Електрики немає, газопровід перекритий, артобстріли накривають село щодня – з пів тисячі жителів лишилося лише четверо. Журналісти Крим.Реалії зустріли двох чоловіків, які й розповіли про ці реалії життя в селі Миколаївка, що на півночі Херсонщини.
Перший, із ким ми зустрілися – Олександр Худик, тракторист-комбайнер. Цього року він залишився без роботи, бо його техніка так і не вийшла в поле. Під час нашого знайомства ми почули, як у кількох кілометрах почав працювати міномет, але Олександр навіть не звернув на вибухи уваги.
«Так тут постійно в нас отаке відбувається. Зараз це наші гепають, а от коли звуки зі сторони Петрівки – тоді вже треба ховатися. Сьогодні в нас були прильоти. Працював чи то літак, чи гелікоптер – воно тут як жахнуло. Бо я саме йшов вулицею, а воно як жахнуло, що я аж присів», – відповів на подив журналістів Крим.Реалії житель села Миколаївка Олександр Худик.
У своєму дворі Олександр усе збудував власноруч. Розповідає, що зранку до ночі працював на комбайні, а після роботи вже будував гараж, сарай, кухню. Допомагали дружина і двоє дітей – носили каміння та місили глину. Цього ж року Олександр із родиною планували зробити ремонт у будинку, навіть закупили фарбу, шпалери та інші будматеріали. Та війна внесла свої корективи – ремонт скасовується.
Поруч з Олександром проживає Андрій Первак. Вони разом слідкують за сусідськими будинками й доповідають жителям, що виїхали, чи все гаразд з їхнім майном.
Андрій родом із Луганська, але практично все життя прожив у Миколаївці. У те, що Росія піде повномасштабною війною, й подумати не міг.
«Якщо чесно, не вірилося, до останнього я не вірив, що так буде. Але я ще й до війни не дуже добре ставився до Росії. Тому що це не війська – це звірі», – зізнався під час розмови Андрій Первак.
Що росіяни стануть ворогами, не вірив і Олександр.
«Я до останнього не вірив, я думав, такого не буде, а воно бачте як вийшло. Думав, ми ж всі однакові, як раніше казали, «брати». А тепер навіть думати про це не хочу», – підтримав розмову Олександр Худик.
До Миколаївки російські війська увійшли буквально вже через тиждень після вторгнення – на початку березня. На той момент вже були захоплені Херсон, Нова Каховка, Берислав, Давидів Брід та Велика Олександрівка.
«Я пам’ятаю, як вони спустилися з пагорба, зі сторони Високопілля. Їх дуже багато було, осіб до ста. Також багато було автомобілів та БМП. Вони масово обшукували будинки. Вони ходили по дві-три особи, зазвичай росіянин і бурят. Я навіть заводив з ними розмову, мовляв: «Чого вони сюди прийшли?», а вони на кшталт: «Шукаємо тут «бандерівців». Ну я його знову запитав: «То як, бачиш ти тут «бандерівців», а він у відповідь: «Ні, тут я не бачу. Але якось виходить, що у вас тут, в Україні, дві армії воює – одна Зеленського, а інші переодягнені «бандерівці», – пригадав Андрій Первак.
Чоловіки розповідають, що найважчими були перші тижні після окупації. Через російське вторгнення місцева логістика завмерла, магазини спорожніли.
«На початку війни не всі запаслися продуктами. І у людей через тижнів два-три все почало закінчуватися – люди почали трохи голодувати. Оскільки ми дуже добре знали місцевість і дороги, ми спочатку почали ходити пішки на підконтрольну Україні територію. Потім вже почали навіть їздити по передачі. Там збирали пакунки і привозили їх сюди людям», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії Андрій Первак.
За даними українського Генштабу, Збройні сили України Миколаївку звільнили в останні дні весни. В свою чергу Міноборони Росії не коментувало відступу армії РФ біля села Миколаївка в Херсонській області. Також у Москві продовжують заявляти, що не ведуть проти України загарбницьку війну – бойові дії називають «спецоперацією».
Відступаючи, російські солдати полишали багато своїх речей. Як трофеї каску і бронежилет із написом «Урмаев» Олександр залишив собі. Також розповідає, що після своєї поразки російські війська розпочали масовані обстріли Миколаївки. Тут практично не залишилося цілих будинків, тому й виїхали всі жителі із села.
Після Миколаївки українські війська звільнили сусіднє село Іванівку. Олександр Худик розповідає, що його двір на період евакуації став перевалочною базою і місцем зберігання різного транспорту.
«Як можемо, так і зберігаємо це майно, бо в мене тут цілий склад велосипедів, мопедів, мотоблоків. Біженці у мене вдома ночували, пересаджували добу, чекали, коли їх вивезуть, і евакуйовувались», – поділився в розмові Олександр Худик.
Нині через війну в селі електрика та газопровід відсутні. Чоловіки викручуються за допомогою газового балона та дизельного електрогенератора. Та, незважаючи на всі труднощі та виживання, кажуть, що вірять в українську армію та швидку перемогу.
«Це дуже добре, що вони їх посувають. Звісно, краще було б, якби трішки швидше, але ми розуміємо, що це не так просто. Одна з причин – це люди, які не виїжджають. Якби люди виїхали, нашим хлопцям було б трошки легше», – зазначив Олександр Худик.
На наше запитання про плани на майбутнє чоловіки одноголосно сказали, що виїжджати із села не збираються, кажуть, що найстрашніше вже пережили. Коли повернуться родини до Миколаївки – не знають.
«Які плани?! Зараз план – вижити! Це найголовніше. Вижити і далі продовжувати працювати, працювати і ремонтувати оце все», – зазначив Олександр Худик.
«Які плани на майбутнє?! Відбудовувати тут все та доробити те, що до цього хотів. Та, я думаю, все буде добре, бо бачу, які наші хлопці молодці, а ми відновимо все самі», – підкреслив Андрій Первак.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
