Російські та підконтрольні РФ медіамайданчики в окупованому Криму повідомляють, що в планах українського уряду після повернення контролю над півостровом покарати значну кількість кримчан. У заголовках називають цифри від 200 тисяч до 1,5 мільйона людей. Нібито кримінальне переслідування чекає і на вчителів, і на лікарів, і на підприємців, і на всіх, хто отримав російський паспорт. Чи так це насправді, кого українське законодавство вважає колаборантом і що після звільнення Криму чекає на кримчан, які співпрацювали з російськими органами влади?
Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин говорив із керівником прокуратури АР Крим та Севастополя Ігорем Поночовним та аналітиком Української Гельсінкської спілки з прав людини Владиславом Мірошниченком.
До редакції Крим.Реалії надійшов лист на електронну пошту, його автор попросив не розголошувати його ім'я. Кримчанин розповідає про сина, який у 2017 році вступив до філії Краснодарського університету МВС в окупованому Сімферополі. Цитата:
«Я, звісно, цього не хотів, але таким було рішення мого сина, тож я не відмовляв і не перешкоджав йому. У 2022 році він закінчив навчання та був розподілений за місцем прописки на роботу до одного з відділів МВС протягом трьох років. Бо якщо він не відпрацює, ми будемо змушені відшкодувати витрати за 5 років навчання».
Далі автор пише, що з публікацій українських медіа він зрозумів, що «всі жителі (Криму), які хоч якось перетиналися чи працювали в окупаційних адміністраціях чи силових структурах, за визначенням зрадники чи колаборанти».
У цьому конкретному випадку є ознаки колабораційної діяльності, вважає керівник прокуратури АР Крим та Севастополя Ігор Поночовний. З листа стає зрозуміло, що хлопець вступив до російського університету МВС, знаючи, що йому доведеться працювати в правоохоронних органах країни-окупанта, і, як наслідок, йдеться про добровільну згоду обійняти там певну посаду, каже прокурор Криму.
«По-перше, після того, як ці люди почали працювати в окупаційних правоохоронних органах, вони вже не курсанти, а співробітники правоохоронних окупаційних органів. Відповідно до ст.111 прим.1 Кримінального Кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посад у незаконних правоохоронних та судових органах на окупованій території) це – колабораціонізм», – пояснив Ігор Поночовний.
За колабораціонізм як факт, що відбувся, передбачена відповідальність, каже Поночовний. А ось її ступінь залежатиме від дій імовірного обвинуваченого.
Виправити вже нічого неможнаІгор Поночовний
«Людина добровільно влаштувалася в окупаційні правоохоронні органи, тож виправити вже нічого неможна. Єдине, можна шляхом визнання провини та щирого каяття, сприяння розслідуванню злочину пом'якшити свою відповідальність перед законом. Але факт вступу до правоохоронних органів є, і його вже нікуди не діти», – заявив прокурор.
Значна криміналізація колабораційної діяльності в українському кримінальному кодексі відбулася вже під час повномасштабного російського вторгнення. Навесні минулого року Верховна Рада України ухвалила два закони про колабораціонізм: один про відповідальність за співпрацю з окупаційною владою, інший – зі змінами до Кримінального Кодексу. Законодавці доповнили його окремою статтею щодо колабораційної діяльності.
Дія цих статей не поширюються на події, що сталися до 2022 року, оскільки закон про кримінальну відповідальність в Україні не має зворотної дії, зазначає Ігор Поночовний.
«У цьому випадку під поняття колабораціонізм можуть піпасти лише ті, хто вчинив дії, передбачені відповідною статтею після квітня 2022 року. Щодо того, що окупаційна влада залякує кримчан кримінальною відповідальністю, то можу сказати впевнено, що Україна перед собою не ставить такого завдання – максимально посадити всіх у в'язницю. Зараз активно обговорюються питання щодо реінтеграційних процесів, можливих амністій, звільнення від кримінальної відповідальності, заміни кримінальної відповідальності іншою відповідальністю тощо», – каже Поночовний.
Ці зміни у законодавстві не враховували тривалої окупації Криму. Проте всі, хто порушував закони України на окупованому півострові, будуть притягнуті до відповідальності, упевнений Ігор Поночовний. До них належать ті, хто співпрацював із окупаційною владою, вів бізнес безпосередньо з окупаційними правоохоронними органами, окупаційними адміністраціями, збройними силами РФ. Вони однозначно підпадають під кримінальну відповідальність, заявив Поночовний.
Ми для себе виробили пріоритетиІгор Поночовний
«Тут не йдеться про формальну сплату податків чи отримання дозволу на розміщення торгових точок. На нашу думку, це не є співпрацею з окупаційною владою – це забезпечення цивільного населення на окупованій території можливістю жити, існувати, заробляти собі на життя… Ми для себе виробили пріоритети – ким ми займаємося щодо колабораційної діяльності, а кого через малозначущість, без суспільно небезпечних наслідків у їхніх діях, хоча вони формально містять ознаки колабораціонізму, залишаємо поза увагою», – пояснив прокурор Криму.
Велика помилка говорити про колаборантів категорично. Мовляв, певна категорія посад, підприємств, установ належить до колаборантів, інші ні. Кожен випадок слід оцінювати з точки зору наявності чи відсутності у діях тієї чи іншої людини складу злочину, каже Ігор Поночовний.
«Кримінальна відповідальність в Україні – індивідуальна. Кожен учитель, завуч, директор школи, керівник районного управління освіти, міністерства освіти тощо нестимуть відповідальність виключно за ті дії, які вони вчинили», – каже прокурор.
«Якщо той чи інший вчитель у закладі освіти займається пропагандою з метою сприяння збройній агресії проти України чи з метою інших дій, передбачених цією статтею, – це однозначно розцінюється як колабораційна діяльність. Якщо вчитель, працюючи у школі, не займається такою пропагандою, тобто його дії не містять ознак, які передбачені частиною 3-ю статті 111-1, то йтися про колабораційну діяльність не має», – вважає Поночовний.
Заяви про поголовну відповідальність усіх у Криму, які лунають також в українських ЗМІ та в заявах українських громадських діячів, нічого крім шкоди реінтеграційним процесам у Криму не несуть, заявив Поночовний. Тим більше безпідставні публікації у російських та підконтрольних Росії ЗМІ про те, що в Криму покарають усіх поголовно.
Роботи буде багатоІгор Поночовний
«Ми не можемо дистанційно, без доступу до території, без доступу до Криму оцінити рівень злочинності, виміряти кримінальну ситуацію в Криму та сказати, що в Криму там 5 тисяч, 10 тисяч, 200 тисяч, 1,5 мільйона колаборантів та держзрадників. Це нереально зробити. Цього не зробить жоден експерт, фахівець у галузі кримінології. Справді, роботи буде багато, справді, колаборантів та державних зрадників у Криму багато. Частину з них ми задокументували, частина з них уже має вироки, щодо частини їх розслідування тривають. Ще буде більше, коли ми звільнимо Крим і почнемо працювати безпосередньо в Криму. Але сказати точну цифру, що 1,5 мільйона кримчан сядуть у в'язницю за той чи інший злочин – це абсурдні заяви, які, я ще раз повторюся, завдають лише шкоди для реінтеграції Криму та жодної користі не принесуть», – заявив Ігор Поночовний.
Те саме стосується і страшилок на російських медіамайданчиках про те, що в Криму судитимуть усіх, хто отримав російський паспорт.
«Саджати можна лише за ті дії, які передбачені Кримінальним Кодексом України. У Кримінальному Кодексі відповідальності за наявність російського паспорта немає, тому про те, щоб садити за російський паспорт, не йдеться», – повідомив Ігор Поночовний.
Усі документи, видані російською владою на окупованій території, не мають юридичної сили та не створюють жодних юридичних наслідків. Більше того, отримання російського паспорта мешканцями окупованих територій – вимушений захід, пояснив прокурор.
«Отримання російських паспортів на окупованій території – це один із способів для цивільного населення забезпечити нормальні умови проживання. Без російського паспорта в Криму вони б не вчилися, не працювали, не лікувалися і, в принципі, могли б перебувати в Криму лише 90 днів. Тому карати своїх громадян за те, що вони були поставлені в такі умови, в яких вони змушені були отримати російський паспорт для того, щоб виживати, – це неправильно і це лише чергова страшилка від окупантів», – заявив прокурор Криму.
Визначення колаборації в українському законодавстві є дуже широким, і під його дію може підпасти будь-яка людина на тимчасово окупованих територіях, вважає аналітик Гельсінкської спілки з прав людини Владислав Мірошниченко. Але ці норми діють уже більше року, і практика показує, що правоохоронна система України не застосовує їх масово.
«Єдиний запобіжник зараз – це доброчесність та ефективна діяльність правоохоронних органів та судів. Як ми вже сказали, саме законодавство має настільки широке визначення, що формально, теоретично, можна притягнути будь-кого. Але, як показує практика, і ми це бачимо із заяв прокуратури АР Крим та Севастополя, більшість кримчан притягувати за колаборацію не будуть», – розповів Владислав Мірошниченко.
На захист інтересів кримчан може стати Європейський суд з прав людини, каже правозахисник. Він пояснює – визначення колабораціонізму в українському законодавстві є дуже широким і не відповідає міжнародному гуманітарному праву.
«Наприклад, якщо вироки за колаборацію винесли заочно, це може бути порушенням права на справедливий суд. І людина, засуджена за колаборацію, може спокійно звертатися до ЄСПЛ, і з високою ймовірністю вона у цій справі виграє», – повідомив Владислав Мірошниченко.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну правоохоронці ідентифікували понад 232 тисячі військових злочинців та колаборантів. Станом на 3 серпня в інформаційній системі «Військовий злочинець» знаходяться дані про 232 131 особу, з яких 3 267 підозрюються у колабораціонізмі та зраді України. При цьому, як повідомляє пресслужба кримської прокуратури, підозру в колабораційній діяльності отримали 96 мешканців півострова, які у тій чи іншій формі співпрацюють із державою-окупантом. На розгляд до суду направлено 48 обвинувальних актів. А загалом, з березня 2022 року, коли стаття 111-1 КК України (колабораційна діяльність) набула чинності, органи правопорядку автономії відкрили 184 кримінальні провадження за зазначеною статтею.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.