Закарпатські роми карантину дотримуватися готові, але на практиці всі вимоги реалізувати складно

Про коронавірус тут знають, але скептично ставляться до інформації. Збираються великими компаніями, незважаючи на карантин, бо перебувати за метр-півтора один від одного в будинку, де у двох кімнатах живе по 15-20 осіб, просто неможливо. Життя найбільш густонаселеної вулиці Тельмана у ромському таборі в мікрорайоні Радванка в Ужгороді з часу запровадження карантину майже не змінилося. Але існувати стало ще важче, скаржаться тут.

«Коронавірус!» – вітають групу волонтерів численні мешканці вулиці. Їх тут понад 1000, загалом у таборі на п’ятьох вулицях живе понад 3700 осіб.

Вже втретє за останній місяць молодь під керівництвом Мирослава Горвата, місцевого депутат-рома, активіста громади роздає жителям табору одноразові маски.

Маски роми бережуть, бо їх обмаль, одягають, коли виходять в магазин чи аптеку.

«Ми знаємо про загрозу цього вірусу, по телевізору повідомляють. Хтось дотримується правил, хтось ні, – коментує місцевий житель Едуард. – Нам не страшно, дехто носить маски за можливості. Вдома ходимо без них. Поліція приходить іноді перевіряти. Придумали собі цей коронавірус, роботи нема, заводи не працюють».

Ситуацію в ромських громадах відповідні служби моніторять

Невелика частина ромів все ж працює, зокрема, на комунальних підприємствах, які не змінювали графік роботи. Серед працевлаштованих – ромка Марія.

У жінки троє дітей, 14 внуків та троє правнуків. Розповідає, що на підприємстві один раз видали маску, далі купувати треба за власні гроші.

«Мій старший син шофером працює, молодший – на карантині, бо на будівництві робив, і сидить на моїй шиї разом з дітьми, – каже Марія. – Донька і зять на фірмі AVE роблять, мають по 3000 гривень. Важко прогодувати велику сім’ю. Коронавірусом роми не хворіють... Люди робили б, але не можуть, голодують».

Сусідка Марії Віра скаржиться, що через коронавірус не можна потрапити у міські лікарні з іншими хворобами. «Син мене возив, бо нога дуже напухла, так не беруть, бо коронавірус. Невістка почала колоти, легше стало, – додає Віра. – Правнука Марії з високою температурою теж відправили додому».

Роми запевняють, що на COVID-19 у таборі не хворіють. Міська влада Ужгорода та медики хворих на COVID-19 за національністю чи народністю не ділять. Кажуть: така інформація спричинює стигматизацію за етнічним походженням. «Ведеться статистика хворих ужгородців. Але якби серед ромів щось було, то сказали б», – повідомили в Ужгородській міськраді. Станом на 26 квітня у місті – 122 жителі із встановленим діагнозом COVID-19, це трохи менше за третину від загальної кількості по області.

Немає хворих серед ромів у найбільшому таборі України, розташованому в Мукачеві (залежно від міграції тут живе близько 5 тисяч ромів). У цьому запевняє Влад Микита, радник голови Мукачівської міської ради: «Хворих там нема, ситуацію моніторять. Жителів Мукачівської ОТГ тестують, у тому числі і ромів, – коментує посадовець. – Якщо в усій області за день здійснюють до 100 тестів, то в місті – до 50 тестів щодня».

Страшніше, ніж COVID -19

У ромському таборі – інша проблема, наразі вона небезпечніша, ніж коронавірус – це туберкульоз, каже Мирослав Горват: «Тут на невеликій площі живе дуже багато людей. Ще у 2016 році жителів вулиці Тельмана було 1126, а тепер набагато більше. Загалом в Ужгороді – ромів близько 7 тисяч. Це найважча вулиця, яка є. З відсутністю освітлення всередині будинків, добре, що на вулиці є. А найгостріша проблема – питна вода. Жодна влада, яка б не прийшла, не говорить про питну воду, ніхто не говорить. Як можна у таких умовах не захворіти! Тут живе багато людей, які хворіють. Але хвороба ця – туберкульоз».

Карантин ще більше загострив проблеми ромської громади, частину з них роми намагаються вирішити самостійно, збираючи гроші з більш заможних для закупівлі масок, антисептиків. «Сьогоднішня наша акція – це наші гроші, хтось здав по 200, 300, 2000 гривень. – коментує Мирослав Горват. – Маски закуповуємо через інтернет. Найдешевші тепер 7-8 гривень, перед цим були по 11 гривень за штуку. – Добре, що дешевшають. Для нас важливо насправді чимось людям допомогти. Продуктовими наборами, гігієнічними наборами, перед тим були антисептики, мило, туалетний папір. Ми б хотіли, щоб старші люди всі були забезпечені масками. Бо це категорія людей, які мають найбільший ризик захворіти на COVID -19. Люди ходять по місту, в магазини. А в громадські місця не пускають без масок. Тож допомагаємо, щоб щонайменше роми мали можливість відвідати магазини та аптеки».

Також роми отримують допомогу з різних організацій. «Роздаємо постійно по всій Радванці продуктові набори, спочатку старші люди отримали, потім інші категорії. Всім нереально роздати. Допомагає благодійна релігійна громада, Червоний Хрест, Міжнародний фонд «Відродження». Облдержадміністрація списки оформлювала, ми раді, що вони сюди приходять», – додає Мирослав Горват.

Роми самі дбають про самоізоляцію

Періодично у табір навідуються патрульні, перевірити, чи дотримуються тут умов карантину. Чи порушують роми карантин, у патрульній поліції Закарпаття не деталізують. Кажуть: профілактичні бесіди – серед населення по всій території обслуговування, зокрема в місцях компактного проживання ромського населення. «Якщо виявляють факти порушення норм карантину, патрульні стараються усунути правопорушення на місці шляхом роз’яснювальної роботи, – коментує речниця патрульної поліції Закарпаття Мар’яна Лошак. – Та наголошують на відповідальності щодо недотримання умов карантину. Загалом з початку введення карантинних заходів закарпатські патрульні склали 29 протоколів за ст. 44-3 (порушення правил щодо карантину людей) КУпАП». Чи є серед порушників роми, поліція не каже.

Зате самі роми розповідають, як відповідально ставляться до самоізоляції. Мілан Аміт півтора місяці тому повернувся з роботи у Словаччині, де вже були випадки інфікування COVID-19. Чоловік відразу пішов до лікарні, з’ясувати, чи не загрожує своїй громаді.

«Я почув, що закривається кордон, навіть зарплату свою там лишив, боявся, що не випустять. Зарплату видавали 15 березня, а я приїхав 12-го. Пішов на ізоляцію сам. Здав кров. Два дні у лікарні побув, сказали: можна йти додому, – згадує Мілан. – Переживав, жінка вдома, діти. Так і живемо, пару «рублів» лишилося, а там побачимо. Сподіваємося на те, що кордони відкриють. Тут життя кращого нема. У Словаччині 27 квітня запускають роботу, от я не можу поїхати. У нас вісім чоловіків з нашого табору, що зі мною робили, на самоізоляції. Виходять каву попити, а так вдома».

Самі роми зізнаються: жити в умовах карантину і дотримуватися усіх правил дуже важко. За словами Мирослава Горвата, особливо відчутна проблема з дітьми. Якщо старші люди сидять біля хати чи виходять, одягаючи маски, то діти постійно надворі. Їх не втримаєш. А про навчання годі щось пояснювати. Онлайн-уроки в Zoom чи Viber тут взагалі немає можливості проводити.