Христина Михайліченко давно мріяла про новий інструмент ‒ у свої 12 років талановита кримчанка переросла своє стареньке піаніно «Україна». І ось мрія маленького генія стала реальністю ‒ меценат передав у подарунок рояль Blüthner.
«Я вірю в казку, напевно, більше, ніж мої діти. Вони у мене більш реальні. Мені хотілося, щоб цей рояль, цей подарунок став реакцією людини після концерту, де Христина щось грає. Ви не повірите, але так це й сталося», ‒ згадує мама піаністки Наталя Михайліченко.
Почувши одного разу, як грає дівчинка, один з меценатів фестивалю LvivMozArt вирішив подарувати їй хороший інструмент. Імені дарувальника сім'я не називає. Як пояснили ‒ чоловік хоче залишитися інкогніто для широкого загалу, реклама йому не потрібна.
Христина не знає, скільки коштує подарунок. Фахівці запевняють: ціна рояля ‒ кілька десятків тисяч доларів. Його зробили майстри найстарішої німецької мануфактури Blüthner, що працює з 19 століття.
Your browser doesn’t support HTML5
Як здійснилася мрія «юного Моцарта» з Криму
Христина ретельно вивчала історію й техніку виготовлення рояля, дарувальник надав їй можливість вибрати найкращий інструмент.
Він стоятиме дуже довго ‒ не десять, не двадцять років, набагато більше...Христя Михайліченко
Я дуже хвилювалася, бо розуміла, що він стоятиме дуже довго ‒ не десять, не двадцять років, набагато більше... Саме в цьому роялі дерево висушене правильно, тобто воно сушилося близько 20 років, а механіка ‒ 2017 року, й це теж дуже добре, адже вона ще не зносилася, молоточки всі чистенькі, біленькі», ‒ розповідає юний музикант.
Німецькі профі, які відсилали рояль для Христини з Берліна, спорудили для інструмента спеціальний футляр. Вони зняли відео, як розбирали інструмент для транспортування, і записали інструкції, щоб українські майстри правильно відновили конструкцію.
Тепер рояль у Київській області, де живе кримська сім'я, зібраний і радує слух піаністки. До свого старенького інструмента Христина вже не повертається ‒ він не може впоратися зі складними завданнями, які виконує талановита кримчанка.
Крим.Реалії попросили музиканта заради експерименту повернутися до піаніно й порівняти результат.
«Ну тут, звичайно, звук дуже відрізняється. Я давненько за нього не сідала, зараз взагалі таке відчуття, що інший інструмент. Тут струни стоять вертикально, а там (в роялі Bluthner ‒ КР) ‒ горизонтально», ‒ каже Христина.
Життя з музикою
Христина ‒ вже третє покоління музикантів у сім'ї. Бабуся була професійною піаністкою, мама закінчила музичну школу. Дівчинка в п'ять років виграла свій перший професійний конкурс ‒ «Юний віртуоз», хоча тоді ледве діставала до педалей.
Після анексії Криму сім'я вирішила переїхати до Києва, й це стало ударом для кримських викладачів. Але, можливо, саме цей крок відкрив піаністці дорогу до європейських сцен.
Кримчанка Христина стояла на одній сцені з іменитим скрипалем Вадимом Глузманом. У Бельгії на фестивалі вчителями піаністки були професор Паризької консерваторії Ітамар Голан, видатний американський піаніст Ніколас Ангелич, турецька композиторка Фазиль Сей. Христина дає концерти на найкращих сценах світу.
В Україні дівчинка зустріла гідного партнера по роялю ‒ кілька місяців вона та лауреат міжнародних музичних конкурсів Антон Лабик-Пронюк готували спільний виступ.
«Ми дуже добре зійшлися, виходило у нас грати. Багато хто нас навіть з сестрою і братом плутають», ‒ сміється Антон.
Підготуватися до концерту Христині допомагає мама: робить зачіску, готує сукні. Всі вбрання для виступів ‒ подарунки, самим такі не купити.
У нашому випадку спрацьовує прислів'я «Не май сто кіп у полі, май друзів доволі»Наталя Михайліченко
«Ось цю останню сукню наша подруга, теж переселенка з Криму, Наталя Лютикова привезла з Мілана. Знаєте, в нашому випадку спрацьовує прислів'я «Не май сто кіп у полі, май друзів доволі», ‒ розповідає мама Наталя.
Перед виступом Христина традиційно їсть шоколад. Каже ‒ не любить його, але солодке корисне для мозку. Впевнено виходить на сцену, приблизно годину грає Бетховена, Рахманінова, Шопена.
Її успіх ‒ це колосальна праця, яку любить і шанує піаністка. Грі на улюбленому інструменті дівчинка присвячує по шість годин на день. Каже, що все встигає: й уроки зробити, і покататися на санчатах чи велосипеді. Особливо любить у школі фізкультуру, хоча будь-які ігри, де можна пошкодити пальці, для неї заборонені. Так само й на кухні ‒ мама не дозволяє їй допомагати готувати, вона береже руки піаністки для підкорення важливіших, професійних вершин.