Дискримінація кримських татар закінчиться тільки з деокупацією Криму ‒ експерти

18 травня проголошена чергова річниця депортації кримськотатарського народу 1944 року. У цей день з півострова відправили перший ешелон з кримськими татарами. Всього було депортовано близько 200 тисяч осіб. 15 травня Кримськотатарський ресурсний центр провів у формі вебінару ХІІІ сесію Кримського дискусійного клубу «Визнання геноциду та протидія дискримінації кримськотатарського народу», учасники якого обговорили розслідування злочинів радянського періоду, особливості визнання депортації геноцидом і протидію дискримінації кримських татар сьогодні.

«76 років тому комуністичним режимом був вчинений злочин проти людяності, метою якого було знищення кримських татар ‒ корінного народу Криму. Він є досі незавершеним (продовжуваним) міжнародним злочином, який не має терміну давності. При цьому сьогодні Україна має належну матеріальну та процесуальну юрисдикцію для його розслідування та остаточної кваліфікації», ‒ підкреслив голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв в інтерв'ю Крим.Реалії.

Ескендер Барієв

Експерт підкреслив, що під час депортації та нелюдських умов життя у вигнанні кримськотатарський народ втратив близько 46% своєї кількості.

«Для нас визнання депортації кримськотатарського народу геноцидом ніколи не було самоціллю, але при цьому залишалося актуальною потребою, такою ж, як визнання геноцидом Голокосту чи Голодомору. Сюргюн ‒ так кримськотатарською мовою звучить депортація ‒ в нашому розумінні має бути визнана геноцидом для того, щоб цим визнанням задіяти запобіжні заходи, які дали б можливість уникнути повторення подібних катастроф як щодо нашого, так і щодо інших народів на інших територіях. Це особливо актуально в наші дні, оскільки сьогодні завдання, яке ставиться російськими окупантами в Криму, ‒ це тотально вичистити з півострова його корінний народ», ‒ зазначив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на засіданні дискусійного клубу.

Рефат Чубаров

За словами кримськотатарського історика Гульнари Бекірової, сьогодні у вчених вже немає сумнівів у тому, що відносно кримських татар здійснювався геноцид. З цим згодні й парламенти деяких європейських країн.

Гульнара Бекірова

За словами Ескендера Барієва, ще у 2015 році Верховна Рада ухвалила постанову, якою визнала депортацію 1944 року геноцидом кримських татар. 9 травня 2019 року Сейм Латвії також визнав депортацію кримськотатарського народу 1944 року актом геноциду. 6 червня 2019 року таке ж рішення було ухвалене Сеймом Литовської Республіки.

«Наша діяльність у цьому напрямку триває, і сьогодні ведеться робота ще з 36 державами. Для досягнення цієї мети підготовлений пакет документів, зокрема, звернення Меджлісу кримськотатарського народу, а також юридична кваліфікація депортації, підготовлена експертами Кримськотатарського ресурсного центру. Ми працюємо з посольствами, міністерствами закордонних справ, політиками, громадськими організаціями, українськими та кримськотатарськими діаспорами інших країн», ‒ розповідає активіст.

За словами Ескендера Барієва, визнання депортації кримськотатарського народу геноцидом парламентами різних держав стане локомотивом засудження злочинів радянського комуністичного режиму.

«Не варто забувати, що десятки і сотні тисяч представників народів Східної і Центральної Європи також були депортовані комуністами. Важливо пам'ятати і про сьогоднішні злочини в Криму, які здійснюються російськими окупантами. Ну і, звичайно ж, таке визнання демонструватиме солідарність з кримськотатарським народом», ‒ підкреслив експерт.

Ескендер Барієв нагадав, що з боку української влади офіційно розслідуванням злочинів проти кримських татар займається прокуратура Автономної Республіки Крим, і юридичне визнання депортації геноцидом стане остаточним після набуття чинності відповідного рішення компетентного суду.

«Наразі на стадії досудового слідства вже дали свідчення близько 200 осіб, з них 150 ‒ літні люди, які спеціально для цього приїхали з Криму. П'ять років здається невеликим терміном для розслідування такого роду справ, але ті, хто пережив депортацію, вже старі, ідуть з кожним роком. Навіть серед тих людей, хто встигнув дати свідчення, осіб з десять вже немає в живих», ‒ попередив Барієв.

За словами адвоката Олександра Позняка, окрім розповідей свідків, слідством зібрано безліч документальних, історичних та архівних матеріалів. Однак в останній рік темпи розслідування дещо знизилися, що може бути викликане серед іншого труднощами ознайомлення з величезною кількістю матеріалів справи, яка становить уже майже сотню томів.

«Проте ця справа має важливе значення для розвитку української державності, її необхідно доводити до кінця», ‒ підкреслив він.

Доктор юридичних наук, професор Борис Бабін нагадав про існування складу «підбурювання до геноциду», і зауважив, що політика виправдання дій Сталіна щодо кримських татар, яку проводить сьогоднішня російська влада Криму, цілком потрапляє під це визначення.

«Згідно з міжнародним правом, будь-яка країна, що ратифікувала Конвенцію про геноцид, має можливість порушити питання в Міжнародному суді ООН про дотримання Росією норм цієї Конвенції як щодо кримських татар у Криму, так і щодо будь-якої етнічної групи в самій Росії. Україна б теж могла скористатися цим правом за наявності політичної волі», ‒ зазначив юрист.

Борис Бабін

Що стосується захисту прав кримських татар у наші дні, за словами естонського правозахисника, члена Постійного форуму ООН з питань корінних народів у 2014-2016 роках Олівера Лооде, найефективніші методи протидії дискримінації кримських татар ‒ це прискорення процесів деокупації Криму, оскільки в умовах російської анексії дискримінація неминуче триватиме.

«Згадаймо, що санкції щодо режиму апартеїду в Південній Африці стали результатом потужного тиску міжнародного громадянського суспільства. Схожі процеси відбулися при відновленні незалежності Балтійських держав. Сьогодні найслабша ланка в роботі з деокупації Криму ‒ це не стільки недостатня підтримка міжнародного товариства і західних країн, скільки позиція громадянського суспільства України. Українському суспільству бракує розуміння важливості кримськотатарського чинника на початку спротиву окупації Криму, в лютому 2014 року, а також у майбутньому, у процесі деокупації півострова», ‒ сказав він.

Олівер Лооде

Що стосується захисту прав корінних народів на міжнародному рівні, Олівер Лооде нагадав про такі механізми ООН, як Постійний форум, Експертний механізм ООН з прав корінних народів і спецдоповідач з прав корінних народів.