Спеціально для Крим.Реалії
Азербайджанський аналітичний портал «Yenicag.Ru ‒ «Нова Доба» опублікував інтерв'ю українського дипломата з п'ятнадцятирічним стажем роботи в МЗС України, генерального директора консалтингової компанії AB&D Group Юлії Осмоловської, в якому вона сказала, що «після агресії з боку Росії Україна може відмовитися від статусу без'ядерної держави».
Коментуючи рівень політичної підтримки України з боку політичних партнерів Юлія Осмоловська зазначає, що ця допомога недостатня з кількох причин. Тому, на думку дипломата, «потрібно докласти зусиль, щоб переконати США, що для них (втім, як і для Європи) репутаційно вигідно допомогти вирішити цей конфлікт, оскільки амбівалентність їх реальної (а не декларативної) позиції ставить під загрозу серйозніші речі глобального характеру».
У першу чергу тому, що наслідки невиконання Будапештського меморандуму ставлять під загрозу ядерну безпеку в усьому світі. Сьогодні Україна «має повне моральне право оголосити про свій вихід з ДНЯЗ (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї ‒ авт.) та відновити ядерні програми».
На думку не тільки Юлії Осмоловської, але й багатьох інших аналітиків, Україна недостатньо використовує ресурс, пов'язаний з Будапештським меморандумом про приєднання до ДНЯЗ, підписане 5 грудня 1994 року.
По-перше, США та Великобританія допомагають Україні значно менше, ніж вимагає ситуація. Особливо Великобританія. Уже сім років триває неприкрита військова агресія Росії проти України (а це ж довше, ніж Друга світова війна), Україна зазнає економічних, територіальних, політичних та моральних збитків, втрачає людей убитими й пораненими, а ті країни, які підписалися під гарантіями, не можуть налагодити дійсно ефективну допомогу, яка вплинула б на поведінку агресора.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Тека особливого наміру»За минулий час Росія навчилася обходити санкції, домагається потрібних інвестицій і в Крим, використовуючи приховані механізми та схеми прикриття. І навіть, якщо деякі санкції чутливі для Росії, якщо все одно вона зазнає збитків і втрат, але під їх дією припиняти війну і повертати Україні території не планує. Навіщо тоді така гра?
Зараз багато хто розуміє, якщо Україна в межах переговорів у Нормандському форматі, або з трибуни ООН, ОБСЄ або Ради Європи лише заговорить про потенційно можливу відмову від ДНЯЗ, як відношення у світі до цієї проблеми та до самої України кардинально зміниться. По-перше, багато країн зрозуміють, що проблеми України можуть стосуватися безпосередньо і їх.
По-друге, це дає можливість кардинально збільшити міжнародний тиск на Росію з метою припинення війни і повернення анексованих територій. Тиск спочатку морально-політичний, але при потрібній організації він може перерости в ефективніший економічний, а в разі ухвалення резолюцій і рішень міжнародними організаціями та судами ‒ в юридичний.
Україна добровільно віддала «свою силу»?
Відповідь на це запитання проста. Україна не добровільно віддала весь військовий потенціал, а під потужним тиском США та Росії. Окрім сухопутних військ, до складу Збройних сил України входили чотири дивізії 43-ї ракетної армії РВСН. У її складі були 176 міжконтинентальних балістичних ракет, які сумарно несли 1272 ядерні боєголовки.
Україна вважалася третьою за своїм потенціалом ядерною державою у світі
На території України перебували 2500 одиниць тактичної ядерної зброї. До 2005 року чисельність Збройних сил України скоротилася з 980 тисяч до 190 тисяч осіб.
Україна вважалася третьою за своїм потенціалом ядерною державою у світі після Росії та США. Тиск США та Росії змусив Україну піти на поступки.
Українські робітники розрізають протикорабельну ракету повітряного базування Х-22 «Буря» біля села Озерне, 6 листопада 2002 року
Позиція України була цивілізованою
Слід не забувати, що гарантії цілісності та безпеки України встановлювалися не тільки Будапештським меморандумом. У травні 1992 року Україна разом з Росією, Казахстаном і Білоруссю, підписала Лісабонський протокол про СНО-1. При цьому Україна підтвердила свої вимоги про гарантії безпеки з боку всіх країн, які офіційно володіють ядерною зброєю (США, Росії, Великобританії, Франції та Китаю).
У лютому 1994 року Верховна Рада України ратифікувала Договір СНО-1 та Лісабонський протокол без жодних умов. А 16 листопада того ж року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як без'ядерна держава. Таким чином, підсумком цього процесу стало ухвалення 5 грудня 1994 року під час саміту ОБСЄ в Будапешті Меморандуму про гарантії безпеки. 30 жовтня 2001 року була знищена остання шахтна пускова установка МБР РС-22. У 2002 році 43-тя ракетна армія була офіційно розформована.
Офіцер української армії проводить інспекцію знищення пускової установки ракети СС-24 недалеко від Первомайська Миколаївської області. До кінця 2001 року Україна знищила всі 46 міжконтинентальних балістичних ракет
Якби Україна всього цього не зробила ‒ чи були б виправдання для її позиції? Звичайно, це суттєво ускладнило б процес міжнародного визнання України, а також серйозно погіршило відносини з США та іншими західними країнами. Але Україна як незалежна держава все одно була б визнана. Можливо, вона втратила б політичну та економічну підтримку західних партнерів, залишившись сам на сам з агресивною Росією. Усвідомлюючи всі ці фактори, Україна діяла все-таки як цивілізована держава. На жаль, світ цього не оцінив.
Україна діяла як цивілізована держава. Світ цього не оцінив
Немає жодного сумніву в тому, що Україна все ще має технічний та науковий потенціал для відтворення ядерної зброї, яку можна було б помістити на ці носії. Якщо Україна тільки оголосить або навіть почне проводити інженерну розробку ядерної зброї, чи змінить це ситуацію у світі на її користь? Логіка проста. Анексуючи Крим і ведучи війну на Донбасі, Росія порушила Статут ООН і Договір про дружбу та партнерство з Україною, низку інших положень міжнародного права. Росія знайшла слабку і незахищену державу, щодо якої вчинила агресію.
Чому Україна виявилася незахищеною? Тому, що сподівалася в коротші терміни стати членом НАТО і системи найефективнішої колективної безпеки. Якби Україна була членом НАТО, то Росія обов'язково побоялась би анексувати Крим і воювати на Донбасі. Тому перед Україною стоїть дилема: або країна стане членом НАТО, або треба шукати інші, ефективніші засоби захисту, ніж досі.
Але якщо поки в НАТО не приймають, тоді під загрозою ще більшого розширення агресії Росії і втрати нових територій, Україні варто захищатися самій. А як можна захистити себе проти агресивної ядерної держави? Тільки за допомогою володіння ядерною зброєю. І ціна відтворення ядерної зброї в Україні може виявитися меншою, ніж втрати від безперервної вже сім років і ще активної відкритої агресії Росії в Криму і на Донбасі.
Російська армія в анексованому Криму
Чи варто Україні знімати з порядку денного варіант відновлення ядерного потенціалу
Це не означає, що українські інженери вже завтра засядуть за кульмани та комп'ютери. Але поки Москва не виведе свої війська з України, не поверне Донбас і Крим, контроль над порушеною ділянкою кордону, чи варто Україні знімати з порядку денного варіант потенційного відновлення ядерного потенціалу? Як Україна має знайти ефективну парасольку, яка захистить її проти Росії, яка розширює свою агресію?
В Україні розроблений план розвитку відносин з НАТО, відповідний пункт внесений до Конституції України. Але, як показує досвід, процес йде повільними і невпевненими темпами, при яких Росія стягує все більше військ, зокрема і з ядерною зброєю, до кордонів з Україною і погрожує розширити агресію. Україна буде змушена шукати засоби для того, щоб запобігти можливим катастрофічним наслідкам для свого народу та держави.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції