Кримське ханство. Османське вторгнення

(Продовження, попередня частина тут)

Історії Кримського ханства не пощастило двічі: в Російській імперії її писали переважно чорними фарбами, а в Радянському Союзі взагалі спробували забути. Та й жителі сучасної України, ніде правди діти, здебільшого перебувають у полоні російських міфів і помилок щодо кримських татар. Щоб хоч трохи виправити ситуацію, Крим.Реалії підготували цикл публікацій про минуле Кримського ханства та його взаємини з Україною.

Отже, і Нур-Девлет і Менглі Герай по черзі опинялися на престолі ханства, й ось після чергової невдачі Менглі навесні 1475 року переховується в Кафі. А як ми вже кілька разів згадували в попередніх програмах, саме в цей час османські війська вдерлись на півострів і захопили й Кафу, й Феодоро. І не можна не поцікавитися, чи це взагалі взаємопов'язані події? І як склалася доля Менглі Герая в момент турецького вторгнення?

Емінек ‒ якого Менглі Герай незадовго до того вигнав із посади ‒ відразу після повалення хана повернувся з вигнання до Криму. Він зібрав військо Ширінів та повів їх усіх на Кафу, де перебував Менглі Герай. Однак бунтівних беїв цікавив не скинутий із престолу хан, а Шейдак, який сховався там же, в Кафі, якого ненавиділи всі Ширіни й були готові на все, аби отримати його в свої руки. Ширіни обложили Кафу, але самостійно взяти укріплене місто були нездатні. Однак Емінек уже подбав про підкріплення: він заздалегідь надіслав листа османському султану Мехмеду II, запрошуючи його разом захопити Кафу.

А Мехмед II, треба сказати, вже років із двадцять мріяв про те, щоб захопити багату та багатолюдну Кафу. Він уже пробував зробити це й у 1454, й у 1469 році, але щоразу на захист своїх васалів рішуче ставали кримські хани. Туреччина легко могла б забрати їх у Криму силою, але це було б незаконно з точки зору так званої священної війни, якою султан обґрунтовував усі свої інші завоювання. І тому султан на якийсь час залишив свої плани в Криму. Але тепер, коли хана скинули та півострів на певний час втратив владу, султана вже ніщо не зв'язувало в цьому відношенні, й він міг чинити, як йому заманеться.

І ось, 31 травня 1475 року гігантська турецька ескадра прибула до Кафи й висадила десант. Нечисленний генуезький гарнізон приготувався до оборони, але жителі міста ‒ в основному греки та вірмени ‒ з'явилися до генуезьких казарм і оголосили, що якщо генуезці не відкриють туркам ворота, то натовп переріже всіх італійців і впустить османів до міста. І тоді генуезці здалися, а османи зайняли Кафу.

Якщо комусь ця ситуація нагадує набагато свіжіші історичні події, то нехай нагадує. З тієї, щоправда, різницею, що жителі Кафи зірвали оборону не через симпатію до турків, а зі страху за власне життя. Тому що знали з практики недавніх османських завоювань на Балканах, що жителів міст, які насмілилися чинити спротив, турки потім масово винищують, тоді як тих, хто здався добровільно ‒ всього лише грабують. Розрахунок виявився вірним, усе саме так і сталося в Кафі.

Так ось, вступивши слідом за османами в повалену Кафу, Емінек нарешті дістався до ненависного Шейдака й власноруч стратив його. А головне ‒ він, нарешті, знову став вождем Ширінів.

Тим часом після Кафи турки блискавично швидко захопили й усі інші генуезькі міста Криму, разом із Солдайєю, де під арештом сидів Нур-Девлет. Він отримав свободу, вирушив до своєї столиці й повернувся на престол, втрачений ним шість років тому. Айдеру, мабуть, довелося поступитися йому троном, і це не покращило відносин між братами.

А Менглі Герая османське вторгнення застало в Кафі ‒ причому, як випливає зі звітів сучасників ‒ він, із крихітним загоном своїх кримськотатарських прихильників, чинив туркам збройний спротив! Мабуть, він зробив це, виконуючи свої зобов'язання захищати своїх генуезьких васалів, які дав Кафі, ще перебувавши на троні.

Турки заарештували Менглі Герая й відправили його в Стамбул до султана. У турецьких історичних творах є різні ‒ причому такі, що суперечать одне одному ‒ відомості про його перебування там: одні кажуть, що його там мало не продали разом з іншими кафинськими невільниками на ринку рабів, інші стверджують, що Менглі був засуджений до смерті й лише в останню хвилину помилуваний султаном, а треті повідомляють ‒ і вони, до речі, виглядають найбільш правдивими ‒ що хан перебував у Стамбулі на становищі почесного бранця. Але, хай там як, у полоні у султана Менглі Герай провів три роки.

А поки Менглі Герай перебував в османському полоні, хтось керував Кримом чи півострів був у стані анархії? І відразу ж наступне питання: коли й за яких обставин Менглі повернувся на батьківщину? Як відбувалось відновлення його влади ‒ престол ханства відразу впав до його ніг чи довелося розчищати собі шлях мечем?

Анархії в Криму не було: на престолі сидів Нур-Девлет, йому допомагав Айдер, а Емінек очолював рід Ширінів.

Султан був дуже практичною людиною й за свою послугу Емінеку та Нур-Девлету очікував розплати. Адже османи прийшли до Криму не тільки для того, щоб заволодіти багатствами генуезців ‒ якими, до речі, так і не поділилися з Емінеком, хоча той, закликаючи османів на Кафу, окремо обумовлював, що пропонує султану лише взяти владу над містом, а всі багатства залишає за собою.

Так ось, османів цікавило не тільки золото генуезців, а й військові сили самих кримців, які потрібні були їм для подальших завоювань у Європі. Тому перше, чого султан зажадав від Нур-Девлета, коли той повернувся до влади, було вивести кримське військо на підмогу туркам у Молдову ‒ а треба сказати, що Молдова тоді була досить потужною державою, її правитель, князь Штефан, успішно відбивав спроби османів завоювати його країну; тому турки відчували там труднощі й потребували допомоги кримців.

І ось, коли Нур-Девлет повів кримські війська в Молдову, під час його відсутності ординська армія вдерлася до незахищеного Криму. Нур-Девлет не встиг нічим допомогти туркам, рвонувся з фронту додому, але в Криму зазнав від ординців поразки, ледь не потрапив у полон, Орда знову заволоділа Кримом! Через рік-півтора ординців вдалося вигнати, але лад у країні так і не встановився. Тепер Нур-Девлет сильно посварився з Айдером, і ця ворожнеча з братом повністю поглинула його, змусивши закинути всі державні справи. Він скаржився в Стамбул на своїх беїв, ті скаржилися на нього, а тим часом уздовж кордонів кружляли ординські полчища, вичікуючи моменту для нового вторгнення. І якщо говорити про анархію, то так: ось саме в цей момент загроза анархії насунулася на Крим серйозно.

І тоді вся кримська знать на чолі з Емінеком згадала нещодавні щасливі та безпечні часи Менглі Герая, глибоко розкаялася в своєму бунті проти нього й вся хором благала султана, щоб той повернув його назад до Криму. І той, бачачи, що Крим випливає з рук, погодився, що це слід зробити. Тому що Орда була ворогом Туреччини, й повернення Криму під владу Орди було султану дуже невигідним. І ось у 1478 році султан відіслав Менглі Герая назад до Криму ‒ на тій умові, що хан визнає його верховенство над собою. І Менглі Гераю довелося погодитися на це.

І якщо відповідати на питання, як зустріли Менглі Герая в Криму ‒ то зустріли його, судячи з усього, вельми привітно, тому що вся аристократія сама бажала й просила його повернення. І тому Менглі Герай скоро й безперешкодно повернувся на престол, а Нур-Девлет та Айдер втекли спочатку до Києва, а звідти, з часом, перебралися до Москви.

Далі буде.

Текст уперше був опублікований Крим.Реалії в лютому 2018 року.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції