Ільмі Умеров: «Я пішов, щоб зберегти гідність»

Бахчисарай – Перше інтерв'ю з моменту відходу c поста голови Бахчисарайської районної держадміністрації Ільмі Умеров дає в затишній атмосфері кримськотатарського кафе старого міста. Екс-чиновник прийшов на зустріч одягнений в джинси і картату сорочку. «Заяву я написав ще в п'ятницю, 15 серпня. Наказу про свою відставку поки не бачив, але сьогодні не вийшов на роботу, бо вважаю себе вільним», – пояснює він. Ільмі Умеров розповів виданню «Крим. Реалії» про причини свого вчинку, про нового голову району, можливості співпраці кримських татар з нинішньою кримською «владою» і поділився своїми подальшими планами.

– Чому ви написали заяву?

– Я вже багато разів говорив про це і ще раз повторю. Як кримський татарин, як член Меджлісу я був проти референдуму, проти так званого «приєднання» Криму до Росії, проти анексії Криму, проти вторгнення іншої держави в Україну. Я весь час говорив, що як тільки доведеться вибирати між держслужбою в Росії і відставкою, я виберу відставку. Зараз наближається час вересневих виборів. Щоб не чекати, коли відбудуться вибори, і мене звільнять як непотрібного, я вирішив піти сам.

– Вам не пропонували прийняти присягу російського держслужбовця?

– Ні. Є правило перехідного періоду, і ми досі вважаємося держслужбовцями України, правда, формально. Я брав кілька людей на роботу вже після референдуму, і вони, фактично проживаючи в Російській Федерації, приймали присягу держслужбовця України. Силові служби – прокуратура, СБУ, зараз ФСБ, міліція-поліція, вони всі прийняли російську присягу. Районні адміністрації поки ще продовжують працювати за старими правилами. Однак кожен папірець, кожне розпорядження, яке я підписую, починається зі слів «відповідно до закону такого-то Російської Федерації» і внизу стоїть підпис – «Ільмі Умеров». Я іноді жартую: уявіть, через 20 років моїм онукам, правнукам покажуть цей папірець і скажуть, ну от, ваш дід був колабораціоністом. За дев'ять років роботи на своїй посаді я довів, що можу приносити користь і кримським татарам, і всім іншим жителям району. Якби не політичні рішення, я б залишився. Але зараз я пішов, щоб зберегти гідність.

– Кажуть, для колективу ваше рішення було несподіваним. Як співробітники поставилися до вашого рішення?

– Чесно кажучи, я хотів би запитати про це у будь-якої людини, яка працювала або працює в моєму колективі. У понеділок, 18 серпня, я провів останню апаратну нараду на посаді голови Бахчисарайської райдержадміністрації. Деякі насправді плакали.

– Ви знаєте, хто стане новим головою району?

– Я не знаю. Коли був у Аксьонова, запитав його про це. Він сказав, що приїде 19 серпня, у вівторок, і представить нову людину. А кого – сказав, що і сам ще не знає.

– Ільмі Рустемовичу, разом з тим ще в березні ви були серед тих кримських татар, хто говорив про можливість співпраці з російською владою Криму.

– Я і зараз за те, щоб кримські татари входили в структури влади. Але це мають бути саме наші представники. Зараз рубікон пройдений, структуризація цієї влади занадто очевидна, щоб не розуміти, що вона з себе являє. Скажу відверто, за 23 роки незалежності України для кримських татар було зроблено мало. Можна сказати, права кримських татар не дотримувалися і в Україні теж. У нас завжди були конфлікти з владою, особливо на рівні кримської влади, завжди були конфлікти з центральною владою. Так, були партнери, які знали і підтримували нас, але вони завжди були в меншості. Навіть в період правління Ющенка, за якого ми голосували, ми не змогли отримати те, чого хотіли. До нас особливо не прислухалися. Все зводилося до вирішення соціально-економічних проблем, програми облаштування, і навколо цього все крутилося. Практично всі чиновники, навіть високого рівня, не думали над тим, що потрібно вирішувати політичні та правові питання, що необхідно визнавати корінним народом, що необхідно змінювати статус автономної республіки. І все це викликало негативне ставлення до влади з боку кримських татар. Особливо це було серйозно на рівні Криму. Але нинішня влада Криму практично в тих же особах, що і в Україні. Ті ж люди, з тим же мисленням, які раніше писали про кримських татар українській владі, зараз пишуть вже російській. І кримських татар з їхньої подачі знову вважають ворогами державності.

– Чому Меджліс кримськотатарського народу не бачить перспектив розвитку кримськотатарського народу у складі Російської Федерації?

– Питання навіть не розглядалося на засіданнях Меджлісу, тому ще в липні 1991 року на другому Курултаї кримськотатарського народу була прийнята декларація про національний суверенітет. З того часу ми свої принципи не змінювали жодного разу. Згідно з декларацією, ми добиваємося створення національно-територіальної автономії у складі України. І для того, щоб переглянути це рішення, як мінімум, потрібно зібрати новий Курултай.

– Що сьогодні Україна може зробити для кримських татар?

– Уже робить. Вноситься до порядку денного закон про корінні народи, можливо, скоро буде розглянутий законопроект про статус кримськотатарського народу. Але все це треба було робити років 10-15 тому. І тоді б взаємини будувалися більш рівно і без наслідків. Зараз Україна може прийняти будь-яке рішення, але потрібно думати, в першу чергу, про безпеку кримськотатарського народу. Якщо, наприклад, в законопроекті про статус кримськотатарського народу буде йтися про право на визначення державності, давайте відверто говорити, чи спричинить це виток напруженості в Криму? Так, спричинить.

– Ви говорили, що після відставки повернетеся до активної роботи в Меджлісі кримськотатарського народу. Ви вже знаєте, чим будете займатися? Може, у відсутність Чубарова і Джемілєва, займете керівну посаду?

– Говорячи про свою роботу в Меджлісі, я завжди мав на увазі свій район. Якщо там вважатимуть за потрібне і змінять мій статус, то, звичайно, я буду виконувати обов'язки, які на мене покладуть. А зараз я перепочину три-чотири дні і з'явлюся на Пушкіна, 1 (адреса офісу регіонального меджлісу в Бахчисараї – прим.ред).

– Кілька тисяч кримських татар вже виїхали з Криму, продовжують виїжджати молодь і бізнесмени, які не бачать для себе перспектив в нових реаліях.

– Я категорично проти того, щоб їхали. Хоч Росія тут, хоч Гондурас. Нас в Криму мало, і якщо один поїхав, його суспільно-соціальне навантаження розподіляється на тих, хто залишився. Треба знаходити в собі сили жити в Криму, нехай навіть пристосовуючись. Я, наприклад, не засуджую тих, хто отримує російські паспорти. А тих, хто виїхав я називаю «втікачами», а не біженцями. Біженці – це коли існує об'єктивна загроза життю людей. У Криму, за винятком декількох випадків, такого не було і немає. Найчастіше ті, хто не зміг знайти собі застосування тут, давно думав про переїзд, просто вирішили використати цю ситуацію.

– Чи змінився клімат у взаєминах серед населення?

– Сьогодні, спілкуючись з людьми, чітко відчуваєш поділ «кримський татарин – не кримський татарин». Навіть ось ці маленькі прапорці в автомобілях. Кожен кримський татарин вважав за необхідне на лобовому склі встановити кримськотатарську символіку. Решта теж намагаються встановити, але вже російську символіку. Навіть в останні два-три місяці це стало дуже помітним. Поляризація в суспільстві відбулася серйозна. І це поганий симптом. Тому що ця поляризація на тлі певних подій може перерости в прямі сутички на побутовому рівні. Тим більше, що в Криму багато політиків завжди будували свої виборні програми і рейтинги на протистоянні з кримськими татарами. Тобто, якщо виступати проти кримських татар, завжди можна було набрати якусь кількість голосів на свою користь.

– 24 серпня – День незалежності України. Цей день має для вас значення?

– Цей день завжди буде мати для мене значення, тому що це день незалежності держави, у формуванні якої я теж брав участь, починаючи з розвалу Радянського Союзу. Але за два дні до цього відзначатиметься інше свято, яке, напевно, в Криму буде більш широко святкуватися – День державного прапора Росії. Ось цей день буде для мене сум'яттям, я не братиму участі в жодних заходах, але й протидіяти цьому ми теж не маємо ніякої можливості.