Жертви Чорнобиля і медичні наслідки радіації

Майже два мільйони українців постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС – така офіційна статистика станом на 1 січня 2016 року. Щороку кількість чорнобильців зменшується і щороку в них виявляють нові захворювання. Здебільшого, онкологічні. Ліквідатори аварії на ЧАЕС кажуть, що їм хотілося б кращого медичного забезпечення від держави, а медики просять хоча б сучасного діагностичного обладнання, належного фінансування харчування та фінансування наукових програм і досліджень щодо впливу Чорнобиля на людський організм.

Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному, у різний час і ще буде впливати не одне десятиліття, сказав Радіо Свобода відомий вчений у галузі радіаційної медицини та радіаційної безпеки, генеральний директор Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, професор Дмитро Базика.

Базика про «тріаду раків, яка проявилася після Чорнобиля»

Тріада раків, що з’явилась після Чорнобиля

У постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС впродовж попередніх років, каже фахівець, розвивалися три так звані «ранні раки», які розвиваються від 2-5 до 30 років після опромінення, – це рак щитоподібної залози, лейкемія, рак молочної залози. Крім того, каже він, світ не відразу визнав, що ці онкологічні захворювання пов’язані з Чорнобилем, потрібні були докази. «Оця тріада і проявилася після Чорнобиля, правда, в різних групах», – говорить Базика.

Рак щитоподібної залози розвивався переважно у дітей і через чотири роки після опромінення, додає він. «Цього не чекали, це треба чесно сказати, оскільки у японців рак щитоподібної залози розвивався дещо пізніше, а тут почався раніше. І в перших звітах Наукового комітету ООН з дії атомної радіації говорили, що немає доказів зв’язку з радіацією, оскільки дози на щитоподібну залозу в українських дітей були досить великі. І до того вважали, що такі великі дози призводять до так званого цитотоксичного ефекту або «випалювання» тканини щитоподібної залози, а не до онкологічних ефектів. Сталося так, що у дітей розвивався рак щитоподібної залози і кількість щодня зростала. На кінець 2014 року тільки в Україні було прооперовано 10 тисяч 600 дітей – тих, хто був опромінений в дитячому або підлітковому віці», – розповідає вчений.

Лейкемія теж почала з’являтися в перші роки після опромінення, переважно у ліквідаторів. Зараз кількість лейкемій, пов’язаних із дією радіації, за його даними, знижується.

Рак молочної залози розвивається переважно у жінок-ліквідаторів в Україні, які отримали більші дози опромінення, – таких жінок вісім тисяч.

«Зараз підвищується частота інших раків»

Професор Базика додає, що зараз у тих, хто постраждав від радіаційної аварії розвиваються інші онкологічні захворювання, їхня частота збільшується, і це може тривати ще 40 років.

«Зараз ми перебуваємо в більш далекому періоді, коли підвищується частота інших раків, для нинішнього періоду вже характерним є рак легенів, рак сечового міхура, інші форми раків. Підвищення частоти – одні раки слідують за іншими. Підвищення їх частоти може тягнутися, як показує японський досвід, до 70 років після аварії. Але знижується частота, і не такі високі ризики будуть, бо ризики для ліквідаторів – це підвищення на 10-11% частоти всіх солідних раків. Це висока цифра, але вона не така вражаюча, як рак щитоподібної залози серед ліквідаторів», – каже професор.

Наприклад, у Інституті клінічної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України щороку фіксують 12-20 нововиявлених раків щороку у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, говорить головний лікар закладу Жанна Ярошенко. «У наших пацієнтів переважають пухлини передміхурової залози у чоловіків і молочної залози у жінок, є раки шкіри», – каже вона.

Зважаючи на досвід Японії, яка досліджує вплив на здоров’я японців ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасакі понад 70 років тому, то зараз, каже Базика, через 30 років, у чорнобильців можуть розвиватися онкологічні захворювання кишкового тракту.

Але визначити, які захворювання з’явилися внаслідок аварії – надзвичайно складне завдання медицини і статистики, воно може тривати не одне десятиріччя.

Професор каже, що над одним дослідженням можуть працювати десятки людей впродовж 10-15 років.

«Найбільш вражаючий приклад – дослідження катаракти у ліквідаторів. Раніше вважали, що вона розвивається при дозах 1 грей і більше, як гостра променева хвороба. Потім після українсько-американського дослідження, 8 тисяч ліквідаторів обстежили і визначили, що може бути радіаційна катаракта при дозах у 6 разів менших, ніж раніше вважали», – каже професор Базика.

Жертви Чорнобиля

За офіційною статистикою, станом на 1 січня 2016 року в Україні налічується 1 мільйон 961 тисяч 904 особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них: 210 тисяч 247 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 1 мільйон 751 тисяч 657 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у тому числі 418 тисяч 777 потерпілих дітей.

Чисельність осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, станом на 01.01.2016 року

Крім того, налічується 35 тисяч 672 особи, які мають право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дружини (чоловіки), опікуни дитини померлих громадян, смерть яких пов’язано з Чорнобильською катастрофою, та 3 тисячі 317 громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї).

За останні 3 роки (2016 рік, порівняно із 2013 роком) чисельність громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скоротилася на 170 тисяч 353 осіб, із них чисельність учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зменшилась на 33 тисячі 209 осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи – на 137 тисяч 144 осіб, у тому числі потерпілих дітей – на 43 тисячі 597 осіб.

Серед інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою (загальна чисельність 108 тисяч 530 осіб), 54,7 відсотка (59 тисяч 378 осіб) – безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Динаміка чисельності осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, що мають право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Через припинення функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дані щодо кількості померлих невідомі. Але відомо, що у цьому реєстрі максимальна цифра про кількість постраждалих внаслідок катастрофи становила трохи більше від 3 мільйонів.

Чому змінюються так цифри, пояснює професор Дмитро Базика.

«По-перше, є чотири групи постраждалих, які включені до цього реєстру. Перша – це ліквідатори, друга – евакуйовані, третя – населення, яке проживає на територіях, а четверта група – це діти, які народилися від батьків, які відносяться до перших трьох категорій. І кількість цих дітей постійно змінюється, бо діти ростуть, коли їм виповнюється 18 років і у них немає якоїсь патології, яка пов’язана з дією радіації: раків чи вроджених вад, то цих дітей, згідно із законодавством, знімають з обліку, тому кількість зменшується», – зазначив вчений.

«Демографічні зміни є»

Постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС мають уже дітей і внуків, а негативний вплив радіації впливає на усі наступні покоління, каже Анатолій Чумак, директор Інституту клінічної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України.

«Наші досліди, які зроблені в експериментальних умовах, свідчать про те, що на покоління негативний вплив радіації продовжується. Був колись, покійний уже, на жаль, професор Ярослав Серкіз, який показав: вони брали щурів, частину з них саджали тут Києві у віварії, а частину вивезли в зону і розмножували там їх, і спостерігали за ними 14 поколінь, і виявили, що ті щури, які жили у Чорнобильській зоні і харчувалися звичайною місцевою їжею і в цих умовах опромінювалися – у них значно частіше виникали пухлини. В них було менше у потомстві кількість щурят, які народжувалися, у них було більше мертвонароджених. Пухлини, які в них утворювалися, часто були множинні. Наприклад, пухлина легенів і пухлина статевих органів, чи пухлина ока і пухлина шлунку. Таким чином вони прогнозують, що якщо це спроектувати на людську популяцію, то проблеми з Чорнобилем ми будем мати досить довго», – каже Анатолій Чумак.

Демографічні зміни є, підтверджує Наталія Гунько, завідувач лабораторії Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН.

«Жителі радіоактивно забруднених територій, за статистичними показниками, дійсно, мають зараз гірші показники стану здоров’я, ніж решта жителів України. Колись Полісся було дуже гарним регіоном, там було дуже багато довгожителів. Люди, які жили 90-100 років, – це була майже норма. Зараз цих показників ми уже там не знайдемо, бо знелюднення території призвело до того, що їх відтворюваний потенціал знищений», – запевняє вона.

«Нам не вистачає підтримки»

Наталія Гунько додає, що світове товариство дуже повільно накопичує знання і визнає вплив Чорнобильської катастрофи на здоров’я людського організму тільки, якщо це підтверджено фактами.

​«Вперше світове товариство визнало зв'язок Чорнобиля тільки з раком щитовидної залози осіб, які проживали на радіоактивно забруднених територіях або ті, які були евакуйовані. Пізніше були проведені дослідження, було доведено зв'язок Чорнобильської катастрофи з променевими катарактами, наприклад, жіночих статевих органів і ці знання зараз визнані. Світове товариство дуже повільно накопичує знання. Доказова медицина, яка може сказати: так, це пов’язано з Чорнобилем. Поки в нас не буде доказів, що це доза ефект, ми не можемо сказати, так це чи ні? Я не кажу так і не кажу ні. Я кажу: факти, що є статистика, але довести що це Чорнобиль чи це група інших факторів наразі немає можливості. Потрібні гарні епідеміологічні дослідження, в яких було б зацікавлене світове товариство, щоб сказати: ні, це не так. Всі люди зареєстровані, мають місця проживання, якщо держава буде заохочувати їх диспансерне спостереження – будуть приходити в поліклініку, отримувати свої пільги і можна все робити. Треба бажання і механізми. Закони були ухвалені не на користь чорнобильців», – каже Гунько.

«Не треба думати, що радіація фатальна. Головне – якість медичної допомоги»

Чорнобиль, крім того, що це людська проблема, проблема держави, проблема забруднення, – це ще й та наука, яка дає нові знання і яка дозволяє людству в майбутньому запобігти подальшим впливам радіації на людський організм, зазначають медики.

«Не треба думати, що радіація фатальна. Головне – якість медичної допомоги» – Базика

«В 30-кілометровій зоні є декілька груп людей. Перша – це евакуйовані 1986 року з Прип’яті, з Чорнобиля. Ми їх досліджуємо, у них підвищений і рак щитоподібної залози, і у дорослих. Ми досліджуємо і дітей, якщо їх мами були вагітні на період евакуації, а потім народилися діти – у цих дітей теж шукаємо зміни. Ці дослідження багато років тривають. Цим дітям уже 25-27 років і навіть більше. Є рівні опромінення і дози на щитоподібну залозу вирахувані і загального опромінення – все вирахувано. Це всі, хто були евакуйовані. А потім в 30-кілометрову зону через 5-7 років почали повертатися люди. В 30-кілометрову зону повернулося приблизно 1000 осіб. Ми їздили, їх обстежували. У цих людей дійсно купа різних хвороб, оскільки в основному це люди похилого віку, але були і молоді, був навіть один випадок народження дитини, років 7 тому в 30-кілометровій зоні. Всі так раділи і це перша дитина, яка народилася, здорова дитина. Не треба думати, що радіація фатальна. Це дуже велика помилка... Головне – якість медичної допомоги. Якщо вона є, якщо ви рано діагностуєте онкологічні захворювання, то тоді їх можна вилікувати 90-95%. А рак щитоподібної залози – 99%, і практично не буде ніяких великих проблем», – пояснює Базика.

«Радіофобія» і стрес

Відразу після Чорнобильської катастрофи впродовж кількох місяців говорили про те, що населення охопила «радіофобія» – боязнь радіації. Це підтверджує професор Базика: «Наприклад, і я, і дуже багато моїх друзів, ми ходили тільки по асфальту, по землі ми не ходили і обходили всі по прямому кутку, бо раптом там щось таке є, до черевика причепиться, потім прийде до тебе в хату», – говорить він.

«В перші місяці казали, що є так звана «радіофобія» – Базика

Професор Базика додає, що люди просто не знали, де може «ховатися» радіація і як може впливати, тому, звичайно, що боялися, однак, каже не патологічно, тому з визначенням «радіофобія» не погоджується.

Психологічні розлади – важливий компонент будь-якої аварійної ситуації, в тому числі і Чорнобильської, які іноді потребують медикаментозного лікування, а іноді навіть призводять до тяжких захворювань, додає Анатолій Чумак директор Інституту клінічної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України.

«У нас проводилися наукові дослідження, які порівнювали афганський посттравматичний синдром і наших ліквідаторів. Звичайно, ці люди потребують певного підходу і медикаментозного лікування, так і психотерапевтичного і фізіотерапевтичного. На жаль, нам зараз доводиться цю допомогу надавати і тим, хто перебував у зоні АТО, і переселенцям із районів бойових дій. Відділ радіаційної психоневрології досліджує посттравматичний стресовий розлад – однаково чи переселили людину, чи потрапила в аварію, чи була в Афгані, чи в зоні АТО, в залежності від людської психіки, тою чи меншою мірою, буде цей психологічний розлад. Може бути не тільки рак від психологічного розладу, можуть бути серцево-судинні захворювання, може виразка шлунку відкритися, може легеневі захворювання, може людина раз і собі мотузку на шию закинула і здійснила суїцид, не у нас у клініці, але були звичайно серед чорнобильців, серед ліквідаторів. А якщо цей ліквідатор ще прийшов, не обслужили як слід, роботу він втратив, тут іще з жінкою посварився, там теща не так на нього глянула….сам пішов у гріб – так теж буває», – розповідає Чумак.

«Соромно сказати, на харчування – 6,42 гривні для дорослих людей і 10 гривень для дітей» – Чумак

В Україні зараз не наберете ніякої дози – Базика

Зараз в Україні безпечно жити, запевнив Радіо Свобода Дмитро Базика, який є й представником від України в Науковому комітеті ООН щодо дії атомної радіації.

«Наприклад, приїхали ви з Вашингтону сюди і абсолютно можете почувати себе спокійно, бо не наберете ніякої дози. Опромінення іде за рахунок космічного фону. Радіація залишилася, але вона дає дуже маленькі дози, які навіть немає з чим порівнювати. У Чорнобильській зоні все по-різному. В 10-кілометровій зоні біля станції – там практично людина не зможе жити ніколи. Там забруднення дуже велике і високе, і воно є досі. Мало того, що там зовнішній гама фон, там іще забруднення трансурановими елементами, які лежать на землі, які лежать у сховищах. Зона від 10 до 30 кілометрів – там в принципі іде очищення, південна частина чиста. За рахунок чого очищується? Іде в землю, перенос горизонтальний (з Білорусі несе радіацію Дніпром сюди, а з Києва у Чорне море.) Таким чином усе воно розбавляється і концентрація уже не така. Третє – розпад радіоактивних елементів. Наприклад, у цезія – 41,7 року період навіврозпаду», – додає професор.

«В Україні є програма дозиметричної паспортизації, – продовжує Базика. – У цій програмі було понад 2200 населених пунктів, доза в яких для населення перевищувала 1 мілізіверт на рік (не можу сказати що це небезпечно, але це перевищує міжнародний норматив безпеки). Зараз таких населених пунктів менше ніж 100. В основному, це Волинська, Рівненська і Чернігівська області – там специфічні ґрунти. Чорнозем, якщо в нього попадає радіація, він вбирає її в себе і не відпускає її. А в пісках вона гуляє, опускається вниз, коріння її забирає знову, в траву, траву поїла корова, молоко людина попила або ягоди поїла. У нас це називається аномальні коефіцієнти переносу від одного виду до іншого. Якраз в цих областях через специфічні ґрунти там досі дози перевищують 1 мілізіверт», – каже професор.

Медики переконують, що зараз всі медичні наслідки Чорнобиля стосуються тих людей, які вже набрали свою дозу в минулому. І зараз лише починається період віддалених від опромінення ефектів Чорнобиля – через 30 років після аварії на АЕС.