Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Загострення кризи між Китаєм і Філіппінами у Південно-Китайському морі – президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший назвав ситуацію «жахливою» – нагадало мені про те, як загострювалася ситуація в Чорному морі.
Росія діяла послідовно. Спершу встановила фактичний контроль над чорноморським узбережжям Абхазії. Потім домоглася від України згоди на збереження бази Чорноморського флоту в Криму та домовленостей про відмову від проведення морського кордону між двома країнами в Азовському морі. У 2014 році був окупований та анексований Крим. А 2022 року Росія зайняла всю територію довкола Азовського моря.
Коли щодня підвищуєш ставки, як правило, пропускаєш той момент, коли потрібно зупинитися
Китай, гадаю, наразі просто перевіряє, як реагуватимуть його сусіди на жорсткі дії та готовність вирішувати непрості питання розмежування акваторій у Південно-Китайському морі силою. І якщо побачить, що жодної серйозної реакції не буде, то, певен, почне просуватися далі шляхом ескалації. Зрештою, почнеться серйозна конфронтація – вже не з сусідами, а з більшими гравцями. Коли щодня підвищуєш ставки, як правило, пропускаєш той момент, коли потрібно зупинитися – це закон будь-якої агресивної політики.
Саме тому порушення міжнародного права, готовність утискати інтереси слабших у військовому відношенні сусідів, впевненість у шантажі як найефективнішому інструменті політики – все це, певен, має зустрічати відсіч. І не за десять років, а одразу, коли агресор ще перевіряє світ на готовність, реагувати.
Пожежа в порту міста Бердянська, 24 березня 2022 року. Генштаб ЗСУ повідомив, що ударом українських військових було знищено російський великий десантний корабель «Саратов» і пошкоджено ще два великі десантні кораблі – «Цезарь Куников» і «Новочеркасск»
Реакція на анексію Криму, як ми пам'ятаємо, була дуже обережною. Навіть на Заході було чимало тих, хто намагався «зрозуміти» Володимира Путіна та згадати про «історичні претензії» Росії. Та й запроваджені після анексії санкції залишали бажати кращого. Складалося відчуття, що карають не державу, яка порушила міжнародне право й відхопила територію іншої держави, а якусь групу змовників.
Навіть на Заході було чимало тих, хто намагався «зрозуміти» Володимира Путіна та згадати про «історичні претензії» Росії
Наслідки цієї обережності, як бачимо, не змусили себе чекати. І в Криму, і на українському Сході, і в басейні Чорного моря. А зрештою – призвели до великої війни, політичного виходу з якої не проглядається.
Але найголовніше – так це те, що путінський приклад виявився, як і слід було очікувати, заразливим. Що багато лідерів намагаються вирішити складні питання силою. Що питання міжнародного права, договори і домовленості відступають перед можливістю якщо не анексувати, то шантажувати анексією – як Венесуела Гайану, наприклад.
І зрозуміло, що такі держави, як КНР, взагалі вважають, що мало чим ризикують. До прямої конфронтації з Китаєм, як і до прямої конфронтації з Росією, мало хто прагне. А той, кому намагаються вкотре не відповідати, певен, може дозволити собі багато чого.
У результаті світ опинився в дуже небезпечній ситуації. Кризи стають нормою політики, зіткнення відбуваються і на суші, і на морі. Президент Філіппін, гадаю, правий: це справді жахливо. Ось тільки потрібна не констатація факту, а розуміння того, як повернутися до нормальності. І, можливо, потрібно починати з відновлення норм міжнародного права? З Криму? З безпеки Чорного моря?
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.