Наш колега Владислав Єсипенко, якого російський суд в окупованому Криму за сфабрикованим обвинуваченням засудив до 6 років ув'язнення, став лауреатом престижної премії PEN/Barbey Freedom.
Це важлива нагорода, бо вона свідчить про те, що світ не забув про українських в'язнів совісті. Навіть у дні війни Росії проти України, коли весь регіон став суцільним кошмаром і ми щодня дізнаємося про репресії не лише проти журналістів, а й проти їхніх родичів – причому не лише на окупованій росіянами території України, а й у самій Росії – справа Єсипенка залишається для світу важливим індикатором насильства над свободою слова.
Справа Єсипенка залишається для світу важливим індикатором насильства над свободою слова
Владислав був одним із тих мужніх журналістів, хто розповідав про окупацію тоді, коли Кремль хотів перетворити саму цю окупацію на норму, а Крим зобразити «звичайним регіоном» Російської Федерації. І, звичайно, кожен журналіст чи активіст, який називав речі своїми іменами, був для російського режиму смертельним ворогом. На таких людей полювали, їм вигадували звинувачення, з них вибивали свідчення – від Сенцова до Єсипенка методи не змінювалися. І не змінювався підхід: треба лише розкручувати маховик репресій, аби про конкретних людей перестали згадувати.
Владислав Єсипенко
Ми бачимо спробу перетворити всю Україну на великий Крим чи Донбас
І це триває навіть не останні вісім років. Я б сказав – понад сто. Від часу перемоги більшовицького перевороту в листопаді далекого 1917 року. Спочатку – окремі арешти, а потім – «червоний терор». Спочатку – звинувачення проти «буржуазних журналістів», а потім знищення свободи преси як такої та розстріли навіть найвірніших «солдат партії», таких як Микола Бухарін чи Михайло Кольцов.
Так і тут – у 2014 році багатьом здавалося, що Путін задовольниться Кримом, ну в крайньому разі – Донбасом. А тепер ми бачимо спробу перетворити всю Україну на великий Крим чи Донбас. І якщо вона увінчається хоча б відносним успіхом, гадаю, на багатьох з нас чекає доля Владислава Єсипенка. Саме тому так важливо про це не забувати – ні нам, ні друзям.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
