Це Мурманськ, найбільше місто за Північним полярним колом. Знімок зроблений 11 грудня об 11:32, коли сонце наближалося до своєї найвищої точки якраз під горизонтом.
Покупець заглядає до рибного кіоску, а над Мурманськом здійнялася завірюха. Щороку з 2 грудня до 11 січня це російське місто поринає в темряву полярної ночі.
Колишній моряк Костянтин тримає свого улюбленого хаскі. 52-річний чоловік каже, що любить Мурманськ за риболовлю і свободу, що їх дає довколишня дика природа, але, проживши все життя в цьому місті, він «трохи втомився» від зимової темряви.
Місцевий житель готує свою зброю на стрільбищі радянських часів. Із 1989 року населення Мурманська скоротилося із 468 тисяч до 292 тисяч людей.
Приблизно за 100 кілометрів на схід від Мурманська при місячному світлі лежать замерзлі човни царської доби.
Мурманськ був заснований як Романов-на-Мурмані 1916 року, коли цар Микола II шукав незамерзущий порт, який би дав можливість ввозити військові припаси від союзників Росії.
Через кілька місяців після заснування міста революція позбавила царя влади, і місто було перейменоване на Мурманськ.
У Другій світовій війні Мурманськ знову став життєво важливим для Радянського Союзу і його західних союзників для поставок техніки і допомоги Червоній армії. У 1941 році захисники Мурманська втримали атаки німецьких і фінських військ, але місто значною мірою знищили нацистські авіанальоти.
Пам’ятник «Альоша» на вершині пагорба присвячений радянським військовослужбовцям, які захищали місто під час Другої світової війни.
Будівля сталінських часів у центрі Мурманська. Більшість будівель у місті були збудовані в радянський період. У часи бурхливої доби відбудови і заснування військово-морської бази неподалік чисельність населення Мурманська сягнула свого максимуму – майже пів мільйона людей.
Двоє чоловіків спілкуються пізно ввечері у дворі будівлі сталінських часів. Один водій таксі сказав Радіо Свобода, що він спить, «коли собі хоче», протягом тижнів зимової темряви.
Нічний клуб у центрі міста суботнього вечора. Жінки становлять близько 54 відсотків населення міста.
Жінка чекає на свій автобус у теплі аптеки.
Місцеві жінки під час служби в церкві Спаса-на-Водах.
Мурманська залізнична станція працює безперервно, переважно задля транспортування вугілля. Залізничні вантажні перевезення – одна з небагатьох великих галузей працевлаштування, які лишилися в місті після того, як рибальство було знищене через західні економічні санкції й заплутані російські митні правила.
Чоловіки п’ють у підвальному барі, де великий келих пива коштує близько 1 долара.
Продавець наливає пиво чоловікові, який сказав, що 10 літрів – це для «мене і дружини на всі вихідні».
Меморіал морякам, які загинули в мирний час. Сфотографовано опівдні.
Полярне сяйво мерехтить над кладовищем у прибережному селі Теріберка. Такі дива природи є рушійною силою туризму в регіоні.
Китаянка на березі Баренцового моря. Починаючи з 2014 року, коли російський рубль упав у ціні, як каже місцевий екскурсовод Михайло Точилов, туризм із Китаю в Мурманській області різко зріс.
Готель будують при світлі прожекторів, що дозволяє будівельникам відпрацювати звичайний робочий день. 2018 року 64 тисячі іноземних туристів, більшість із них із Китаю, відвідали Мурманськ, щоб побачити полярне сяйво. Це набагато більше в порівнянні з лише 200 китайськими туристами 2013 року.
Подруги з китайського Ґуандуну позують перед судном царської доби в Теріберці. Коли Радіо Свобода запитало цю дівчину, чому вона обрала російську Арктику, а не сусідні Норвегію чи Фінляндію, вона миттєво відповіла: «Дешево!». Потім вона зчепила два пальці, щоб сказати: «І тому що дві країни (Росія і Китай) – хороші друзі».
Дружній хаскі блукав вулицями Теріберки в ранковій темряві. Усі фотографії цієї галереї були зняті на iPhone 11 Pro із увімкненим «нічним режимом», що дозволяє знімати фотографії в темряві.
Винищувач-перехоплювач радянських часів освітлюється вуличним освітленням Мурманська. У 1990-х роках російські вчені розмістили в космосі велетенське дзеркало, щоб перевірити, чи реально відбивати сонячні промені назад до Землі, щоб освітлювати заполярні міста, такі, як Мурманськ.
Місячна ніч у Теріберці. Хоча перший експеримент із виведенням «штучного місяця» на орбіту був успішний, другий прототип спіткала невдача. А через економічний хаос кінця 1990-х років у Росії від проєкту довелося відмовитися.
Реклама курчат із картоплею фрі в одному з велетенських торговельних центрів Мурманська, куди місцеві жителі їдуть на закупи при яскравому освітленні.
Чоловік іде крізь хуртовину в центрі Мурманська. Більшість молодих людей сказали Радіо Свобода, що вони не проти зими, коли в небі миготить полярне сяйво, а землю вкриває сніг. Один працівник готелю сказав: «У будь-якому разі, літо по-справжньому триває тиждень-другий, а зима тут прекрасна. Я їй даю перевагу».
Оригінал матеріалу – на англомовному сайті Радіо Вільна Європа – Радіо Свобода