«Карантин наклав обмеження, але дав і нові можливості»: як кримчанам урізноманітнити життя під час самоізоляції

Самоізоляція залишила без постійного заняття мільйони людей в усьому світі. Навіть якщо у них немає фінансових проблем, довге перебування в чотирьох стінах стає психологічним викликом. У результаті одні починають займатися волонтерством, інші ‒ записувати відеоуроки, треті ‒ шукають нові розваги. Про те, як з користю урізноманітнити життя під час самоізоляції і мінімізувати стрес, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Дизайнер одягу з Сімферополя Ельміра Усеїнова під час карантину вирішила замість одягу безкоштовно шити маски для кримчан. Вона розповіла Крим.Реалії, що рахунок вже пішов на тисячі.

‒ Хотілося виявити турботу, не залишати людей без уваги у цей складний період ‒ як рідних і близьких, так і незнайомих. У мене з'явився вільний час, і я вирішила провести його з користю. Це справдилося: ми отримуємо багато подяк, нам дуже приємно. Я починала шити одна, але на третій день через потік охочих довелося долучити домашніх ‒ це моя дочка та сестра чоловіка. Так ми організували невеликий конвеєр, і разом у нас стало виходити досить багато масок. Щоправда, були моменти, коли вони намагалися зробити швидко, але не дуже якісно, і мені доводилося робити зауваження. Вони кажуть: «Навіщо, це ж все одно безкоштовно?» А я переконую, що ні, безкоштовно треба все одно робити добре. Я сама шию з дитинства, тому працюю дуже швидко: на одну маску йде приблизно 10 хвилин. Перші два тижні ми працювали по 10-12 годин на день, але роздавати маски дуже приємно.

За словами Ельміри Усеїнової, їй спочатку хотілося забезпечити масками тільки свій район, але потім за допомогою звернулися люди з різних частин Сімферополя, і виробництво довелося підштовхнути.

Тим часом керівник танцювального ансамблю «Атеш» Мідат Халілов під час карантину записує онлайн-уроки для всіх охочих.

‒ Чесно кажучи, це була моя давня мрія ‒ зробити відеоуроки, а тут якраз з'явився час. В Інтернеті багато роликів з сучасних танців, вуличних, кавказьких і так далі, а з кримськотатарських нічого не було. Дуже багато охочих навчитися їм, але немає можливості прийти на заняття до нас або в інший гурток. Тепер у людей є час, щоб займатися за нашими відеоуроками. Тут є свої труднощі: у залі я бачу кожного учня, я намагаюся підійти, поправити ‒ а тут залишається тільки здогадуватися, зрозуміли мене чи ні. Є батьки, які записують заняття своїх дітей і надсилають мені відео ‒ я переглядаю, коментую, підказую, що виправити. Відомо, що під час танцю в організмі людини відбувається викид гормону радості, і після цього вона стає бадьорішою та радіснішою. Це якраз те, чого нам не вистачає під час режиму самоізоляції.

• Крим. Реалії

Засновниця кримськотатарської онлайн-радіостанції Canli Radio Наджиє Фемі останнім часом відзначає зростання попиту слухачів на освітній контент.

‒ Я і так в останні роки працювала віддалено, тому не можна сказати, що нинішня ситуація стала шоковою для мене. Зараз ми проводимо прямі ефіри з допомогою Instagram, і це, як правило, дуже теплі зустрічі. Все залежить від моїх спікерів ‒ за роки роботи у мене вже є особистий контакт з ними. Але, звичайно, не вистачає обміну енергією, коли ти сидиш навпроти людини, дивишся їй в очі, а вона на тебе дивиться. Бачиш настрій, реакції, можеш відрегулювати бесіду. Онлайн зробити це дуже складно, плюс засмучують технічні неполадки: зриви ефірів, звичайно, дуже дратують. Дуже здорово, що ще до карантину, більше ніж рік тому ми почали робити освітній проєкт ‒ він розповідає про культурну та історичну спадщину Криму. У наших знаннях про самих себе досі залишаються прогалини, і за результатами пошуку ми бачимо, що людям це цікаве.

Наджиє Фемі висловлює надію, що згодом радіостанції вдасться створити відкритий онлайн-університет з сучасними та доступними лекціями про Крим.

Сходити на виставу онлайн запрошує кримчан керівниця відділу реклами та зв'язків з громадськістю Одеського академічного театру музичної комедії імені Водяного Тетяна Орел.

‒ У нас не просто онлайн-трансляція вистав, а саме онлайн-театр. У певний час люди можуть зібратися всією сім'єю і насолодитися прекрасними творами музичного мистецтва. Це оперета, мюзикл, рок-опера. Вистава йде в певний час, і таким чином ми дотримуємося всіх театральних нюансів, а люди не забувають про культуру відвідування театру. Варто зазначити, що ми транслюємо записи, так що разом з глядачами їх дивляться і артисти. Люди пишуть коментарі з США, з Прибалтики, з інших країн ‒ часом їх слова торкають до сліз. Здавалося б, карантин обмежив нас у пересуванні, але, з іншого боку, розширив межі можливого. Зараз відкрилися багато можливостей, яких не було в нашому житті раніше. Тому не треба сумувати, адже депресія веде до ослаблення організму. Театр як завжди готовий дарувати глядачам радість.

Сімейний психолог, гештальт-терапевт Світлана Паніна розмірковує про те, які виклики перед людьми ставить довга самоізоляція.

‒ Ми всі звикли до живого спілкування від самого народження. Нам дуже важливі міміка, жести, поза людини. Зі слів ми отримуємо тільки 15% інформації, а все інше ‒ невербальне. Зараз дехто швидко пристосувався до онлайн-спілкування, але багатьом не вистачає додаткових звуків, додаткових жестів, і це породжує певне непорозуміння. Коли обмеження будуть поступово зніматися і ми будемо повертатися до колишнього режиму, процес зворотної адаптації у когось займе тиждень-два, а у більш тривожних людей ‒ близько місяця. Зараз на нас додатково тиснуть новини ‒ вони зроблені так, щоб викликати у нас тривогу, підтримуються тривожною музикою. Намагайтеся уникати емоційно навантажених відеороликів. Треба не просто дозувати інформацію, а дуже суворо переглянути її джерела. Обов'язково відпишіться від панікерів у соцмережах.

Світлана Паніна рекомендує споживати новини максимум двічі на день, бажано з офіційних джерел, де викладають факти, а не накручують емоції читачів або глядачів. На думку психолога, інформаційна гігієна під час карантину настільки ж важлива, як і звичайна.

(Текст підготував Владислав Ленцев)