Суд у «справі Єсипенка» в Криму: експерт-вибухотехнік просить адвоката «вірити йому на слово»

СІМФЕРОПОЛЬ – Сімферопольський районний суд, підконтрольний Росії, 22 листопада провів дев'яте засідання по суті у кримінальній справі щодо заарештованого ФСБ Росії в Криму фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка. Українське видання «Ґрати» писало про перебіг судового засідання в режимі онлайн. Крим.Реалії зібрали основні факти про чергове засідання по суті, що проходило у відкритому режимі. Це засідання тривало півтори години. Про те, як проходило попереднє засідання, читайте тут.

Позаштатного журналіста, фрілансера Крим.Реалії (кримський проєкт Радіо Свобода) Владислава Єсипенка було затримано російськими силовиками вранці 10 березня 2021 року в Криму. Йому висунули звинувачення за статтею 223.1. КК Росії (незаконне виготовлення вибухових речовин, незаконні виготовлення, переробка чи ремонт вибухових пристроїв), пізніше додали ще одну – статтю 222 КК Росії (незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення чи носіння зброї, її основних частин, боєприпасів). Єсипенко заперечує провину і стверджує, що оприлюднені російськими силовиками «свідчення» були отримані під тортурами.

Чергове судове засідання 22 листопада розпочалося із запізненням на 15 хвилин. Суддя Длявер Берберов, звертаючись до одного з адвокатів Владислава Єсипенка, заявив: «Я ваш папірець заміряв, 120 на 130 ширина та довжина, висота 100 міліметрів». Йдеться про замір ніші під кермовим колесом в автомобілі Єсипенка. Нагадаємо, на минулому виїзному засіданні, що відбулось у закритому режимі, під час огляду свого автомобіля Владислав Єсипенко звернув увагу на те, що бардачок, у якому, за версією звинувачення, перебував підсумок з вибуховим пристроєм, збільшився у розмірах. Адвокати заміряли розміри ніші під час огляду за допомогою аркушів паперу, зафіксувавши довжину, ширину та висоту бардачка.

Фрілансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко на черговому засіданні суду в Сімферополі, вересень 2021 року

Після цього Берберов попросив залишити залу журналістку, мотивуючи це тим, що під час засідання буде допитано експерта-вибухотехніка підрозділу УФСБ Росії Ігоря Галкіна. Практично всі засідання журналістка провела у коридорі суду, незважаючи на те, що засідання формально мало відкритий статус.

Про допит Галкіна клопотала сторона захисту: він проводив експертизу предметів, нібито вилучених з автомобіля Єсипенка під час його затримання: запал для ручної гранати, корпус ручної гранати та сумка, в якій вибуховий пристрій нібито перевозився. Згідно з матеріалами справи (є у розпорядженні редакції –КР), предмети на експертизу Галкіну передав співробітник УФСБ Денис Алунін, який раніше проводив дактилоскопічну експертизу. Згідно з його висновком, відбитків пальців журналіста не було виявлено на жодному з вилучених предметів.

За висновком експерта, він підтверджує, що корпус гранати є «придатним для застосування за призначенням», а запал «придатним для здійснення вибуху», називаючи його переробленим через наявну на ньому волосінь, яка була прив'язана до кільця запобіжної чеки.

Усе це він називає «саморобним вибуховим пристроєм» і включає список елементів конструкції цього пристрою і сумку, в якій, за версією слідства, гранату виявили. Під час допиту з'ясовується, що саму сумку експерт оглянув лише візуально, не оглянувши її всередині і не перевіривши наявність можливих пломб, але включив її до конструкції саморобного вибухового пристрою як «засіб доставки» гранати. На уточнююче питання адвоката, якби йому доставили гранату в пакеті для проведення експертизи, чи включав би він пакет як елемент конструкції саморобного вибухового пристрою, Галкін відповідає ствердно.

– Термозбіжна трубка (ковпачок – КР) не входить у вашу конструкцію саморобного вибухового пристрою. Чи можете пояснити, чому ви не включили її в конструкцію саморобного вибухового пристрою? – цікавиться Дінзе в експерта, перегортаючи експертні висновки.

У залі зависає пауза.

– Значить, ця термозбіжна трубка при застосуванні вибухового пристрою, ніби її немає. Тобто, припустимо, при переміщенні під час транспортування її одягають, під час підготовки до вибуху її знімають, – відповідає Галкін.

– Так і гранату дістають із сумки, відповідно. Звідки ми знаємо з вашого дослідження, що ця термозбіжна трубка заважала підриву гранати?

– Написано в експертному експерименті.

– Але ж ви її зняли, а що вона блокувала на підривнику?

– Важіль.

– А де це написано?

– Ну, це очевидно.

– «Це очевидно». Зрозуміло, відповідь отримана, – резюмує Дінзе.

Адвокат Дмитро Дінзе

Під час допиту адвокат Дмитро Динзе кілька разів попросив експерта назвати хоча б один нормативно-правовий акт, на основі якого Галкін робить свої висновки (єдиний документ, згідно з матеріалами справи, на який посилається експерт вибухотехнік, є постанова пленуму Верховного Суду Росії від 12 березня 2002 року №5). Однак той щоразу повторював, що не пам'ятає літературу, з якою працював і на яку посилався під час оформлення своєї експертизи, та рекомендував адвокату запросити список довідників у відомстві.

– Скажіть, будь ласка, з якого довідкового чи технічного довідника чи з якої літератури ви взяли поняття «саморобного вибухового пристрою»? – запитує Дінзе.

– Ви мені вже ставили це питання, я точно не пам'ятаю, і зараз не зможу сказати назву. Запитайте… – відповідає Галкін, але його перебиває суддя.

– Наступне питання, вже неодноразово запитували, – каже Берберов.

«Они его «устранили»? Главное о деле Владислава Есипенко

Допит розпочинає адвокат Тарас Омельченко. Він запитує, чому експерт не доклав рентгенограму до свого висновку.

Галкін каже, що не зобов'язаний цього робити, оскільки визначає її в експертизі. Далі Омельченко цікавиться, чи вимірював експерт термозбіжну трубку і чи описував фізичні властивості. Отримавши негативну відповідь, він цікавиться, на яких підставах, вибухотехнік зробив висновок, що цей елемент використовувався саме як запобіжник.

– На підставі свого досвіду, – відповідає Галкін.

– Окрім досвіду, наукова методика якась є? – уточнює Омельченко.

– Її розташування на цьому пристрої говорить мені про те, що ця трубка може використовуватися саме для цих цілей.

– У якому нормативно-правовому акті йдеться про те, що експерт може, не виходячи з методики, а свого досвіду, якісь робити висновки? Ваш досвід він апробований десь? Методика ФСБ, видана в академії ФСБ, ви на підставі чого зробили висновок?

– На підставі того, що я ніби бачив багато, у тому числі в літературі зустрічав.

– Ну, у вас посилань на літературу немає, як ви перевірили достовірність ваших знань?

– На слово вірити, – відповідає Галкін.

#FreeYesypenko: в Києві відбулась акція на підтримку фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка (фотогалерея)

Під час допиту з'ясовується, що, провівши експертний експеримент, Ігор Галкін зробив висновок про те, що вибуховий пристрій був перероблений з метою встановлення розтяжки. За словами вибухотехніка, пристрій з автомобіля Єсипенка був працездатним і сили натягування волосіні виявилося достатньо, щоб висмикнути чеку. Він також стверджує, що пристрій є небезпечним для транспортування.

Пізніше Омельченко цікавиться, чи має Галкін юридичні знання, щоб з'ясувати: чому людина, яка не має юридичної освіти, посилається у своїй експертизі на юридичний документ (мається на увазі постанова пленуму Верховного Суду Росії – КР). Але суддя знімає це питання, охарактеризувавши його як «емоційне». Пізніше Ігор Галкін пояснює, що не вважає свої посилання на ухвалу пленуму правовою оцінкою.

Під час допиту адвокат цікавиться, чому розміри сумки, в якій нібито перевозився вибуховий пристрій, відрізняються: в експертизі вказано один розмір, а на фотографії інший. Галкін пояснює різницю тим, що вона зазнає деформації.

Наприкінці Дмитро Динзе цитує витримку з експертизи, в якій Галкін дає розшифровку терміну «саморобний вибуховий пристрій» і уточнює: чому експерт стверджує, що через внесені зміни до вибухового пристрою вибухотехнік робить висновок, що вона мала застосовуватися не за прямим призначенням.

– У випадку з гранатою – це метання її та кидок у бік супротивника. А у випадку з тим, що у нас зараз є – це встановлення її в стан очікування. Тобто ніби застосування змінюється, – пояснює Галкін.

– А що, військових не вчать ставити розтяжки, вчать лише кидати? – уточнює Дінзе.

– Знімаю питання, – перериває їх Берберов.

– Уточнююче щодо останнього. На підставі якого правового акта ви стверджуєте, що ручна граната застосовується лише для кидання? – запитує Омельченко.

– Я знімаю запитання! Воно, вибачте за вираз, має тон знущання і не має стосунку до справи, – знову перериває адвоката суддя.

Пізніше суддя звертається до Владислава Єсипенка і прокурора Олени Подольної та цікавиться, чи мають вони уточнюючі питання. Вони відповідають негативно.

Після допиту під час судового засідання учасники процесу переглядають телесюжет російського видання «НТС Севастополь» з відеофайлами оперативної зйомки ФСБ, на яких зафіксовано затримання Владислава Єсипенка 10 березня 2021 року.

Після перегляду адвокат Омельченко пояснює, що надіслав адвокатські запити до ФСБ і телеканалу «НТС», щоб вони надали повний відеозапис. Він аргументує це тим, що на повному відеозаписі можна буде побачити місцеперебування понятих у момент затримання та обстеження автомобіля, можливе застосування зброї та наручників, перебування в автомобілі свідка та наявність навігатора, який, за словами Єсипенка, на виїзному засіданні кудись зник із машини.

Адвокат просить суд вимагати ці відеозаписи у телеканалу чи співробітників ФСБ. Суддя Берберов відмовляє у заявленому клопотанні, аргументуючи тим, що під час допиту співробітників ФСБ говорили, що оперативна відеозйомка не фігурувала у матеріалах справи, вони вели її для власного архіву. Суддя пропонує повторно викликати на допит співробітника ФСБ Дмитра Коровіна, щоб уточнити, чи був відеореєстратор в автомобілі Єсипенка під час затримання.

Наприкінці засідання Дмитро Дінзе фрагментарно зачитує довідку автономної некомерційної організації «Судово-експертне агентство»: адвокат запитав спеціаліста Віктора Чепенка, чи відповідає висновок експерта вибухотехніка Ігоря Галкіна чинному законодавству Російської Федерації про експертизи та дослідження. У своєму висновку Чепенко навів п'ять пунктів, у яких пояснив, чому експертний висновок Галкіна не відповідає нормам і вимогам чинного законодавства.

«У цій довідці було зазначено, що експертом було порушено численні нормативні документи, у тому числі закон про державну експертну діяльність, а саме: він односторонньо та необ'єктивно зробив свій висновок, не вказав безліч технічних параметрів щодо експертизи. Не вказав, якою лінійкою він користувався, яким рентгенологічним апаратом користувався і таке інше. Дуже багато з експертизи було поставлено запитань і дуже мало отримано відповідей. Експерт «плавав» у рамках свого дослідження», – резюмував адвокат Дмитро Дінзе після засідання. Він висловив сподівання, що суд визнає експертизу Галкіна неприпустимим доказом.

Раніше суддя Берберов відмовився залучити довідку, підготовлену Чепенком, до матеріалів справи. «Фактично ваша довідка – я пробігся очима – вона просто критично ставиться до висновку експерта, тому що воно не співвідноситься з чинним законодавством. Тобто дає оцінку доказам. Це оцінюватиметься нами у дорадчій кімнаті», – зробив висновок суддя.

Наступне засідання суду у справі Владислава Єсипенка відбудеться 8 грудня о 14.00.