Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Вже в перші години після появи повідомлень про пожежу на Керченському мосту з'явилися коментарі про те, що російський президент Володимир Путін сприйматиме руйнацію мосту як особисту образу й обов'язково «помститься» за нього.
Але виявилося, що російський президент збирається використати ситуацію навколо Кримського мосту зовсім не для помсти, а для шантажу. І в цьому, гадаю, весь Володимир Путін.
Російський президент збирається використати ситуацію навколо Кримського мосту зовсім не для помсти, а для шантажу. І в цьому, гадаю, весь Володимир Путін
Першим елементом цього шантажу є легітимація знищення цивільної інфраструктури України. Вперше з початку війни російські керівники практично не приховують, що прагнуть зруйнувати цивільну інфраструктуру. Здавалося б, у разі руйнування Кримського мосту, в якому Кремль звинувачує українські спецслужби, удари мали б завдаватися по горезвісних «центрах ухвалення рішень». Але ні, Кремль цікавить саме удар по інфраструктурі, а російські пропагандисти пояснюють ці атаки своій аудиторії саме тим, що «Україна почала перша».
Вибух на Кримському мосту: охоплені вогнем цистерни та паніка у Криму (фотогалерея)
Для Путіна шантаж голодом – це частина стратегії боротьби із Заходом
Другий елемент шантажу – це готовність поставити під питання зернову угоду. Схоже, для Путіна шантаж голодом – це частина стратегії боротьби із Заходом. Він, певно, ще не відмовився від ідеї, про яку пише преса, спровокувати глобальну міграційну кризу за допомогою голоду в країнах «глобального півдня».
Російський президент, напевно, пам'ятає, як міграційна криза часів сирійської війни змінила політичний ландшафт Європи – і «може повторити». Від провокування голоду Кремль, можливо, втримали побоювання, що в голоді країни «глобального півдня» звинуватять саме Росію – і тоді не станеться не лише «розвороту від Заходу», а й «розвороту на Схід».
Президент Росії Володимир Путін
Пожежа на Керченському мосту наочно продемонструвала готовність Володимира Путіна використати будь-яку ситуацію для подальшої ескалації ситуації
Втім, невдачі на фронтах можуть спонукати Путіна повернутися до голоду. І те, що російський президент говорить про можливість доставки вибухівки для підриву Керченського мосту... зерновозом, про це свідчить. Такий міфічний «зерновоз» може з'явитися у доповіді Слідчого комітету Російської Федерації буквально будь-якої миті. І якщо Путін заявить про відмову від угоди – це теж не буде «помста». Впевнений, це буде сухий і жорстокий розрахунок.
Таких елементів шантажу в російській політиці довкола Криму було чимало і, либонь, ще буде чимало. Пожежа на Керченському мосту наочно продемонструвала готовність Володимира Путіна використати будь-яку ситуацію для подальшої ескалації ситуації. Адже що таке шантаж? Це і є улюблене кремлівське підняття ставок, якими стали і війна Росії проти України, і погрози ядерною зброєю, і відмова від постачання газу до країн ЄС.
І пожежа на Керченському мосту для Путіна це, певен, насамперед «підняття ставок». Новий великий шантаж.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.