Доступність посилання

ТОП новини

Відступ РФ із висот біля Іванівки. Як ЗСУ зайняли оборонні рубежі армії Росії на Херсонщині?


Колаж із зображення вбитої корови та понівиченої техніки у селі Іванівка
Колаж із зображення вбитої корови та понівиченої техніки у селі Іванівка

Домашні тварини ходять дикими зграями, вздовж дороги лежать вбиті корови, собаки їх поїдають. Місцями стоїть смердючий запах. Канонада з мінометних та артобстрілів не замовкає ні на день. Саме так зараз виглядає одне з останніх деокупованих сіл на півночі Херсонської області – Іванівка.

За офіційними даними, в Херсонській області з-під російської окупації звільнено вже понад пів сотні населених пунктів. Повідомлення про звільнення Іванівки з’явилось 2 липня, тепер саме тут проходить перша лінія фронту, так званий «нуль». Журналісти Крим.Реалії перші, хто після звільнення його бійцями ЗСУ змогли потрапити на на цю територію.

Вбита корова на узбіччі дороги в селі Іванівка
Вбита корова на узбіччі дороги в селі Іванівка

Провідником виступив військовослужбовець 96-го батальйону, 60 ОПБР із символічним позивним «Ялта». Він також брав участь у боях за Іванівку.

«Іванівка бралася не лише нашим підрозділом, а й багатьма іншими. Координація була від вищого командування. Командування вищого штабу та нашого штабу постійно координувалися з повітря. Працювала дуже потужно артилерія та мінометка. Завдяки координаційним діям зі штабу, у нас була інформація про пересування супротивника, звідки вони і де вони», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта».

Боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта»
Боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта»

Але перед тим як увійти до самої Іванівки, українській армії довелося розбити укріпрайон, який організувала російська армія. За ці позиції важкі бої тривали близько двох місяців. Тут російським військовим вдалося підірвати український танк. За словами «Ялти», в нього прилетіло близько п'яти ПТУРів – вибухнув боєкомплект, екіпаж вижив, командир танка загинув на місці.

Знищений український танк поблизу села Іванівка
Знищений український танк поблизу села Іванівка

«Це загинув наш танк у боях за цей укріпрайон під час штурму. Тут велися масивні артилерійські обстріли, атаки, контратаки. Тут стояли російські десантники і було закопано багато їх БМП. Якби ви могли бачити це зверху, то ви б побачили, що поля повністю засіяні вирвами – це працювала наша артилерія. Вони зробили тут великий укріпрайон і наші війська неодноразово штурмували його, аж поки нарешті успішно не закріпились», – розповів боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта».

Якби ви могли бачити це зверху, то ви б побачили, що поля повністю засіяні вирвами
«Ялта»

Дороги біля укріпрайону лишаються вибухонебезпечними. Ми тут побачили багато боєприпасів, що не розірвалися від ПТУРів та РПГ на узбіччях доріг. Фахівці нагадують, що ці предмети дуже небезпечні – їх не можна чіпати. Вони можуть здетонувати навіть від вібрації. Тому краще триматися від подібних артефактів подалі і не наражати себе на небезпеку. Військові кажуть, що тут саперних робіти не на один місяць, а може й рік.

Не здетонована ракета від ПТУРа на дорозі в укріпрайоні поблизу села Іванівка
Не здетонована ракета від ПТУРа на дорозі в укріпрайоні поблизу села Іванівка

Замінованими лишаються й прилеглі поля. Як приклад, нам показали те, що залишилося від міномету на базі УРАЛу. Він ховався за курганом та близько двох тижнів накривав 120-мм мінами українські позиції. Тепер конструкція мало нагадує бойову машину, а її боєкомплект розкиданий на десятки метрів.

«Цей міномет нас дошкуляв два тижні. Ми побачили, що вони впевнено виїхали на цю позицію. У цей час у нас стояли професійні «стугністи», доречі дуже класна «Стугна» виробництва Україна. І я особисто бачив по монітору, як ракета наближалася до цього лайна. І тепер ви бачите результат», – зазначив у коментарі Крим.Реалії боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта»

Знищений російський міномет на базі УРАЛу поблизу села Іванівка
Знищений російський міномет на базі УРАЛу поблизу села Іванівка

На колишніх російських позиціях ми побачили дуже багато розбитих цивільних машин із українськими номерами. Це, як кажуть українські бійці, вкрадені у місцевого населення автомобілі. Хороші зразки використовувалися для переміщення, а ті що гірші, для перекриття бліндажів.

Розбитий цивільний автомобіль на українських номерних знаках поруч з укріпрайоном села Іванівка
Розбитий цивільний автомобіль на українських номерних знаках поруч з укріпрайоном села Іванівка

Також у лісопосадках ми побачили багато обгорілих БМП із символікою «Z». Загалом, за словами військових, у цьому районі знищено близько 20 бронемашин. Це результат роботи українських мінометників.

«Все почалося з того, що ми атакували ці позиції, на яких зараз ми перебуваємо. Тут орієнтовно було до двох рот супротивника зі складу повітрянодесантних військ Російської Федерації, з міста Улан-Уде. Операція тривала три дні. Атаку – свої наступальні дії – ми розпочинали з того, що спочатку витіснили супротивника з цих позицій, а потім погнали його далі у напрямку населеного пункту Іванівка», – розповів Крим.Реалії комбат 96-го батальйону, 60 ОПБР Олександр Тоненчук.

Олександр Тоненчук, комбат 96-го батальйону, 60 ОПБР
Олександр Тоненчук, комбат 96-го батальйону, 60 ОПБР

Операція з деокупації Іванівки тривала два дні. Останнім форпостом залишався ремонтний двір одного із фермерських господарств. Цю будівлю штурмував і боєць 96-го батальйону Олександр.

Для нас ця висота теж дуже важлива
Олександр

«Приблизно до взвода десантників тут стояло. Вони утримували весь укріпрайон. Тому що він утримував «панівну» висоту, тут оглядовість до 7 кілометрів. З неї дуже далеко видно всі навколишні села, видно поля, якими можна пройти і проїхати. Для нас ця висота теж дуже важлива», – поділився з Крим.Реалії боєць 96-го батальйону Олександр.

Олександр, боєць 96-го батальйону
Олександр, боєць 96-го батальйону

Після відходу з Іванівки російська армія перейшла в контрнаступ і кілька днів безуспішно намагалася повернути контроль над територією. Епіцентром бомбардувань стали місцеві сільськогосподарські підприємства. Українські військові за добу нараховували до 300 прильотів різного калібру. Це були мінометні, артилерійські та авіаційні обстріли.

Боєць із позивним «Шахтар», що брав участь у боях по звільненню Іванівки, розповідає, що тоді в них «летіло все, що тільки літає». Коли ж обстріли послабились, бійці ЗСУ змогли оглянуті покинуті російські позиції.

Розбомблене одне з фермерських господарств у селі Іванівка
Розбомблене одне з фермерських господарств у селі Іванівка

«Ми знайшли пігулки, ключі, ложки металеві – ми просто дивуємось усьому цьому. М'ясорубка, чайник без підставки електричний, ви уявляєте чайник є, а підставки немає», – розповів боєць боєць 96-го батальйону з позивним «Шахтар».

Боєць 96-го батальйону з позивним «Шахтар»
Боєць 96-го батальйону з позивним «Шахтар»
Я прийшов сюди, щоб у мене вдома було спокійно
«Вовк»

Більшість бійців з якими ми познайомилися, до 24 лютого були цивільними і не мали бойового досвіду. Нині це вже вмотивовані військові професіонали, які звільнивши населений пункт Іванівка взяли стратегічно важливу висоту. Чоловіки кажуть, що дуже хочуть миру, але лише після перемоги та відновлення контролю над усіма територіями України, як було до 2014 року. Ми запитали військових про їхні настрої та подальші плани.

«Я прийшов сюди, щоб у мене вдома було спокійно, у мене вдома дружина, дитина, племінники – не хочу, щоб вони туди дійшли. Ми йтимемо до останнього, поки можемо», – зазначив боєць 96-го батальйону з позивним «Вовк».

Боєць 96-го батальйону з позивним «Вовк» поруч із понівеченою сільськогосподарською технікою
Боєць 96-го батальйону з позивним «Вовк» поруч із понівеченою сільськогосподарською технікою

«Ми з моєю ротою будемо на Ластівчиному гнізді святкувати закінчення війни», – заявив боєць 96-го батальйону з позивним «Ялта».

Яке лайно їм у вуха вливають, що вони тут стоять на чужій землі і вмирають ні за що
«Тринадцятий»

«Відчуття змішані – з одного боку радість, що ми змогли хоч щось зробити корисне, а з іншого боку, думаєш про те, яке лайно їм у вуха вливають, що вони тут стоять на чужій землі і вмирають ні за що. Люди, які тут полягли, їх було кілька сотень, а машина яку ми бачили з дрона, відвезла всього лиш чоловік 10-15. Мені абсолютно не зрозуміла їхня мотивація, чому вони тут вмирають? За якусь ефемерну ідею якоїсь імперії, якої ніколи не було і ніколи не буде. Я воюю за свободу – вільні люди мають зброю», – пояснив своє бачення мінометник з позивним «Тринадцятий».

Мінометник з позивним «Тринадцятий»
Мінометник з позивним «Тринадцятий»

Кількість загиблих російських військових у боях за Іванівку не відома. Редакція не може перевірити цю інформацію за умов ведення бойових дій. Російське Міноборони не розголошує інформацію про військові втрати у війні проти України.

Я злий на Російську Федерацію, дивлячись на те беззаконня, яке вони роблять у наших містах
Олександр Тоненчук

«Я не можу сказати, що мене мотивує, я просто злий на Російську Федерацію, дивлячись на те беззаконня, яке вони роблять у наших містах. Як нещодавно були Вінниця, Дніпро, Миколаїв – де вони просто вбивають цивільне населення, вбивають дітей. Я як чоловік, як захисник своєї держави – я просто не можу на це спокійно дивитися. Вони прийшли до нас в Україну, і почуваються господарями цієї землі, але це не так, і ми обов'язково їм це доведемо», – зазначив Крим.Реалії комбат 96-го батальйону, 60 ОПБР Олександр Тоненчук.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

  • 16x9 Image

    Ігор Токар

    Журналіст телепроєкту Крим.Реалії з 2018 року. Протягом 2019 року був журналістом та телеведучим програми «Ньюзрум» від Радіо Свобода. Роботу на національних телеканалах розпочинав регіональним стрінгером. Співпрацював із такими телеканалами: ICTV, 5 канал, Еспресо, 112, Телеканал новин 24. Співзасновник громадської організації та веб-ресурсу «Центр медіарозслідувань Прозоро». Автор документального фільму «Чміль». Закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, факультет філології та журналістики.

XS
SM
MD
LG