«Потрібно нагадувати, що Крим ‒ це Україна». Міністр Ткаченко про боротьбу з російською дезінформацією

Як Україна планує боротися з дезінформацією Росії в Криму? Яку відповідальність мають нести російські артисти за виступи на півострові? І що робити з масштабними археологічними розкопками та реконструкціями, які Росія проводить у Криму? На ці та інші запитання ведучого Рустема Халілова в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідав міністр культури України Олександр Ткаченко.

‒ Пане Олександре, чи існує в України інформаційна стратегія щодо окупованих територій з якимись покроковими завданнями?​

‒ Цим питанням зараз займаються два міністерства: реінтеграції та культури певною мірою. Торік ми запустили декілька проєктів, пов'язаних з нашою інформаційною присутністю в Криму. Є безкоштовні курси кримськотатарської мови, на які зараз триває набір. Є сайт, що дозволяє вивчати кримськотатарське мистецтво, була проведена інтернет-кампанія, присвячена Криму, запущені спеціальні телевізійні ролики. Також є сайт для жителів окупованих територій, де викладені книги українських авторів. Зрештою, працює телеканал «ДОМ», який, у першу чергу, орієнтований на глядачів з окупованих територій. Однак сказати, що в умовах, які сьогодні склалися в Криму, можна розраховувати на якийсь інформаційний прорив, складно. Тому ми працюємо над створенням інформаційної стратегії та Центру з протидії дезінформації, який буде запущений вже в березні. Таким чином ми спробуємо донести до кримчан серед іншого реальну картину життя.

‒ Але наскільки дійсно реально протидіяти російській дезінформації в Криму?

‒ Це непроста робота, але якщо не почати, можна довго нарікати про те, що ми нічого не можемо зробити. Зараз ми вже на зв'язку з нашими колегами в європейських країнах для того, щоб обмінюватися досвідом ‒ яким чином можна не тільки моніторити, а й через які засоби доносити до кримчан інформацію про те, що насправді є фейком або маніпуляцією. Такі засоби й такі напрацювання існують. Ми будемо працювати не самі, а в колаборації з багатьма громадськими організаціями, які в Україні досить ефективно й активно долучаються в роботу з фейками.

Олександр Ткаченко

‒ Чи є щось у кримському напрямку, що має бути реалізоване чітко до 26 лютого 2022 року (День спротиву окупації Криму ‒ КР)? Про що можна було б запитати через рік?

‒ Мені здається, що з точки зору інформаційного впливу, окрім безпосереднього мовлення, наприклад, на середніх хвилях, яке є зараз у Криму, важлива ця боротьба з дезінформацією. Вона буде працювати в соціальних мережах і повинна мати певний ефект. Про це можна буде говорити через рік.

‒ Через масштабне будівництво Крим перекопали вздовж і впоперек, і російські археологи та підконтрольні Росії кримські вже називають цей період «золотим» через величезну кількість археологічних знахідок, які врешті-решт дістаються Росії. Інша проблема ‒ Ханський палац, який, як вважають багато експертів та активістів, знищується під виглядом реконструкції. Що може зробити Україна, щоб не втратити все це?

‒ Торік 175 пам'яток української спадщини в Криму були внесені в український реєстр охорони культурної спадщини. Це дозволяє як мінімум на міжнародному рівні боротися за збереження спадщини в Криму. Окрім того, ми приєдналися до Другого протоколу Гаазької конвенції з приводу охорони пам'яток культури в умовах збройного конфлікту. Це також засіб боротьби за збереження кримської спадщини для України.

Зима в Ханському палаці Бахчисарая (фотогалерея)

‒ Чи обговорювалися в експертному товаристві якісь санкційні заходи щодо російських інститутів або вчених, які проводять археологічні розкопки в Криму?

‒ Ми обговорювали питання, яким чином можна було б протидіяти цьому. Санкції ‒ це один із методів. Нам потрібно більше інформації та координації з нашими силовими структурами, щоб ми ініціювали цей процес. Окрім охорони того, що внесене в реєстр після приєднання до Гаазької конвенції, звичайно, будемо намагатися ініціювати процеси, які мають показати всьому світові, що росіяни роблять зокрема і з Бахчисарайським палацом. Тобто факти ці нам відомі, і ми спробуємо вибудувати дорожню карту, щоб це було більш відкрито та зрозуміло світовій спільноті.​

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Дилема кримських археологів: завершувати кар'єру чи дотримуватися санкцій?

‒ Щороку безліч російських артистів їдуть до Криму в обхід українських пунктів пропуску та українського законодавства. Яка, на вашу думку, має бути ступінь їх відповідальності?

‒ Розділімо їхній в'їзд до Криму та якісь дії, пов'язані з тим, щоб пропагувати окупацію Криму або заперечувати її. Це дві різні речі. Щодо активних дій ‒ безумовно, це має відображатися зокрема в тому, що їхні твори потрапляють у так званий чорний список, який не підлягає трансляції в країні. Але мені здається, проактивна позиція українських артистів, які можуть і мають говорити своїм колегам: «Алло, Крим ‒ це Україна» ‒ теж є фактором, який може допомогти в цьому питанні.​

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Артисти в Криму стали ще однією зброєю Кремля»

‒ Що може вважатися активною дією? Концерт ‒ це активна дія?

‒ Концерт ‒ не активна дія. А ось якщо вони займаються пропагандою на телебаченні й активно починають педалювати історію, що Крим ‒ їхній, то ‒ так. Що стосується українських артистів, багато ж з них знають своїх російських колег. Я думаю, що їхня проактивна позиція в цьому питанні, дійсно, могла б бути певним сигналом для їхніх колег у Росії.

Кримчани чекають на Лорак і Вакарчука. Приїжджає Бузова | Крим.Реалії

‒ Але сам виступ артиста в Криму ‒ це не заява про те, що Крим ‒ російський?

‒ Артисти на те й артисти, що вони намагаються відійти від цього питання і відповідати: «Ну ми ж просто виступаємо». Я сам бачив деякі виступи, коли запитували у свідомих російських артистів: «Що ви там робили?» ‒ «Ми просто приїхали на концерт». Звичайно, є інші, які починають займатися пропагандою цього питання ‒ це вже інша справа.

‒ Тобто культура поза політикою і поза інформаційною війною?

‒ Звичайно, ні. Але на жаль, ми розуміємо, що заборонити російським артистам виступати в Криму ми не можемо.​

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Литва vs Кіркоров: «Радів «Кримнашу» – нічого їхати»

‒ Одна з останніх новин культури, пов'язана з темою Криму на материку, це можливість відкриття кримськотатарської експозиції в Національному музеї «Пирогово» під Києвом. Чи відомо вам щось про це? І якщо так, то наскільки серйозні такі наміри?

‒ Ми обговорювали це питання. Воно дискусійне, хоча б тому, що концепція «Пирогово» передбачає представництво різних регіонів. Швидше за все, це буде в межах представництва регіону Крим. Тому цілком можливо, що ми встигнемо щось зробити до 24 серпня. 24 серпня ‒ під час святкування 30-річчя незалежності України ‒ там буде велике свято, де будуть представлені народні промисли з усієї країни, туристичні можливості з усієї країни. Безумовно, що стосується кримськотатарської спадщини, вона там теж буде представлена. Однак концепція «Пирогово» полягає в тому, що на певних ділянках там представлений кожен регіон України. Ми б хотіли говорити не просто про кримськотатарську національну ділянку, а про Крим як такий.

‒ На початку цього року вам довелося звертатися до посла Великої Британії через те, що російська служба BBC зарахувала у своїй новині Севастополь і Сімферополь до російських міст. Що робити, щоб таких інцидентів було менше?

‒ Наші західні колеги завжди реагують, тому обов'язково потрібно про це говорити ‒ і нашому міністерству, і МЗС ‒ усім, хто буде бачити такі помилки. Нагадування про те, що Крим ‒ це Україна й не можна про це забувати ‒ для цього, власне, і буде працювати «Кримська платформа», для цього ми збираємося активізувати наші дії, зокрема, щодо «Кримського дому», який існує в Києві. Все залежить тільки від нас ‒ щоб Крим не загубився в міжнародному порядку денному. Мені здається, що останнім часом якраз відбуваються процеси, які, навпаки, повертають Крим у міжнародний порядок денний.

(Текст підготував Владислав Ленцев)