Монобільшість, технократичний уряд, вплив олігархів. Якими будуть наслідки виборів?

П’ять партій долають п'ятивідсотковий бар'єр і проходять до Верховної Ради – «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Голос». На мажоритарних округах більшість кандидатів – від партії «Слуга народу». Таким чином, «Слуга народу» має можливість створити у Верховній Раді України монобільшість. Президентській партії, можливо, навіть не доведеться ні з ким об’єднуватися.

Учасники програми «Ваша Свобода»: Володимир Фесенко, політолог; Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Росії.

Віталій Портников: Пане Фесенко, можемо говорити, що є монобільшість...?

​Володимир Фесенко: Судячи з останніх даних, вона навіть із запасом є. Тому формальної потреби створювати коаліцію у них немає. Але є попередні обіцянки, такі неформальні «заручини» з «Голосом». І є очікування щодо цього. А є ще й побоювання. Якщо буде монопартійна більшість, ми, мабуть, на підсвідомості, що це монополія однієї партії, що може погано закінчитися. Психологічно, тактично, можливо, краще було б створити коаліцію з «Голосом». Хай вона буде формальною, але це певний прояв демократичності, цивілізованості, плюс нейтралізація потенційних ризиків.

Я сказав би про виборців, які голосували за «Голос». Це важливо з точки зору просування захисту, гарантування проєвропейських і українських цінностей. Фракція «Слуга народу» достатньо строката, неоднорідна. Такий ціннісний компонент, такий додаток міг би бути додатковою гарантією того, що буде збережений і зовнішньополітичний курс і курс реформ. Це був би позитивний сигнал для суспільства.

Краще бути в коаліції, щоб впливати і на законодавчі процеси, можливо, і на виконавчу владу, ніж бути в опозиції. «Голос» йшов у парламент не для того, щоб перебувати там просто в опозиції.

Найбільш вражаючі саме результати по мажоритарних округах. Це для мене найбільша сенсація. Партійний чинник спрацював дуже потужно, навіть саме голосування за президента Зеленського. Активність президента Зеленського в останні тижні, його «гастроль» по країні спрацювала.

– Пане Фесенко, це президентська республіка, точно?

​Володимир Фесенко: Де-факто так. Інша річ, що у нас дуже нестандартна політична система. Те, що написано в Конституції чи в букві закону, не завжди відповідає дійсності. Ситуація може трансформуватися. Але у президента важелі з’являються. Наскільки він цими важелями скористається – питання відкрите.

Потенційний ризик – величезна фракція. Понад 200 осіб. Як нею керувати? Важко було керувати фракціями, які мали 170-180 депутатів. І досвіду керування немає. Потім різні угруповання. Фракція ідеологічно строката. Питання керованості цією фракцією, а також єдності всередині команди Зеленського – це головні виклики на майбутнє.

– Говорять про технократичний уряд. Що це означає?

​Володимир Фесенко: Прем’єр-технократ, не політик – означає те, що у нас не буде прем’єра з депутатського середовища. Йдеться взагалі про нинішніх, колишніх депутатів. Це буде відносно нове обличчя. Мені здається, що це буде людина з нинішньої команди в Офісі президента. Богдан, якщо піде в Кабмін, втратить той величезний ексклюзивний вплив на Зеленського, який має. Вони можуть навіть стати певними конкурентами. А є варіант компромісний. Він може делегувати в Кабмін людину, яка вже є його призначенцем. Наприклад, нинішній заступник керівника офісу, який відповідає за економіку – Олексій Гончарук. Це один із варіантів. Називають ще Абромавичуса.

Уряд теж буде такий технократичний. За деякими виключеннями. Зеленський сказав, що в нинішньому уряді є декілька людей, які можуть працювати і далі. Кого він мав на увазі? Відразу усі подумали про Авакова. Я не виключаю. Але тут інше питання: чи будуть за ним зберігати посаду керівника МВС, що занадто великий вплив? Ще один можливий варіант – нинішній міністр фінансів Оксана Маркарова. Її всі характеризують як дуже професійну і технократа. Вона не політизована – це теж може бути запорукою її збереження в уряді.

У Зеленського є своєрідні психологічні забаганки. Йому дуже не подобаються призначенці Порошенка. Це навіть на рівні якогось комплексу. Тому він хоче замінити цих людей на інших, навіть якщо ці люди йому достатньо лояльні.

– Пане Пономарьов, Кремль напередодні цих парламентських виборів вибудував величезну кампанію підтримки «Опозиційної платформи – За життя». В останні дні перед виборами один із лідерів цієї партії Віктор Медведчук зустрічався з Путіним. Це вже була не просто зустріч із Дмитром Медведєвим, а це вже була така «важка артилерія». Але не можна сказати, що рейтинг «Опозиційної платформи» так сильно збільшився в результаті цієї історії. Можна говорити про те, що проросійські сили не так уже й багато можуть мати підтримки в Україні, як це здавалося у Москві, і що вплив Путіна теж перебільшений на українські політичні процеси?

Ілля Пономарьов: Він значний. Але тим не менше має свої межі (вплив Путіна – ред.). Є певна ніша людей, які, незважаючи на війну, на загиблих, усе одно підтримують Путіна. Але ця ніша становить 15% від числа виборців. Були історії з телемостом, який так і не відбувся. Вони намагалися відрізати від Зеленського нестійкого виборця. Соціологія показувала, що почав падати рейтинг «Слуги народу». Поїздки «Лукашенко-стайл» Володимира Зеленського цей тренд змогли переламати – цей нестійкий виборець проголосував за «Слугу народу».

– Схожа партія «Слуга народу» на «Единую Россию» в Держдумі Росії? Є у вас таке відчуття дежавю? Чи це все ж таки інша ситуація?

​Ілля Пономарьов: Мені дуже схоже на те, як формувалася «Единство», ще коли не була «Единой Россией». Це була доволі прогресивна партія у 1999 році. Потім вона вже перетворилася у партію державної бюрократії. Тут дуже багато залежатиме від ролі українських ЗМІ, українського суспільства, щоб не допустити цього переродження. Така небезпека існує. Хоча я не оцінюю таку можливість, як пріоритетну.

Хто говорить, що неминуче зараз посиплеться рейтинг Зеленського, то це все далеко не так однозначно. Дуже багато залежить від того, як поводитимуться уряд і сам Зеленський. Якщо продовжуватиме такі поїздки країною з демонстративним висіканням, зняттям із посад і так далі – розуміємо, що це абсолютно не конституційна річ, але дуже ефективна. І питання в тому, кого він поставить прем’єр-міністром. Якщо уряд діятиме «а-ля уряд Яценюка» з неоліберальними, непопулярними реформами, підтримка посиплеться.

– Якщо говорити про впливи олігархів, то вони збільшилися, чи зменшилися у цьому парламенті?

Володимир Фесенко: Олігархічні впливи неминучі. Вони вже є. Просто не так помітні. Вплив Ахметова явно зменшиться – не буде фракції. Буде декілька депутатів-мажоритарників. Рінат Леонідович компенсуватиме, шукатиме представників своїх в інших фракціях і в команді Зеленського. Мені здається, він уже почав вибудовувати ось ці мости. У Пінчука традиційно є люди, які з ним комунікують. При чому не в одній фракції. І у «Слузі народу», і в «Голосі».