3 жовтня Верховний суд Криму розглядав апеляцію у справі Володимира Балуха. Особливістю засідання стала відсутність у залі суду засудженого. На що спирався суд, ухвалюючи рішення про розгляд справи без участі Балуха, та як загалом відбувалася апеляція ‒ розповідаємо в цьому матеріалі.
Про те, що Володимир Балух братиме участь у судовому розгляді шляхом відеоконференцзв'язку, суддя Олена Спасенова вирішила ще на попередньому етапі розгляду справи. 24 вересня відмова Балуха вийти з камери на знак протесту проти дистанційної участі в процесі застала її зненацька ‒ з такою поведінкою в резонансних справах підконтрольний Росії кримський суд ще не стикався. Але до нинішнього засідання суддя була готова.
Два телевізори в залі суду транслювали те, що відбувається в кабінеті слідчого ізолятора з порожнім стільцем і двома конвоїрами. Зачитавши заяву засудженого про бажання брати особисту участь у процесі, а також вислухавши адвокатів, які пояснили, що в режимі відеозв'язку їхній підзахисний не зможе отримувати консультації в необхідній кількості, приватно та в потрібному обсязі, суддя Олена Спасенова запитала через відеозв'язок у конвоїрів, чому вони не доставили засудженого в кімнату.
Начальник режиму слідчого ізолятора Дмитро Луценко сказав, що Володимир Балух відмовився вийти з камери, про що склали акт. Після чого суддя запитала, чи склали документ про те, що Балух відмовляється брати участь у засіданні. Схоже, вона неуважно слухала начальника режиму, який тільки перед тим був сказав про акт.
Заслухавши акт, суддя, не замислюючись ні на хвилину, радячись на місці, визначила, що заява засудженого про особисту участь у процесі задоволенню не підлягає, адже раніше вона ухвалила рішення про його дистанційну участь. А його відмова вийти з камери для присутності на процесі через відеоконференцзв'язок суд розцінив як явне небажання брати участь у розгляді справи. І постановила продовжити процес. При цьому обов'язкової думки Балуха про його довіру складу суду та держобвинувачу ніхто не запитав.
Свідок ‒ не свідок
Захист оголосив про відведення адвоката Тараса Омельченка. Свою позицію громадський захисник Павло Кущ (архієпископ Климент) мотивував тим, що адвокат подавав заяву про злочин, був очевидцем подій і був опитаний правоохоронцями на етапі попереднього слідства. А тому, за кримінально-процесуальним кодексом, Тарас Омельченко не може здійснювати захист, а має бути переведений в статус свідка.
У суді першої інстанції цей казус не помітили ні Роздольненський районний прокурор Дмитро Шмельов, який був представником обвинувачення, ні голова районного суду Тетяна Пиркало, яка вела процес. Саме вони мали запобігти порушенню законодавства та оголосити відведення адвокату, але цього тоді не зробили.
Захисники поставили суддю Спасенову перед непростою дилемою. Відхилити відведення ‒ значить свідомо піти на порушення 72 статті кримінально-процесуального кодексу. Прийняти відведення ‒ значить визнати, що в суді першої інстанції вирок винесений з порушенням законодавства, отже, підлягає скасуванню. Після сорока хвилин у нарадчій кімнаті Спасенова відхилила відведення адвоката.
Ще про показове
Суддя відхилила також клопотання про запит зі Слідчого комітету матеріалів перевірки стосовно Валерія Ткаченка ‒ начальника ізолятора тимчасового тримання, на якого нібито напав Балух. За словами адвокатів, не виключено, що сам Ткаченко вже перебуває в статусі підслідного щодо цієї події, що кардинально змінює ситуацію зі звинуваченням Балуха. З'ясовувати, чи так це насправді, схоже, в плани судді не входило.
Ще одним помітним моментом стала реакція судді на клопотання про проведення фото- і відеозйомки. Спочатку Спасенова спробувала перекрутити слова журналістки Вікторії Івлєвої, нібито та не бажає здійснювати фотозйомку, але кореспондентка виявилася досвідченою й вказала судді, що її бажання на фотозйомку закріплене у клопотанні, яке лежить перед судом. Тоді голова змушена була поставити його на розгляд. Адвокати відмовилися висловлювати своє ставлення до цього питання без врахування позиції свого підзахисного, а прокурор не заперечував ‒ в заяві було прохання дозволити зйомку тільки сторони захисту. Однак, незважаючи на це Олена Спасенова, розцінила, що фотозйомка якимось чином може чинити тиск на сторони й відмовила в цьому клопотанні.
Дебати
Під час дебатів адвокати виклали свої аргументи невинності підзахисного та незаконності вироку першої інстанції. Серед них те, що в Роздольненському суді не дали оцінку показанням потерпілого про те, що він «сперся на спину Балуха», та інших свідків, які підтвердили цей факт; не врахували службову залежність свідків звинувачення від потерпілого; не взяли до уваги порушення норм закону в частині збору доказів у кримінальній справі (весь масив первинних доказів і доказів збирав потерпілий, а значить, він міг впливати на цей процес); не усунули суперечності між показаннями потерпілого в суді та на етапі попереднього слідства, а також не з'ясували, чи були між Ткаченком і Балухом неприязні стосунки. Разом з тим кваліфікація злочину була виконана неправильно. Фізичний біль потерпілого не дестабілізував роботу установи й усі свідки в суді це підтвердили. До того ж, у першій інстанції суддя, ставши на сторону обвинувачення, самостійно дійшла висновку про відсутність у Балуха в той період афективного стану. На думку захисту, такий висновок може зробити лише психолого-психіатрична експертиза, але не суддя. Окрім цього, в Роздольненському суді відмовилися витребувати документи, які могли б підсилити позиції захисту, й допустили ще багато порушень, які суттєво вплинули на результати розгляду справи.
Виступ у дебатах прокурора Калтиріна (його ім'я не озвучували) був традиційно коротким. Щоправда, після критики в голослівності, обвинувач зачитав свої аргументи: факти ударів зафіксовані на відео (захист стверджує, що за відео можна впевнено стверджувати, що вони були), показаннями співробітників поліції немає підстав не довіряти, а провокації з боку Ткаченка сам Балух нібито вигадав, щоб уникнути відповідальності.
Демонстрація милосердя
У нарадчій кімнаті суддя Олена Спасенова пробула 37 хвилин, після чого оголосила рішення. Вона відхилила доводи апелянтів і визнала законним рішення Роздольненського суду. Але, «з огляду на позитивну характеристику особистості засудженого», пом'якшила йому вирок на один місяць. Це поширена практика Верховного суду Криму ‒ після таких формальних та несуттєвих «пом'якшень» його важко звинуватити в негуманності. І судовий процес над Балухом став ще одним підтвердженням тому.
