Від самого початку агресії проти України, а саме – з початку анексії Криму, Кремль намагався історично обґрунтувати свої претензії на частину українських теренів. Серед таких «обґрунтувань» – зокрема теза президента Росії Володимира Путіна про «Новоросію». За сприяння Москви цю ідею нині підтримують деякі фонди, які заявляють про намір «захистити південний схід від злочинної київської влади».
У телеефірі 18 квітня 2014 року президент Росії Володимир Путін так окреслив нинішнє право Москви на південний схід України: «Питання в тому, щоб забезпечити законні прави й інтереси росіян і російськомовних громадян південного сходу України. Нагадаю, що це ж, користуючись термінологією ще царських часів, є Новоросія. І оцей ось Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в царські часи. Це – всі ті території, які були передані в Україну у 20-ті роки радянської владою».
«А російський народ там же ж залишився. Так, сьогодні вони – громадяни України, але вони повинні бути рівноправними громадянами своєї держави. Ось у чому вся справа», – казав Путін.
Сьогодні за вказівкою Кремля створюються все нові й нові, так би мовити, громадські фонди і фронти на підтримку Новоросії. Їхня мета – «надавати допомогу борцям за свободу і захисникам своїх прав на території України». До таких, як оприлюднено щойно в «Ізвестіях», оголосив себе належним і «Фонд православних Росії й України з допомоги південному сходу (Новоросії)», у складі якого – представники 20 областей України.
До проекту «Новоросія» залучають і Західну Україну
Серед тих, хто увійшов до так званої спостережної ради цього фонду, – самопроголошений «прем’єр-міністр» «Республіки Підкарпатська Русь» Петро Гецко, глава Союзу православних громадян Росії Валентин Лєбедєв, глава Союзу православних громадян України Валерій Кауров, координатор байкерського клубу «Нічні вовки», особистий друг Путіна Андрій Кормухін, український журналіст-телеведучий Максим Равреба.
Згаданий, зокрема, Валерій Кауров 21 квітня цього року оголосив себе новообраним «президентом» «Народної республіки Новоросія», про утворення якої заявили деякі «православні активісти» Одеси. СБУ порушило проти Каурова кримінальну справу за фактом «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України».
В інтернеті поширюються повідомлення (насамперед російськими ЗМІ) про те, що русини Закарпаття нібито активно протидіють Києву, зривають мобілізацію і вже начебто готові взяти в руки зброю. Головним джерелом таких «новин», як правило, виступає самозваний «прем’єр-міністр» «Республіки Підкарпатська Русь» Петро Гецко (який перетворився на так званого русинського лідера після господарського конфлікту громадської організації «Зайнятість», яку він очолював, з міськрадою Ужгорода у середині 2000-х).
СБУ оголосила Петра Гецка в розшук з тієї причини, що той проголосив себе «прем'єр-міністром» «Республіки Підкарпатська Русь» і поширив в інтернеті статтю, у якій міститься звернення «русинів Закарпаття» до президента РФ Путіна з проханням здійснити «миротворчу операцію, відновити і визнати державність Республіки Підкарпатська Русь». Крім того, Гецко в інтерв'ю одному з російських телеканалів публічне закликав до зміни адміністративно-територіального устрою України шляхом визнання «Республіки Підкарпатська Русь» і невизнання унітарності України.
Як повідомили в Генпрокуратурі України, справу Петра Гецка розслідують за статтею про «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, здійснене повторно за попередньою змовою з групою осіб» Кримінального кодексу України. Зараз вирішується питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу. Крім того, Петра Гецка оголошено у розшук.
Болюче для Росії «українське питання»
Глава Кремля сьогодні намагається, як колись Росія Миколи Другого, вирішити для себе дуже болюче «українське питання». Але вирішити його досить своєрідно, бо політика сучасної Росії, орієнтована на Україну, абсолютно не схожа на радянську політику в цьому питанні, зазначив у бесіді з Радіо Свобода історик, професор НАН України Станіслав Кульчицький.
«В радянські часи Україна була визнана як держава, хоч це була псевдодержава, – нагадує історик. – Українська мова була визнана, думали всі, що ось колись була одна країна – Київська Русь, потім вона роздробилася через монголо-татар, що також було легендою, історичним міфом. Але так було у часи СРСР. Чому? Тому, що Радянський Союз був співдружністю вільних радянських республік, так би мовити, за тогочасною легендою».
«Зараз в Москві переконалися у тому, що це – шлях, який веде до того, що було у 1991 році, – веде далі Станіслав Кульчицький. – Отже, тепер вони – я не кажу про Путіна, він маріонетка все-таки, я кажу про тих людей, які вирішують долю Росії, і це, як правило, не олігархи, бо їх там прибрали до рук, а це чиновництво, яке визрівало тут ще від часів Петра Першого, – так-от, ці люди вважають, що треба повертатися до передреволюційної політики щодо України. Тобто не зважати, що вони, українці, є окремою нацією, а що Україна нібито – невдала, пропаща держава, що треба тут підкреслювати, що тут все російське повинно бути, русифікувати Україну».
На думку історика, якщо Україна не визволиться від впливу Росії, не буде відстоювати свою самоідентичність, то для планів Москви вона послужить лише таким собі людським матеріалом.
