У селі Скалисте Бахчисарайського району Криму є поклади вапняку. За радянських часів його тут добували вагонами, а зараз роботи не такі масштабні. Зате в Скалистому є затоплений кар'єр, на який приїжджають відпочивальники.
У народі його називають «марсіанським озером» і люблять за чисту воду. Але не всі знають, що «озеро» з'явилося штучним способом. Біля кар'єра тік струмок, і під час зняття чергового пласта породи робітники пошкодили його річище ‒ так вода стала заповнювати кар'єр. Спочатку її викачували, але потім це стало дорого. Утворилася водойма. Рівень води в ній постійно підвищується, а кількість відпочивальників тут зменшується. В усякому разі, так говорить місцевий житель Олександр.
Затоплений кар'єр, він же – «марсіанське озеро», село Скалисте
Затоплений кар'єр, він же – «марсіанське озеро», село Скалисте
Олександру близько 40 років, він родом зі Скалистого й володіє невеликим магазинчиком біля «марсіанського озера». Таких магазинів тут два. Другий ‒ навіть не магазин, а бар. Але клієнтів ні в одному з них немає. А якби вони й були, то за півлітра пива їм би довелося віддати по 100 рублів. Або 70 рублів за лимонад.
Підприємець каже, що у людей немає грошей, тому й відпочивальників тут немає. У те, що вони незабаром з'являться, він не вірить ‒ як і в кримську економіку в принципі. Натомість переконаний, що в Києві через два роки «економіка підніметься».
Олександр заздрить українському «безвізу» та ділиться мрією свого батька ‒ поїхати автобусом з Києва до Флоренції. Каже, це дешево. А я кажу, що дешевше полетіти. Наприклад, лоукостом зі Львова до Берліна можна дістатися за 20 євро (1484 рублів). Олександр зацікавився, здається, полетить до Берліна раніше, ніж його батько поїде до Флоренції.
Київ і «брехня»
На узбіччі дороги біля безіменної зупинки сидить бабуся з персиками. Це Надія Іванівна. За кілограм вона просить 100 рублів, але іноді віддає безкоштовно.
Your browser doesn’t support HTML5
Бабуся з персиками, або Як живе кримське село біля «марсіанського озера» (відео)
Все життя Надія працювала в цеху на Альмінському заводі будівельних матеріалів. Тягала важкі брили. За її словами, пенсія у неї хороша, «гріх скаржитися».
Пенсійну реформу вона не схвалює, але протестувати проти неї, як це робили кримські комуністи 7 липня, у неї вже немає сил. Бабуся ледве пересувається, їй хочеться спокою. Цього року пенсіонерці виповниться 80 років.
Онук Надії Іванівни живе разом з цивільною дружиною в Київській області. Вони регулярно приїжджають до Криму та руйнують чутки про українську столицю. Бабуся розповідає, що люди навколо лякають її, нібито до Києва їздити заборонено: «З Києва не пускають, з Києва не виїдеш... А я кажу ‒ це все брехня», ‒ сміється Надія.
Вона рада, що онук про неї не забуває, що до Києва їздити все-таки не заборонено, як думають її сусіди. «Так що не вороги ми, як то кажуть. Скрізь люди однакові. Скрізь люди персиками торгують», – каже бабуся і знову сміється.