Сімферополь – Нещодавно Російська Держдума ухвалила рішення обмежити вільне використання української гривні в окупованому Криму на період до 1 червня 2014 року, хоча раніше передбачалося, що дуалізм валюти на тимчасово окупованій території буде ще й в 2016 році. Штучно прискорює цей процес і самопроголошений кримський уряд – наприклад, «перший віце-прем'єр» окупованого Криму Рустам Теміргалієв постійно пише у Facebook пости, в яких повідомляє про різні обмеження, що носять недружній характер до українських грошей – так, з безготівкового обороту гривня зусиллями «ради міністрів» виведена ще на початку травня. Але як же ставляться до нових грошей прості кримчани?
Оскільки в Криму закриті всі українські банки, а нових російських ще не вистачає, всі платежі населення зосереджені в поштових відділеннях колишньої «Укрпошти», яка зараз перейменована в «Кримпошту». Нагадаємо, що через загрозу міжнародної ізоляції «Пошта Росії» не наважилася включити кримську мережу поштових відділень до своєї структури, тому що після цього вона втратила б зв'язки зі службами всіх країн, що не визнали окупацію Криму.
У поштових відділення виникли величезні черги, в яких люди стоять і переписують списки по кілька днів. Розмови в таких чергах найрізноманітніші – від розповідей про своїх онуків, до... ставлення до нових грошей, оскільки і самі черги виникли і через гроші. Прислухаймося ж до цих розмов і поговоримо з людьми.
По-перше, люди тут підтримують думку про те, що російські гроші – солідні й красиві на вигляд, поки нові купюри хрусткі й «радують руку». Це говорить про те, що технології виготовлення банкнот в Росії, що успадкувала радянське грошове виробництво, приділяють велику увагу. Гроші країни, яка весь час мріє, хоча і марно, з одного боку, про «падіння долара» і про «усунення доларизації» сусідів, але поки не здатна позбутися навіть доларизації своєї власної економіки, а з іншого боку, про «рублеву експансію» хоча б у країнах колишнього СРСР, це має велике значення. Рублі з вигляду, на дотик і з точки зору методів захисту солідніші багатьох інших грошей, особливо азіатських країн.
Треба сказати, що кримчани індиферентно поставилися до того, що на одній з
російських купюр був зображений Соловецький монастир без хрестів на куполах, тобто вже в той час, коли він був перетворений на концтабір НКВС. В’язниця на грошах – світовий нонсенс, але кримчан це якось не стурбувало,
нема коли замислюватися про такі «дрібниці», виявилося, що є проблеми серйозніші...
«Гроші у них дуже незручні, – поділився з кореспондентом своєю думкою офісний службовець Сергій Р. Примітний у цьому випадку вираз «у них». Схоже, багато кримчан, як і Сергій, не вважають рублі «своїми» грошима, поки вони ставляться до них, приблизно як у війну ставилися до німецьких «окупаційних марок». Він тримає в руках кілька книжок з оплати комунальних послуг, і в них закладена ціла пачка 50-рублевих купюр. – Незручні тим, що дуже вже дрібні. Завжди потрібно носити з собою пачками, вони не влазять в гаманці, випирають з кишень. От якщо ці платежі оплачувати гривнями, то для цього вистачить трьох паперових купюр, а рублями – ось ціла пачка! В Росії давно вже треба провести деномінацію на один, а можливо, на два знаки, тобто зменшити числа якщо не в сто, то в десять разів...»
Російські гроші не особливо подобаються і домогосподарці Тетяні С. з Сімферополя: «Суми лякають. Пішла на ринок, а кіло редиски коштує 72 рублі. У порівнянні з українськими гривнями – це майже сміття. Хіба може кілограм редиски коштувати аж 72 основних грошових одиниці країни? Тільки уявіть собі – 72 гривні, 72 долара, 72 євро, – це ж великі гроші, а в Росії це нормально... »
«Я не знаю, що робити з російськими монетами, розповідає літня вчителька Ольга П. – Серед гривень, наприклад, українська десятка була популярною купюрою, нею ми любили розплачуватися. А російська десятирублева монета – те саме, що наші українські 3 гривні, дрібниця, яка йде на оплату при купівлі газети, наприклад. Та й взагалі я тут подивилася – на російську десятку і купити нема чого, немає таких цін, все в сотнях і тисячах. А що говорити про монети вартістю в копійки? Навіщо вони взагалі існують?»
Цікава бесіда вийшла з пенсіонером Володимиром Сергійовичем Ш., колишнім банківським службовцем. «Знаєте, – почав говорити він, відвівши мене вбік і пошепки, – я все життя маю справу з грошима, в сенсі з чужими, для
мене це професія. У грошей є вигляд, і є суть. Наприклад, за все моє життя найвдалішими в цьому плані були рублі СРСР, введені Хрущовим після деномінації 1961 року. Хрусткий сіренький радянський рубль, – я думаю, що багато його пам'ятають! – Коштував тільки 68 центів, тобто радянські гроші були дорожчі за долари. Так от, ті гроші мали і вигляд, і суть. Для народу краще, якщо наприклад, хлібина коштує 10-15 копійок, а не 15-20
рублів, як зараз на російські гроші. Нехай ми тоді заробляли на місяць 130-150 рублів, але за них можна було все купити. Це виховувало таке ставлення до грошей, коли люди навіть копійку піднімали, якщо вона валялася на дорозі, а зараз і за блискучою десяткою лінь нахилитися. І взагалі, я маю сказати, що вже в Росії після розпаду Союзу ставлення до грошей зовсім змінилося. Вони стали дрібними і знецінилися, люди не дорожать цими грошима...»
У нас зайшла мова про зовнішній вигляд і про технології виробництва грошей. «Що я вам скажу, – продовжив Володимир Сергійович Ш., – у виробництві гроші мають бути якомога дешевшими. Наприклад, собівартість виробництва 100-доларової купюри – лише кілька центів. Російські ж гроші мають претензію на красу і, до речі, абсолютно невиправдано велику кількість засобів захисту, – ну, який дурень підроблятиме суперзахищені 50-рублеві купюри? – Як я підозрюю, дуже дорогі у виробництві. Там напхано стільки непотрібної краси, водних знаків, різних голограм, захисних смуг і багато чого іншого, що я думаю, що виробництво тієї ж 50-рублевої купюри коштує більше ніж 50 рублів, тобто виробництво самих грошей збиткове. Це може бути виправдане тільки політичними причинами...»
«Я вважаю, що абсолютно даремно Росія українські гроші виводить з обігу в Криму, – сказав мені підприємець Олег У. – По-перше, по-моєму, це їм не вдасться. Оскільки гривня просто потрібна буде людям для поїздок в Україну, для оплати товарів і послуг в Україні, гривня в Криму буде просто загнана в підпілля і, за необхідності, незважаючи на заборону, люди між собою, а іноді й в торгових мережах, розплачуватимуться гривнями, і вона все одно ходитиме. Наприклад, я так підозрюю, в Криму працюватимуть підприємці, в яких бізнес і в Україні, зокрема і між собою їм буде зручно розраховуватися гривнею, ну от вони так і будуть робити, незважаючи на заборону. Звичайно, рубль підтримуватиметься адміністративно, буде нав'язуватися, а це не додасть йому ні народного визнання, ні любові людей».
Оскільки в Криму закриті всі українські банки, а нових російських ще не вистачає, всі платежі населення зосереджені в поштових відділеннях колишньої «Укрпошти», яка зараз перейменована в «Кримпошту». Нагадаємо, що через загрозу міжнародної ізоляції «Пошта Росії» не наважилася включити кримську мережу поштових відділень до своєї структури, тому що після цього вона втратила б зв'язки зі службами всіх країн, що не визнали окупацію Криму.
У поштових відділення виникли величезні черги, в яких люди стоять і переписують списки по кілька днів. Розмови в таких чергах найрізноманітніші – від розповідей про своїх онуків, до... ставлення до нових грошей, оскільки і самі черги виникли і через гроші. Прислухаймося ж до цих розмов і поговоримо з людьми.
По-перше, люди тут підтримують думку про те, що російські гроші – солідні й красиві на вигляд, поки нові купюри хрусткі й «радують руку». Це говорить про те, що технології виготовлення банкнот в Росії, що успадкувала радянське грошове виробництво, приділяють велику увагу. Гроші країни, яка весь час мріє, хоча і марно, з одного боку, про «падіння долара» і про «усунення доларизації» сусідів, але поки не здатна позбутися навіть доларизації своєї власної економіки, а з іншого боку, про «рублеву експансію» хоча б у країнах колишнього СРСР, це має велике значення. Рублі з вигляду, на дотик і з точки зору методів захисту солідніші багатьох інших грошей, особливо азіатських країн.
Треба сказати, що кримчани індиферентно поставилися до того, що на одній з
В’язниця на грошах – світовий нонсенс, але кримчан це якось не стурбувало
нема коли замислюватися про такі «дрібниці», виявилося, що є проблеми серйозніші...
«Гроші у них дуже незручні, – поділився з кореспондентом своєю думкою офісний службовець Сергій Р. Примітний у цьому випадку вираз «у них». Схоже, багато кримчан, як і Сергій, не вважають рублі «своїми» грошима, поки вони ставляться до них, приблизно як у війну ставилися до німецьких «окупаційних марок». Він тримає в руках кілька книжок з оплати комунальних послуг, і в них закладена ціла пачка 50-рублевих купюр. – Незручні тим, що дуже вже дрібні. Завжди потрібно носити з собою пачками, вони не влазять в гаманці, випирають з кишень. От якщо ці платежі оплачувати гривнями, то для цього вистачить трьох паперових купюр, а рублями – ось ціла пачка! В Росії давно вже треба провести деномінацію на один, а можливо, на два знаки, тобто зменшити числа якщо не в сто, то в десять разів...»
Російські гроші не особливо подобаються і домогосподарці Тетяні С. з Сімферополя: «Суми лякають. Пішла на ринок, а кіло редиски коштує 72 рублі. У порівнянні з українськими гривнями – це майже сміття. Хіба може кілограм редиски коштувати аж 72 основних грошових одиниці країни? Тільки уявіть собі – 72 гривні, 72 долара, 72 євро, – це ж великі гроші, а в Росії це нормально... »
«Я не знаю, що робити з російськими монетами, розповідає літня вчителька Ольга П. – Серед гривень, наприклад, українська десятка була популярною купюрою, нею ми любили розплачуватися. А російська десятирублева монета – те саме, що наші українські 3 гривні, дрібниця, яка йде на оплату при купівлі газети, наприклад. Та й взагалі я тут подивилася – на російську десятку і купити нема чого, немає таких цін, все в сотнях і тисячах. А що говорити про монети вартістю в копійки? Навіщо вони взагалі існують?»
Цікава бесіда вийшла з пенсіонером Володимиром Сергійовичем Ш., колишнім банківським службовцем. «Знаєте, – почав говорити він, відвівши мене вбік і пошепки, – я все життя маю справу з грошима, в сенсі з чужими, для
Для народу краще, якщо наприклад, хлібина коштує 10-15 копійок, а не 15-20 рублів, як зараз на російські гроші
рублів, як зараз на російські гроші. Нехай ми тоді заробляли на місяць 130-150 рублів, але за них можна було все купити. Це виховувало таке ставлення до грошей, коли люди навіть копійку піднімали, якщо вона валялася на дорозі, а зараз і за блискучою десяткою лінь нахилитися. І взагалі, я маю сказати, що вже в Росії після розпаду Союзу ставлення до грошей зовсім змінилося. Вони стали дрібними і знецінилися, люди не дорожать цими грошима...»
У нас зайшла мова про зовнішній вигляд і про технології виробництва грошей. «Що я вам скажу, – продовжив Володимир Сергійович Ш., – у виробництві гроші мають бути якомога дешевшими. Наприклад, собівартість виробництва 100-доларової купюри – лише кілька центів. Російські ж гроші мають претензію на красу і, до речі, абсолютно невиправдано велику кількість засобів захисту, – ну, який дурень підроблятиме суперзахищені 50-рублеві купюри? – Як я підозрюю, дуже дорогі у виробництві. Там напхано стільки непотрібної краси, водних знаків, різних голограм, захисних смуг і багато чого іншого, що я думаю, що виробництво тієї ж 50-рублевої купюри коштує більше ніж 50 рублів, тобто виробництво самих грошей збиткове. Це може бути виправдане тільки політичними причинами...»
«Я вважаю, що абсолютно даремно Росія українські гроші виводить з обігу в Криму, – сказав мені підприємець Олег У. – По-перше, по-моєму, це їм не вдасться. Оскільки гривня просто потрібна буде людям для поїздок в Україну, для оплати товарів і послуг в Україні, гривня в Криму буде просто загнана в підпілля і, за необхідності, незважаючи на заборону, люди між собою, а іноді й в торгових мережах, розплачуватимуться гривнями, і вона все одно ходитиме. Наприклад, я так підозрюю, в Криму працюватимуть підприємці, в яких бізнес і в Україні, зокрема і між собою їм буде зручно розраховуватися гривнею, ну от вони так і будуть робити, незважаючи на заборону. Звичайно, рубль підтримуватиметься адміністративно, буде нав'язуватися, а це не додасть йому ні народного визнання, ні любові людей».
