Доступність посилання

ТОП новини

Як кримчани «тікали» з СРСР у незалежну Україну: референдум 1991 року


Під час агітації в центрі української столиці напередодні референдуму за незалежність України. Київ, 30 листопада 1991 року

На території колишньої УРCР 1 грудня 1991 року відбувся референдум про незалежність України. «За» тоді проголосували 28 мільйонів українців ‒ це більше ніж 90% відсотків тих, хто взяв участь у голосуванні. Незважаючи на те, що рекордну підтримку Акт проголошення незалежності отримав у західних регіонах, Донбас і Крим тоді сказали «так» незалежній Україні з перевагою від 54% до 84% голосів.

Чому ще в березні 1991 року українці проголосували за збереження СРСР, а лише вісім місяців по тому ‒ вже за незалежну Україну? Чому більшість кримчан проголосували за незалежність України в 1991 році? Ці та інші актуальні теми в студії Радіо Крим.Реалії обговорюють журналіст Сергій Мокрушин та кримський історик Андрій Іванець.

«Наполовину законний» референдум

‒ Взагалі, 1991 рік можна назвати роком референдумів. В усякому разі, два з трьох референдумів були легітимними. Почалося все з січня 1991 року, коли в Криму відбувся перший референдум. Він був такий «напівлегітимний», тому що кримською обласною радою було ухвалене рішення провести референдум про статус Криму, Кримської області та винести питання про те, чи потрібно було створювати «Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку» як суб'єкт СРСР. Це рішення було ухвалене в листопаді 1990 року в гострій політичній ситуації: вже почалася криза Радянського Союзу та «парад суверенітетів».

Андрій Іванець
Андрій Іванець

У кримських татар однєію з основних вимог було повернення до Криму

У цій ситуації зійшлися різні вектори. Зокрема, посил, який ішов з Кремля: зупинити рух до суверенітету п'ятнадцяти радянських республік. Одним із таких механізмів було створення нових і використання наявних автономій. Питання автономії виникло наприкінці вісімдесятих ‒ початку дев'яностих років. Це було пов'язано з поверненням кримських татар. Тому що у кримських татар одними з основних вимог були повернення до Криму, можливість жити на своїй історичній батьківщині та відтворення «Кримської автономії радянської соціалістичної республіки» як національно-територіального утворення.

Альтернатива Кремля

‒ По суті, (на референдумі ‒ КР) була та сама, формальна, назва. Тільки це вже використовувалося й кремлівським центром, і місцевим політичним істеблішментом саме для того, щоб створити альтернативу кримськотатарському баченню майбутнього Криму. І альтернативу процесам суверенізації України, які набирали обертів.

Кримські татари, за рішенням вже чинного тоді Меджлісу кримськотатарського народу, не брали участь у референдумі

У результаті, не маючи правової бази, все-таки провели референдум 20 січня, в якому взяла участь більшість кримчан. І більшістю голосів було ухвалене рішення відтворювати Кримську АРСР. Тут треба зазначити, що кримські татари, за рішенням вже чинного тоді Меджлісу кримськотатарського народу, не брали участь у референдумі. Ось так відбувся перший в історії Криму наполовину законний референдум. До речі, це був перший референдум на території СРСР. Але старт був даний, і не минуло двох з половиною місяців, як відбувся ще один референдум.

Загальносоюзний референдум про відтворення СРСР

Ніби зберігається і Союз, а з іншого боку ‒ це суверенні, рівні держави

‒ У березні відбувся загальносоюзний референдум про відтворення СРСР як союзу суверенних республік. Це час, коли розпадається Радянський Союз. Частина прибалтійських республік оголосили про незалежність, частина республік не хочуть брати участь у створенні оновленого Радянського Союзу. І ось, щоб отримати певну підтримку цьому процесу в масах населення СРСР, союзний центр ініціював проведення цього референдуму. Там було написано: «Чи виступаєте ви за відтворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік як союзу рівних, суверенних держав, у яких дотримуватимуться права людини». Тобто красиве таке формулювання. Ніби зберігається і Союз, а з іншого боку ‒ це суверенні, рівні держави.

Український істеблішмент запропонував доповнення до цього запитання. Друге запитання було про те, що Українська РСР може входити в цей оновлений склад на умовах Декларації про суверенітет від 16 липня 1990 року. Це дуже суттєво, тому що те красиве формулювання, яке було запропоноване в першому запитанні союзним керівництвом, могло наповнюватися різним змістом. А тут було додаткове питання, де був згаданий конкретний документ. А в ньому йшлося про те, наприклад, що в Україні мають верховенство закони України. В результаті цього референдуму влада фактично отримала мандат на створення конфедерації.

Це був другий референдум, в якому брали участь кримчани. Загалом в Україні з першого запитання проголосували близько 70%. У Криму цей відсоток був трохи вищим ‒ трохи більше ніж 80%. Ну і, звичайно, дуже круто вплинули на всі політичні, громадські та економічні процеси події серпня 1991 року.

Серпневий путч і незалежність України

‒ Кожен попередній референдум дає санкції на новий. Події серпня змінили дуже багато. Про що, власне кажучи, йшлося? Відтворення республік і використання наявних на той момент автономних республік передбачало наступний політичний механізм. План союзного керівництва був такий, що окрім п'ятнадцяти союзних республік треба було вивести ще три десятки автономій як рівноправних учасників процесу. І керівництво відтвореної Кримської АРСР (Верховна рада України ухвалила закон 12 лютого 1991 року про територіальну кримську автономію) теж увійшло в переговорний процес.

Після провалу путчу Верховна Рада України зібралася на позачергову сесію та ухвалила Акт проголошення незалежності України

Найбільш консервативні кола у складі СРСР боялися, що виникне нова конфедерація замість Радянського Союзу, і вони втратять важелі влади. В результаті захотіли в неконституційний спосіб переграти ситуацію. І стався той самий державний переворот. Михайло Горбачов, як відомо, тоді був на відпочинку в Криму. Його там, як стверджують, ізолювали. Члени ДКНС (створений 18 серпня Державний комітет з надзвичайного стану) сказали, що він нібито хворий, і що вони беруть владу у свої руки. Вони заборонили особисті виступи, запровадили цензуру. Але все це провалилося через протидію, зокрема, у Москві. І в Криму були сили, які виступали проти. Буквально після провалу путчу Верховна Рада України зібралася на позачергову сесію та ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Закріплення незалежності України

Не було жодного регіону де б проголосували проти незалежності

‒ Керівництво України вирішило не просто проголосити незалежність, але й закріпити її народним волевиявленням. Тоді багато хто боявся цього. Невідомо було, як відреагує партійна номенклатура. З Москви йшли меседжі, м'яко кажучи, не позитивні. Але референдум був оголошений, були оголошені вибори президента. І 1 грудня 1991 року понад 83% виборців України прийшли на ці вибори. Більше ніж 90% проголосували за незалежність України. Що цікаво в контексті Криму, не було жодного регіону де б проголосували проти незалежності. У Криму проголосували за незалежність 54% з тих, хто прийшов на вибори, у Севастополі ‒ 57%. Підтримка незалежності України була більшою ніж автономії.

Кримські татари на референдумі за незалежність України

‒ У ті роки відбувався інтенсивний процес повернення кримських татар на історичну батьківщину з місць заслання, депортації. Національний кримськотатарський рух виник як дисидентський, опозиційний до радянського режиму. І він мав прихильність у шістдесяті ‒ вісімдесяті роки в дисидентських структурах, які потім переформатувалися в ширші партії, суспільно-політичні рухи. Ці рухи, перш за все, «Народний Рух України», підтримували процес повернення кримських татар. Навіть підтримували ідею відтворення національно-територіальної автономії в Криму. І кримськотатарський національний рух, відчуваючи підтримку цих сил і бажаючи нового формату відносин, теж підтримав незалежність України.

Довідка: 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум про незалежність України. Бюлетень референдуму містив текст Акту проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. На референдум було винесене запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» З двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

За підсумками референдуму, 90,32% учасників відповіли: «Так, підтверджую». Загалом у голосуванні взяли участь 31891742 особи ‒ 84,18% населення України.

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Києві, Автономній Республіці Крим та Севастополі.

У Криму сказали «так» незалежності Української держави 54,19% виборців, тоді як в Севастополі показник був вищий ‒ 57,07%. У Києві ідею незалежності України підтримали 92,88 відсотка виборців, у Донецькій області ‒ 83,9%, в Луганській ‒ 83,86%.

XS
SM
MD
LG