини. Тому силова конфронтація залишається єдиним важелем утримання України від інтеграції в євроатлантичний простір. Росіяни спочатку розглядали Крим виключно як інструмент ліквідації українського суверенітету. За останні чотири роки справжнє призначення «російського» Криму не змінилося.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG